Тема 3 Планування виробництва і збуту продукції. Оперативно-календарне планування

Збут підприємством виробленого товару — це: а)процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання доходу.

Планування збуту продукції проводять на основі: а)маркетингових досліджень; б)наявних ресурсів підприємства; 2) а,б

Комунікаційна політика підприємства — це: а)комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників про фірму або (та) її товари з метою просування продукції.

Для реалізації маркетингових цілей застосовують такі види реклами: а)інформаційна; в)переконуюча; г)підкріплююча; д)престижна; е)нагадувальна;

План збуту продукції—це: б)обсяг продукції та послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому періоді.

Які витрати формують планові витрати на збут: а)адміністративні; б)витрати на гарантійний ремонт; в)загальновиробничі.

При плануванні витрат на рекламу їх необхідно віднести до витрат: а)адміністративних; б)загальновиробничих; в)на збут.

Розробка плану збуту повинна відбутися: а)в обсягах і в строки, що відповідають можливостям підприємства; б)в обсягах і в строки, що відповідають запитам споживачів.

Ефективність реклами оцінюється за такими показниками: б)витрати на рекламу в розрахунку на одиницю обсягу збуту продукції.

Існують такі основні параметри впливу на збут продукції: а)ціна товару; б)якість товару; в)упаковка; г)сервісне обслуговування; е)асортимент продукції.

Будь-яка форма заходів, що використовуються підприємством для інформації, переконання або нагадування людям про свої товари, послуги, ідеї, суспільну діяльність або вплив на суспільство — це: а)просування.

Система організаційно-технічних і комерційних функцій підприємства, пов’язаних з виробництвом і реалізацією товарів, вивченням ринку, стимулюванням продажу, політикою цін тощо — це: б)функціональний маркетинг.

Основними засобами впливу (дії) маркетингової політики комунікацій є: а)реклама, стимулювання збуту, пропаганда, особистий продаж.

Стимулювання збуту — це використання різноманітних засобів стимулюючого впливу, покликаних: б)прискорити і/або посилити відповідну реакцію ринку.

Пропаганда — це: б)неособисте стимулювання попиту за допомогою розміщення комерційне важливих нових або одержання сприятливих відгуків у засобах масової інформації.

Якщо Ви орієнтуєте збут товарів на експорт, то якого оберете посередника з метою зниження ризику зі збуту: а)власного агента в країні-імпортері; б)міжнародну посередницьку фірму;

Ваша фірма розпочала збут нового товару. Який з критеріїв при виборі виду товару ви покладете до основи: а) екологічна безпека; в) прибутковість збуту;

Який елемент включають в систему просування товару на ринок: в)реклама.

На ринку реклама може виконувати функцію: а)інформування; б)переконування; в)нагадування.

Найбільш ефективним засобом розповсюдження реклами на промисловому ринку є: б)теле- і радіо реклама.

У випадку, коли ринок стабільний, а рекламна стратегія конкурентів не змінюється, то доцільно формувати рекламний бюджет: а)залишковим методом;; в)методом паритету з конкурентами; б) методом процента від обсягу збуту;

Економічну ефективність реклами виявляють шляхом: а)визначення її впливу на збільшення обсягів збуту.

Що є державним замовленням? а)поставка продукції, яка необхідна для вирішення загальнодержавних і соціальних завдань, у тому числі впровадження виробництва найважливіших видів нової продукції.

Виробнича програма підприємства визначає: б)необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає за номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу.

Оптимальна виробнича програма — це: а)програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятним критерієм.

Виробнича програма підприємства відображає: а)обсяг випуску продукції; б)асортимент і номенклатуру; в)чисельність працюючих; г)ритмічність виробництва; е)питому вагу продукції вищої категорії якості. 1) а,б,е. 2) а,бв,г

До вартісних показників виробничої програми належать: а)товарна продукція; б)валова продукція; д)чиста та умовно-чиста продукція; е)нормативна вартість обробітку; є)нормативно-чиста продукція; ж)реалізована продукція.

Реалізована продукція підприємства — це: в) продукція, відвантажена споживачеві, і за яку надійшли гроші на розрахунковий рахунок підприємства або мають надійти у зазначений термін.

Яке твердження є правильним: б)товарна продукція більша за обсягом, ніж валова.

Товарна продукція — це: а)готова продукція; б)незавершене виробництво; д)запчастини та напівфабрикати для реалізації на сторону.

Обсяг нормативно-чистої продукції підприємства розраховується як: б)добуток нормативу чистої продукції на обсяг її випуску у натуральному вираженні за всією номенклатурою.

Умовно-чиста продукція складається з: а)амортизаційних відрахувань; г)чистої продукції.

Система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі й асортименті: а)виробнича програма.

Перелік найменувань виробів із зазначенням кодів, встановлених для відповідних видів продукції в загальнодержавному статистичному класифікаторі продукції: б)номенклатура.

Перелік найменувань продукції з вказівкою обсягу випуску за видами, типами марками, рівнем якості, зокрема за сортами: а)асортимент.

Вичерпний перелік усіх видів продукції, що виготовляється: а)повний асортимент.

Перелік виробів, що входять до певної групи: в) внутрішньогруповий асортимент.

Брак продукції, допущений в процесі виробництва до її відправлення споживачеві: а) внутрішній брак.

Брак, виявлений покупцями або споживачами у процесі складання, монтажу, під час користування виробами або споживання продукції: б)зовнішній брак.

Виробниче замовлення: а)комплекс робіт, які виконуються на договірних із замовником засадах.

Умовний машинокомплект: в)формується шляхом зведення всієї номенклатури продукції до умовного виробу.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це: в)сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді в заданих обсягах.

Для технологічно взаємопов’язаних внутрішньокоопераційних підрозділів виробнича програма розробляється: б)у послідовності технологічного процесу (від заготівельних до випускних підрозділів);

За обсягом робіт, відповідно до змісту, оперативно-календарне планування поділяється на: б)календарне планування та диспетчерське регулювання.

В одиничному виробництві об’єктом оперативно-кален­дарного планування є: а)замовлення.

Рівномірне виробництво в оперативно-календарному плануванні — це: а) випуск відповідно до плану графіка;

Відповідно до різних об’єктів планування в ОКП розрізняють: а) міжцехове планування; в) внутрішньоцехове планування;

Подекадний метод оцінки ритмічності оперативно-кален­дарного планування полягає в тому, що: а) розраховуються і порівнюються планові та фактичні показники по декадах;

Основним календарно-плановим розрахунком у серійному виробництві є: а) визначення серії виробів; б) нормативного розміру партії запуску заготівок, деталей у виробництво;

Основними календарно-плановими нормативами у масовому виробництві є: а) такт і ритм роботи потокових ліній; б) кількість робочих місць та їхнє завантаження; в) розмір запасів; г) всі варіанти правильні.

Такт лінії при плануванні роботи однопредметних безперервних потокових ліній розраховується як: а) відношення ефективного фонду часу роботи устаткування до виробничої програми випуску деталей;

Оперативно-календарне планування — це конкретизація плану виробництва у вигляді завдань у натуральній кількості за конкретними виконавцями: а) на короткі проміжки часу;

Існують такі системи оперативного планування: в) подетальна; г)позамовна; д) покомплектна.

Міжцехове планування включає: а) встановлення цехам виробничих завдань; б) забезпечення узгодженості у роботі цехів;

Ритмічне виробництво — це: в) виробництво у рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

За стадіями управління (планування) розрізняють такі види інформації: а) планову; б) облікову; в) нормативну; д) інформацію для аналізу; е) для оперативного управління і регулювання; ж) прогнозну.

Джерелами інформації для процесу планування (управління) є: в) внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства;

Нормативна база планування складається із: а) системи норм і нормативів;

Фінансові нормативи включають: а) нормативи відрахувань до бюджету;

За характером розповсюдження норми і нормативи поділяються на: б) цехові; г) галузеві;

Плановий обсяг збуту визначається: а)у діючих цінах на час складання плану,