Основні види дивізіональних організаційної структур:

1. Продуктова структура, яка використовується підприємствами з великим асортиментом продукції і характеризується передачею управлінських повноважень керівнику відповідальному за певний вид продукції (рис. 9.7).

Рис.9.7. Фрагмент продуктової структури підприємства.

2. Організаційна структура, яка використовується підприємствами, де пропонується великий асортимент продукції для певних груп споживачів з чітко визначеними або специфічними потребами (рис. 9.8).

Рис. 9.8. Фрагмент організаційної (сегментної) структури.

3. Регіонально-організаційна структура, яка використовується підприємствами що охоплюють великі географічні зони (багато областей, різні країни, певні території) (рис 9.9).

Рис. 9.9. Фрагмент регіонально-організаційної структури.

Переваги та недоліки дивізіональних структур.

Переваги дивізіональних структур		Недоліки дивізіональних структур
Продуктова структура дозволяє легко розробляти нові види продуктів, удосконалюючи технології та задовольняючи запити споживачів.		збільшення витрат внаслідок дублювання однакових видів робіт для різних відділів.
Організаційна структура дозволяє підприємству врахувати запити найважливіших груп споживачів.
регіонально-організаційна структура дозволяє підприємству врахувати місцеве законодавство, соціально-економічні умови та особливості ринків.
	3. Програмно-цільові структури

Основні види програмно-цільових структур:

1. Адаптивні структури, які можуть модифікуватись відповідно до змін зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства і діють між двох окремих груп – групи розвитку та проектної групи. (Група розвитку відповідає за стратегічне планування та за забезпечення ресурсами і кадрами. А проектна група займається вирішенням всіх інших організаційно-господарських питань.)

2. Матричні структури, які виникають під час комбінації проектної форми з функціональною, де керівник проекту формує тактичні завдання, а функціональний менеджер їх виконує, організовуючи роботу підлеглих (рис.9.10).

3. Конгломерат – це організаційна структура, яка зорієнтована на нововведення та на пошук нових можливостей у комерційній діяльності і реалізується в два етапи:

• на першому етапі групою нововведень на проектній основі вивчаються, плануються та реалізуються нові напрями діяльності до апробації на ринку;

• на другому етапі проект передається групі поточного бізнесу, де він входить до існуючих напрямів діяльності або започатковує новий.

Переваги та недоліки програмно-цільових структур

Переваги програмно-цільових структур	Недоліки програмно-цільових структур
динамічність процесу виводу нових товарів на ринок	можливість дублювання ресурсів у двох групах (рівнях)
гнучкість та виробничо-оперативна маневреність організації діяльності	можливість неузгодженості дій у двох рівнях (групах)
Систематизація та акумулювання інформації про підрозділ (продукт) в двох групах (рівнях)

Рис. 9.10. Матрична організаційна структура підприємства.

Таким чином, нами розглянуто основні види існуючих організаційних структур, які застосовуються на підприємствах. Кожна з них є ефективною при певних умовах діяльності фірми та стану її навколишнього середовища, яке постійно змінюється від стабільного до мінливого. Також організаційна структура необхідна для управління різноманітними видами діяльності підприємства, а аналіз переваг і недоліків різних підходів до побудови системи управління дає змогу зробити правильний вибір на користь конкретної організаційної структури з урахуванням стану ринку і стратегії підприємства.

9.4. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Процес формування системи організаційної структури тісно пов'язаний з параметрами сегментації ринку (потреба, технологія, тип споживача, географічний район), на який організація має або хоче мати вихід.

Основні параметри визначення оптимальної структури організації наведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1.