Апарати для опромінення

Бувають трьох типів: Баха, Езенека і Кромайера. У лампі типу Баха пальник поміщена в алюмінієвий ковпак, що складається з двох півкуль, причому нижнє півкуля можна за допомогою особливого пристосування всовуються у верхнє і цим регулювати отвір лампи, а значить і величину освітлюваного ділянки. Лампа зміцнюється за допомогою блоку на стелі або на особливому штативі.

Лампа Езенека завдяки великому відкритому рефлектора допускає опромінення одночасно 2-3 дітей. Ще потужніша лампа Вершинський, підвішена на висоті до 4 м, забезпечує достатню опромінення цілої групи (до 10) хворих, школярів та ін У лампі Кромайера підковоподібна пальник з кварцу укладена в кварцову ж коробку, вміщену у металевий футляр з кварцовим віконечком, через яке проходять ультрафіолетові промені. Щоб уникнути розігрівання пальники, що веде до тріщин і її псування, у весь час роботи пальника між кварцовою коробкою і металевим футляром повинна циркулювати холодна по-да ^ притікає з водопроводу і відтікає у відро через два спеціально вправлені у футляр гумові трубки.

20. Послідовність дій під час спостереження за диханням

1. Пам´ятайте, що хворий може мимоволі затримувати або прискорювати дихання, тому під час обстеження відволікайте його увагу або ведіть підрахунок непомітно для нього.

2. Можете рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу, не відводячи руки від променевої артерії,— тоді хворий буде впевнений, що в нього рахують пульс.

3. Якщо дихання поверхневе і рухи грудної клітки або живота важко визначити, то зробіть вигляд, що рахуєте пульс, непомітно покладіть свою руку з рукою хворого йому на груди (при грудному типі дихання) або на живіт (при черевному типі дихання) й протягом 30 с або 1 хв рахуйте кількість вдихів.

4. Можете також рахувати дихання, спостерігаючи за рухами грудної клітки та передньої черевної стінки зі сторони.

5. Отримані дані позначте в температурному листку.

Надання допомоги хворому під час виникнення ядухи

У всіх випадках виникнення ядухи:

1) надайте хворому положення напівсидячи;

2) звільніть грудну клітку від тісного одягу;

3) забезпечте подачу свіжого повітря та кисню;

4) прикладіть грілки до нижніх кінцівок.

Подальші дії залежать від того, з якої причини виникла ядуха. Надання допомоги хворому узгодьте з лікарем.

21. Характеристика пульсу, методика його визначення. 

Частота пульсу - Кількість ударів пульсу за 1 хв. Пульс - це періодичні толчкообразние скорочення стінок артерій при русі крові в момент скорочення серця. Пульс здорової людини в нормі становить 60-90 ударів на хвилину.  Норма частоти пульсу залежить від віку людини (у новонароджених пульс - 120-140 ударів на хвилину), його психологічного стану (при нервових навантаженнях пульс частішає), фізичного перенапруження, положення тіла людини, температури навколишнього середовища, від прийняття їжі.  У нормі пульс повинен володіти ритмічністю, тобто наявністю впорядкованості та періодичності в ударах. За відсутності ритмічності пульс має хвилеподібний характер, що вказує на порушення серцевої діяльності внаслідок наявності певного захворювання.  Наповнення пульсу - Це величина, яка визначається силою, яку необхідно прикласти, щоб припинити рух крові по судинах. Наповнення пульсу залежить від кількості крові в серцево-судинній системі людини, від її розподілу, сили та інтенсивності серцевих скорочень, стану судинних стінок. Якщо спостерігається припинення пульсу навіть при невеликому натисканні на стінки посудини, це свідчить про порушення роботи серцево-судинної системи: великій крововтраті, поганий еластичності судин, пороках серцевих клапанів.  Пульс визначається обмацуванням (пальпацією) і оцінюється за такими показниками: частота, ритм, наповнення, напруга і швидкість.  Частота пульсу - число пульсових хвиль в 1 хвилину. Число пульсових хвиль у нормі дорівнює числу скорочень серця і становить у дорослої здорової людини 60-80 в 1 хвилину. Зазвичай вважають число пульсових хвиль за 10, 15, 20, 30 секунд і отриману цифру множать відповідно на 6,4, 3, 2. При поганому промацує і неправильному ритмі пульс необхідно вважати протягом хвилини. На початку дослідження частота пульсу вище, а в міру заспокоєння хворого повертається до вихідного рівня.  У нормі під впливом різних фізіологічних факторів частота пульсу коливається в широких межах і залежить від віку.  Частота пульсу в залежності від віку  Новонароджений 140 5 років 100  6 міс. 130 12 років 80  1 рік 120 Дорослий 60-80  Частота пульсу залежить, крім того, від статі (у жінок в середньому на 5-10 уд / хв більше, ніж у чоловіків), часу доби (вдень вище, ніж вночі), м'язової роботи (якщо в стані спокою частота пульсу дорівнює 60 - 70 уд / хв, то після тривалої ходьби - 100, після довгої і швидкої ходи - 140), положення тіла (у вертикальному положенні пульс частіше, ніж у горизонтальному), тренованості (у спортсменів пульс рідше). По закінченні м'язової роботи у здорової людини пульс швидко сповільнюється, що служить одним з показників тренованості. Пульс частішає також при підвищенні зовнішньої температури, сильних емоціях (страх, сором, гнів, переляк, відраза), болі, після прийому їжі, спиртних напоїв, міцних чаю та кави.  Почастішання пульсу і серцевих скорочень вище 80 уд / хв називається тахікардією, а уражень нижче 60 уд / хв - брадикардією. Тахікардія відзначається при лихоманці (підвищення температури на 1? С викликає почастішання пульсу на 8-10 уд / хв), ослабленні серцевої діяльності, падінні артеріального тиску та інших станах. Брадикардія спостерігається при гострих желтухах, зниженій функції щитовидної залози, пухлинах мозку, травмах головного мозку, хронічному недоїданні і голодуванні.  Ритм пульсу буває правильним і неправильним. При правильному ритмі пульсові хвилі слідують один за одним через рівні проміжки часу. Такий пульс називається ритмічним. Якщо чергування пульсових хвиль порушено, говорять про аритмічному пульсі, або аритмії. Найбільш часті у хворих миготлива аритмія і екстрасистолія. Миготлива аритмія зустрічається при захворюваннях серця (ревматичні пороки, кардіосклероз) і характеризується безладним його скороченням. Проміжки між пульсовими хвилями мають різну тривалість. Окремі скорочення серця настільки слабкі, що не забезпечують просування хвилі крові до периферії. При цьому число пульсових хвиль може бути менше числа серцевих скорочень, нарахованих при вислуховуванні. Різниця між цими показниками називається дефіцитом пульсу. По дефіциту пульсу судять про тяжкості стану хворого, ефективності лікування. Чим менше дефіцит пульсу, тим краще прогноз. При екстр ас і стіл і і виникають позачергові серцеві скорочення, які сприймаються при дослідженні пульсу як передчасні пульсові хвилі. Після екстрасистоли, як правило, настає подовжена пауза, а наступне за нею сердечне скорочення сприймається хворими як поштовх.  Наповнення пульсу відображає амплітуда коливання стінки артерії. Наповнення пульсу залежить від кількості крові, що викидається лівим шлуночком серця під час систоли, сили скорочення серця, загальної кількості крові в організмі, тонусу кровоносних судин. Хороше наповнення пульсу свідчить про достатній силі серцевих скорочень, погане наповнення - ознака слабкості серцевого м'яза або дефіциту циркулюючої крові (кров про втрату).  Напруга пульсу визначається силою, яку потрібно прикласти для здавлення артерії, щоб припинити в ній пульсацію. Напруга пульсу залежить від величини артеріального тиску: чим воно вище, тим напруга більше, і навпаки.  При достатньому наповненні і напрузі пульс називають великим, при недостатньому - нитковидним.  Швидкість пульсу дає уявлення про швидкість підйому і падіння пульсової хвилі. Пульс називають швидким, якщо підйом і падіння пульсової хвилі прискорені, і повільним, якщо вони уповільнені.  Техніка вимірювання пульсу  Для дослідження пульсу вибирають місця, де артерія розташована поверхнево і може бути притиснута до кістки. Найбільш чіткий пульс на променевої артерії у променевозап'ястного суглоба з боку великого пальця. Руці хворого надається зручне положення, щоб напруга м'язів і натяг сухожиль не заважали пальпації.  Дослідник має II - IV пальці вздовж променевої артерії в нижній частині передпліччя на долонній його поверхні так, щоб II палець знаходився біля основи I пальця досліджуваного, а III і IV слідували за ним у напрямку ліктьового суглоба. Артерію притискають до променевої кістки і визначають показники пульсу. У деяких випадках вимірювання пульсу на променевій артерії проблематично. Наприклад, важко визначити частоту пульсу при різних патологічних процесах супроводжуються падінням кров'яного тиску (колапс, інфаркт міокарда, травматичний шок та ін.) Крім того, пульс не можна промацати на променевої артерії при накладенні пов'язок на променеву область. У таких ситуаціях пульс можна досліджувати на сонній, скроневої, стегнової та інших артеріях, доступних для пальпації. Вимірювання пульсу на сонній артерії проводиться II-IV пальцями руки. Розташовувати пальці необхідно на шиї перед грудинно-ключично-соскоподібного м'язом на рівні надгортанника, злегка притискаючи пальці до поперечних відростках шийного відділу хребта. Частота пульсу відзначається в температурному аркуші. 

22. Спостереження і догляд за пацієнтами з порушеннями функцій органів травлення. Злагоджену роботу організму людини забезпечують органи, об’єднані в функціональні системи. Медичним сестрам у практичній діяльності часто доводиться здійснювати медсестринські втручання при порушенні функцій травного каналу. Методичні рекомендації містять відомості про травну систему людського організму, особливості догляду за пацієнтами з патологією цієї системи. Подається інформація і про основні методи дослідження пацієнтів: лабораторні, рентгенологічні, інструментальні, шлункове і дуодентальне зондування. Травна система забезпечує приймання, механічну та хімічну обробку їжі, всмоктування продуктів її розщеплення і вилучення не переварених залишків. Травні процеси беруть свій початок у порожнині рота, продовжуються у шлунку і кишківнику. Розлади їх можуть викликати такі чинники: - погрішності у харчуванні – недоброякісна їжа, надлишок або недостатня кількість її, незбалансоване харчування та порушення режиму харчування; - патогенні мікроби, гельмінти і найпростіші; - отруйні речовини; - алкоголь і нікотин; - психічні травми і стреси; - ендокринні і вікові порушення, тощо. Основними ознаками захворювань травного каналу є: - порушення апетиту; - біль у животі; - відрижка; - згага (печія); - гикавка; - нудота; - блювання; - гостра шлункова і кишкова кровотечі; - метеоризм; - закреп; - пронос. Для усунення проблем пацієнтів з патологією травного каналу використовуються такі маніпуляції: - промивання шлунку; - постановка клізм; - постановка газовивідної трубки.

23. Спостереження і догляд за пацієнтами із захворюваннямми сечової системи.

Нефрологією (грец. nephros – нирка, logos – вчення) називають розділ внутрішніх хвороб, що вивчає етіологію, патогенез і клінічний перебіг хвороб нирок, який розробляє методи їх діагностики, лікування та профілактики.

Урологія (грец. won – сеча, logos – вчення) вивчає хірургічні хвороби органів сечової системи (у чоловіків – і статевої системи).

Спостереження і догляд за пацієнтами із захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів необхідно проводити в двох напрямках.

1. Загальні заходи – заходи зі спостереження і догляду, яких потребують пацієнти із захворюваннями різних органів і систем: спостереження за загальним станом хворого, термометрія, спостереження за пульсом і АТ, заповнення температурного листа, забезпечення особистої гігієни хворого, подача судна і ін.

2. Спеціальні заходи – заходи зі спостереження і догляду, спрямовані на допомогу хворим з симптомами, характерними для захворювань органів сечовиділення – болем у ділянці нирок, набряками, розладом сечовипускання, артеріальною гіпертензією та ін.

Хворий, з ураженням нирок і сечовивідних шляхів, вимагає уважного спостереження та ретельного догляду. При появі (або посиленні) у пацієнта набряків, порушень сечовипускання, зміни кольору сечі, підвищення артеріального тиску, диспепсичних розладів, погіршенні загального стану хворого медсестра повинна терміново інформувати про це лікаря.

Основна функція нирок – видільна. Нирки виводять з організму розчинені у воді солі, продукти обміну речовин (зокрема, продукти білкового обміну – «азотисті шлаки). Крім того, нирки беруть участь у самих процесах метаболізму білків, вуглеводів і жирів, беруть участь у регуляції гемодинаміки, продукують біологічно активні речовини (еритропоетин, ренін, простагландини та ін.).

Кожні 5-10 хв через нирки проходить вся маса крові організму – за добу нирки «проганяють» до 1000 л крові. Сеча в нирках утворюється безперервно, поступово виділяючись по сечоводу в сечовий міхур. У широкому сенсі слова термін «діурез» позначає процес утворення і виділення сечі, однак найбільш часто його застосовують для характеристики кількості сечі (грец. diureo – виділяти сечу). Загальна кількість сечі, що виділяється людиною протягом доби, називають добовим діурезом. Середній діурез за 1 хв називають хвилинним діурезом (цю величину застосовують при розрахунках кількісних показників функцій нирок). Добова кількість сечі, що виділяється дорослою людиною в нормі, коливається від 1000 до 2000 мл, складаючи в середньому 50-80% прийнятої внутрішньо рідини. Інший обсяг рідини виділяється через легені (300-400 мл; при фізичному навантаженні до 500 мл / добу) і шкіру (300-400 мл / добу); близько 100 мл виділяється з оформленим калом. Діурез зростає при прийомі великої кількості рідини і їжі, що підвищує діурез і, навпаки, зменшується під час фізичних навантажень і в жарку погоду при рясному потовиділенні, блювоті, діареї.

При захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів хворі пред'являють різноманітні скарги. Найбільш часто спостерігаються такі симптоми, як набряки, розлад сечовипускання, болі в поперековій області, підвищення АТ.