Сонячні ванни
Докладніше: Геліотерапія
При сонячних ваннах оголене тіло (за винятком голови) піддається дії прямих сонячних променів. Хворий лежить на канапі або на чистому піску. Зазвичай майданчики для сонячних ванн (солярії) влаштовують на березі моря, озера, річки: відбиття променів від водної поверхні збільшує кількість променів на майданчику, і, крім того, з боку води відчувається прохолода. Хворий лежить на спині горілиць; голова захищена від дії променів парасолькою або капелюхом. Для запобігання опіків і для рівномірного освітлення всього тіла хворий повинен через певну кількість хвилин повертати до сонця то один, то інший бік: живіт, боки і т. д. Ванни приймають від 5 до 40 хвилин; зазвичай починають з 5 хвилин, щодня подовжуючи кожного разу на 5 хвилин. Лікування потрібно проводити методично, суворо виконуючи призначення лікаря, а без цього замість засмаги може наступити різкий почервоніння шкіри (еритема) або навіть небажаний хворобливий сонячний опік, що викликає іноді загострення легеневого процесу, безсоння, підвищену подразливість нервової системи і т. д. Перед початком сонячної ванни рекомендується з чверть години посидіти в тіні, а після сонячної ванни прийняти охолодну процедуру (купання, душ або ванну до 25 °C), витертися і відпочивати протягом півгодини. При неврастенії та малокрів'ї курс геліотерапії триває шість тижнів; добрі результати виходять при туберкульозі лімфатичних вузлів, кісток і суглобів (2-3 курси загальною тривалістю по б місяців і більше). Протипоказання: легеневий туберкульоз з нахилом до кровохаркання, артеріосклероз, декомпенсовані пороки серця, органічні ураження нервової системи, гнійні запальні процеси.
Ртутно-кварцові лампи
Якщо пропускати електричний струм через пари ртуті в безповітряному просторі, то пари, розжарившись, дають випромінювання, що не містить інфрачервоних, червоних і частково жовтих променів (тобто теплових променів), але дуже багате ультрафіолетовими променями. Так як звичайне скло не пропускає ультрафіолетових променів, то ртутні пари поміщають в трубку з кварцу, що пропускає ці промені.
Пальники
Старий тип ртутно-кварцових пальників являє собою безповітряну кварцову трубку, кінці якої розширені у вигляді ампул, наповнених ртуттю і з'єднаних з джерелом електричної енергії. Для запалювання лампи треба при включеному струмі нахилити трубку так, щоб ланцюг замкнувся смужкою ртуті, що переливається з одного кінця пальники на інший. Якщо потім пальник привести в початкове положення, то суцільна смуга ртуті розривається і виникає вольтова дуга між обома смужками ртуті, причому ртутні пари, розжарюватись при високій температурі вольтової дуги, дають яскраве, в основному ультрафіолетове випромінювання.
Останнім часом замість описаного пальника частіше застосовується аргоно-ртутно-кварцовий пальник (скорочено АРК), що має вигляд підкови. Вона наповнена аргоном і в атмосфері цього газу ртутні пари утворюють вольтову дугу. Переваги пальників APK в тому, що для запалювання їх не потрібно нахиляти, вони горять у будь-якому положенні, однаково придатні для постійного і змінного струму, а модель АРК-4 загорається і горить безпосередньо від міського струму в 127 вольт без будь-яких додаткових пристроїв.