Основні функції маркетингової політики комунікацій:

• пізнавальна функція, яка виявляється через опис певного об'єкта чи явища, накопичення та систематизацію отриманого дослідницького матеріалу, розробку основних концептуальних положень пояснюючих механізмів маркетингової комунікації, інформаційний обмін та їхню взаємодію;

• методологічна функція, яка завдяки консолідації знань комунікативної реальності, визначається розробкою ефективного способу наукового пізнання в маркетинговій сфері;

• прогностична функція, яка розкривається через визначення перспектив розвитку маркетингової комунікації, проведення наукових експериментів щодо розробки чи введення технічних систем комунікації та через моделювання маркетингових комунікативних процесів за окремими споживчими групами відповідно до очікуваного ефекту;

• практична функція, яка містить: надання рекомендацій для досягнення стратегії ефективної комунікації; врахування об'єктивних і суб'єктивних факторів комунікативного маркетингового процесу; оптимізацію процесу комунікації щодо вибору каналу, обсягу та швидкості передачі інформації.

Маркетингова комунікація – це процес передачі та сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування за допомогою різних комунікативних засобів у межах досягнення її маркетингових цілей.

	8.2. МАРКЕТИНГОВИЙ КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС
	Маркетинговий комунікативний процес – це механізм передачі інформації через різні канали: від однієї особи до іншої або поміж групами людей.

Цей процес може набувати різних форм залежно від кількості учасників, каналів, стратегій та цілей. І саме тому існує велика кількість комунікативних моделей, які можна умовно поділити на дві групи. До першої групи відносять дослідницькі моделі, основною метою побудови яких є пояснення комунікативних процесів. До другої – моделі, які схематизовано та спрощено відображають реальний комунікативний процес. Серед найвідоміших розробників комунікативних моделей виділяють Аристотеля, Г. Лассуелла, Шеннона-Уівера, М. де Флера, Осгуда-Шрамма, К. Філла та ін.

Комунікаційна модель Аристотеля представлена на рис. 8. 2.

Рис. 8.2. Модель комунікації Аристотеля.

Це перша відома модель комунікації, яку Аристотель описав в своїй праці «Риторика».

Комунікаційна модель К. Філла представлено на рис. 8.3.

Рис. 8.3. Лінійна модель маркетингової комунікації К. Філла.

Основні елементи лінійної моделі:

• відправник або джерело – сторона, яка відсилає повідомлення;

• кодування – набір символів, переданих відправником;

• сигнал або повідомлення – канали комунікації, якими передається звернення;

• декодування – процес розшифрування одержувачем значення символів;

• одержувач або місце призначення – сторона, яка отримує повідомлення;

• сфера розуміння відправника – реакція адресанта при контакті з повідомленням;

• сфера розуміння одержувача – реакція адресата при контакті з повідомленням;

• перешкоди – незаплановане втручання в процес комунікації, яке спотворює зміст повідомлення;

• зворотний зв'язок – доведена до відома відправника реакція одержувача на повідомлення.

В результаті декодування зміст повідомлення може спотворюватись і тому для ефективної передачі маркетологами своїх звернень необхідно, щоб відправник та одержувач перебували у відповідних зонах розуміння (їхня сфера розуміння має збігатися). В іншому разі виникнуть перешкоди, які призведуть до отримання одержувачем викривленого повідомлення (відмінного від того, яке посилав відправник).