7. Нематеріальні активи — це:

а) реалізація права власності на нематеріальні ресурси підприємства;

б) виключне право використання об’єктів промислової й інтелектуальної власності, інших нематеріальних ресурсів;

в) права на використання об’єктів промислової й інтелектуальної власності;

г) усі майнові права;

ґ) складові потенціалу підприємства, спроможні приносити економічну користь протягом тривалого часу, для яких відсутня матеріальна основа одержання прибутку.

Тема 3: “ Вимірювання рівня інноваційного розвитку та чинники його формування ”

Питання до розгляду

1. Сутність оцінки інноваційного розвитку. Міжнародний підхід до оцінки інноваційної діяльності.

2. Принципи оцінки інноваційної діяльності.

3. Система показників для оцінки інноваційного потенціалу.

4. Типи інновацій: продуктові, технологічні, маркетингові та організаційні.

Дискусійні питання

1. Які головні чинники формують інноваційний розвиток підприємства?

2. Які заходи необхідно здійснити для того щоб забезпечити високий рівень інноваційного потенціалу підприємства?

3. Які показники оцінки інноваційного потенціалу характеризують його інформаційну складову?

Тематика доповідей

1. Аналіз досвіду економічно розвинених країн у формуванні національних інноваційних систем

2. Особливості формування Національної інноваційної системи в Україні, її склад і структура

3. Інноваційний розвиток - закон розвитку суспільства. Поняття інноваційної спіралі

Тестові завдання

1. Чим пояснити особливо високий ступінь ризику невдалого завершення інноваційного проекту на початкових етапах його реалізації?

1. недостатньою підготовленістю системи виробництва і збуту продук­ції;

2. наявністю значної кількості неповної, неточної та суперечливої інфо­рмації, на основі якої приймаються рішення;

3. переважно впливом елементів суб'єктивізму в процесі прийняття важ­ливих рішень менеджером проекту;

4. недостатнім урахуванням характеру процесів, що відбуваються на ри­нку.

2. Інноваційна культура підприємства чи установи - це:

1. накопичені знання, досвід, переконання, особливості поведінки і вза­ємовідносин персоналу (менеджерів, інженерно-технічних працівників, робітни­ків), систему його мотивації, порядки в організації тощо, які характеризують сту­пінь сприятливості окремих працівників, груп працівників (підрозділів) і органі­зації в цілому до нововведень, готовність втілити їх у нові продукти, технології, управлінські рішення тощо;

2. складова частина інноваційного потенціалу, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості й суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах. Інноваційна культура відображає цін­нісну орієнтацію людини на нововведення, закріплену в мотивах, знаннях, умін­нях і навичках, а також зразках і нормах поведінки. Вона відіграє роль соціально-культурного механізму регуляції інноваційної поведінки людини;

3. центри фінансової відповідальності, які дозволяють самореалізувати підприємницькі ініціативи окремих, найбільш талановитих, менеджерів щодо стратегічного розвитку бізнес-портфеля, або стратегічної бізнес-одиниці, підви­щити їх відповідальність, сумлінність виконання службових обов'язків, ефектив­ність аналізу бізнес-середовища; прискорити процес реакції на запити потенцій­них споживачів та вмотивованість налагодження управлінської діяльності з дося­гнення максимального кінцевого результату;

4. взаємозв'язаний комплекс дій задля забезпечення умов тривалого ви­живання і розвитку підприємства на ринку на основі створення і впровадження інновацій.