Розвага у середній групі "осіння казка на новий лад" ( з використанням педагогічних ідей в.Сухомлинського ).

Мета: закріпити знання дітей про осінні явища в природі: рання осінь ( бабине літо ), золота осінь ( прохолодно, сонечко світить, листя золоте летить ), пізня осінь ( холодно, сумно ). Вчити дітей розуміти на прикладі казкових героїв те, що якби не було холодно, сумно та некомфортно, але завжди на допомогу можуть прийти справжні друзі, вони розвеселяють, піднімають настрій, головне, правильно зрозуміти де друг, а де ні. Виховувати у дітей бажання самим придумувати добрий кінець до казки, обігрувати її, передаючи мімікою, жестами, мовою та музикою характер персонажів, викликати у дітей позитивний настрій, задоволення від

в иконання ролей, бажання бути дружніми і добрими, бо всі разом - це велика сила.

Хід розваги:

Читання оповідань В. Сухомлинського "Як починається осінь" та "Де беруться срібні павутинки?"

Як починається осінь.

Осінь - це донька Діда Мороза. Старша донька, бо в нього є ще молодша - Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь. Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки,злітаються й про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть. Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до яблуні - яблука жовтіють. А дятли радіють, зустрівшись із Осінню: голосно щебечуть, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах. Сьогодні теплий і сонячний день. Низько стоїть сонце - світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.

З апитання до дітей: - Яка погода на початку осені? - Як ви здогадалися, що погода сонячна? - Що можна сказати про ставок? - Чому трава буває різного кольору - і зеленого, і жовтого, і коричневого, і сірого? - Які кольори переважають на початку ( в середині, наприкінці ) осені?

- Який настрій викликає у вас осінь? - Які почуття виникають у вас, коли ви дивитесь на картинки? ( Відповіді дітей ).

Де беруться срібні павутинки.

Сидить старенька бабуся на сонці. А сонечко осіннє не пече, а тільки гріє ласкаво. Дивиться бабуся - в повітрі пливуть срібні павутинки. "Звідки вони пливуть, де вони беруться?" - питається бабусі внуча. А бабуся розповідає про ткача-павука. На високій тополі, що стоїть над шляхом, живе ткач-павучок. Сидить високо-високо, аж під самою хмарою. Ось як пливе біла хмаринка над тополею, то з неї сиплеться пух. Падає пух на тополю, а павучок ловить його й ловить. І пряде з пушинок тонесенькі ниточки. З ниточок тче собі гніздечко. А зайві ниточки падають із тополі й летять-летять.

З апитання до дітей: - Що ми можемо побачити в повітрі під час бабиного літа? - Що воно робить? - А хто ж плете ці павутинки? - Які павутинки літають у повітрі? - А що ще може бути легким? ( Відповіді дітей ).

Осінь.

Лиш вітер осінньою піснею стане, змахне парасолька - і казка настане.

Дюймовочка. Ах, як довго спала я! І залишилася сама. Де ж поділись друзі всі? Жаба. Тут ми, тільки запроси! У болоті добре жити. Дуже сиро, тепло й сито. Скільки мошок, комарів! Ква-ква, немає слів!

Танець жабок.

Жабенята. Ми веселі жабенята ква,ква, ква... В нас зелені лапенята ква...

Дюймовочка. Не хочу я жити в болоті і співають на низькій ноті. Тому в путь я вирушаю і до лісу завітаю подивитись дивину і причому не одну. Жаба. Що ж, до зустрічі, ква, ква. Може вернешся, бува? ( біжать, квакаючи, на місце ). Дюймовочка. ( оббігає залу ). Ти чудовий, ліс казковий, і осінній, і зимовий. Мишка. ( вбігає до зали ). Дюймовочко, здрастуй! Чого ти смутна? Дюймовочка. Ах, Мишко рідненька, далеко весна. Не радісно в лісі мені восени, листки опадають, дерева смутні. Прощаються з милим убранням вони. Мишка. Так, ліс в цей час забуває про літо. У полі ж дозріли пшениця і жито. Дюймовочка. Покажи мені чудові колоски, хочу я почути їхні голоски.

Т анок Колосків

1 колосок. Золотеє сонечко зігріває полечко, Щоб ми дзвінко заспівали і скоріше дозрівали. 2 колосок. Хмарко над пшеничкою, пригости водичкою. Щоб ми підростали, більшими ставали. ( Мишка збирає колоски ). Мишка. Тепер прощаюсь я, до зустрічі, бувай! Мені до нірки треба нести урожай. ( Дюймовочка оббігає зал ). Жук. ( вилітає, гуде жу-жу-жу ). Я джентельмен, я жу-жу-жу, Тебе я в танці закружу. Закружу, заворожу, ліс осінній покажу!

Танок "Полька"

Жук. Тепер прощаюсь я, до зустрічі, бувай! Дюймовочка. Не до смаку мені ти, жук, гудбай!

( Дюймовочка оббігає залу ).

Дюймовочка. Який осінній ліс чудовий! Він неповторний і казковий! Дерева сплять, вони не чують, як вітер з листям вальс танцюють. ( Звучить музика з супроводом дощу ). Дюймовочка. Дощ починається, холодно. Ой, що ж мені робити? Як же до тепла дожити? ( Сідає, зажурено схиливши голову ).

Тим часом, по осінньому лісі гуляла Фея Осінь. Там вона і стріла маленьку Дюймовочку. Осінь. Хто це? Мила дівчинко, не плач! Я зігрію тебе своєю барвистою хустиною, а під моєю чарівною парасолькою ми перенесемося до діток, тільки серед них ти зможеш знайти справжніх друзів. ( Біжать ). Осінь. Ну що, малята, сподобалися вам мої казка? А зараз я вам пропоную повеселитись і погратися у гру "Чарівна хустинка". Осінь. Дітки, відгадайте, а хто це зі мною прийшов у гості? ( Дюймовочка ). Осінь. Вона довго блукала по осінньому лісі в пошуках справжніх друзів, але знайшла їх тільки тут, у вас серед діток, які завжди веселі, дружні і готові прийти на допомогу.

Якими б прекрасними не були наші дошкільні установи, найголовнішими "майстрами", що формують розумні думки малюків, є мати й батько.

В. Сухомлинський

В. Сухомлинський велику увагу приділяв патріотичному вихованню дошкільників. Цю роботу він пропонує проводити двома лініями:

* Рід, родина; * Україна.

Я зі своїми дітьми провела ряд заходів на цю тему. Вони дозволяють дітям отримати багато знань про рід, родину, Україну, здійснюють морально-етичний розвиток дошкільнят, дають ґрунт для розвитку логічного розвитку дітей, прищеплюють любов до рідної неньки, сім’ї, України, природи. Це все можна зробити, використовуючи казки і оповідання В. Сухомлинського.

Тема: "Рід, родина"( середня група ).

Підтема: Екскурсія за твором В. Сухомлинського "Стара-стара вишня".

Мета: збагатити знання дітей про продовження роду у рослин, про те, що рід є у людей і у рослин; учити уважно слухати розповідь, відповідати на запитання за змістом бесіди та висловлювати свої думки із власного досвіду; закріпити вміння утворювати означення від іменників; назви листочків із різних дерев; виховувати у дітей бажання зберігати традиції свого роду, берегти все "старе й предковічне".

Обладнання: комплект картин і методичні рекомендації до творів В. Сухомлинського ( Сухомлинський - дітям. - К.: Мистецтво, 1986 ).

Хід:

Організація дітей біля вишні на території дошкільного закладу. Вихователь. Як приємно мені вас бачити усміхненими, щасливими, радісними. Який прекрасний світ! Скільки в ньому всього нового, цікавого! Ви, хоч і маленькі, а вже маєте свій життєвий досвід. Скажіть, діти, чи пригадуєте ви хоч якийсь випадок зі свого життя, який вам запам’ятався найбільше і вразив ваше серце й душу? Подорожі до моря, у музей, народження сестрички, святкування дня народження, похід до зоопарку тощо. Вихователь. Це все зберігає ваша пам’ять. Дитинство - це щаслива пора. А що більший у людини життєвий досвід, то більше в пам’яті залишається різних вражень і спогадів. Я часто згадую рідну батьківську хату, вишневий садок біля неї.

Цей сад був чарівним оазисом мого дитинства. Ми, дітлахи, знали, де росте найсмачніша груша чи яблуня. Нині сад, хоч і постарів, та й досі пригощає нас плодами. Душа наповнюється щемом, тихою радістю... Вихователь розповідає дітям оповідання В. Сухомлинського:

Стара-стара вишня

Це запам’яталося мені як найкращий спомин дитинства. Недалеко від нашої хати росла вишня. Стара-стара, вже половина гілок зовсім засохла, а на половині ще родили - ой які ж смачні ягоди! Запам’яталося: весною зацвіла тільки одна гілка. Батько хотів зрубати вишню, бо вмирає ж вона...та мати сказала: - Не треба рубати. Цю вишню посадив ще твій дідусь. Хай вродять вишні на оцій гілці... Вродили востаннє вишні. Зібрала мама кісточки та й посадила в землю. Виросли з тих кісточок молоді вишні. Стара вишня засохла, а молоді вже цвітуть і плодоносять. Отак як вишня не вмерла, а продовжила свій рід, так і народ ніколи не вмирає. Поки живе народ, поки живе й Батьківщина. Бережімо все старе й предковічне. Бережімо те, чим дорожили наші діди й прадіди. Це пам’ять народу. Бо як втратить народ пам’ять, втратить і любов до своєї Батьківщини.

З апитання до дітей: ⱷ Яка вишня росла біля хати? ⱷ З чого видно, що вишня була старою? ⱷ Чи багато було весною цвіту на вишні? ⱷ Що хотів зробити тато з вишнею? ⱷ Чому мама не дозволила зрубати вишню? ⱷ Що мама зробила з кісточками?

В ихователь. Отже, вишня не вмерла, а продовжила свій рід. Так і народ ніколи не вмирає. Доки живе народ, доти живе і Батьківщина. Ми бачимо, що рід є у людей і у рослин. Вихователь залучає дітей до проведення аналогії між ростом вишні і людини: паросток кісточки - маля, молоде деревце - маленька дитина, дошкільник, старше деревце - це школяр, доросле дерево - доросла людина. Вихователь пропонує дітям пограти у гру "З якого дерева листочок?" ( Мовленнєва гра - фізкультхвилинка. ) Діти бігають, за сигналом вихователя беруть листочок і називають - який? Наприклад:з берези - березовий, з клена - кленовий, з вишні - вишневий.

Запитання до дітей: чому кажуть: "Людському роду - нема переводу"? На прикладі роду однієї дитини називаємо склад родини і як він продовжується ( з діда-прадіда і до правнуків ). Вихователь. Ми з вами маємо пам’ятати все старе й предковічне, берегти все те, чим дорожили наші діди і прадіди. Розгляд ілюстрацій через ноутбук "Чому дідусь сумний", "Бабусина радість","Пам’ятаємо через роки" ( з комплекту "Сухомлинський - дітям" ).

Вихователь. Це пам’ять народу, а як втратить народ пам’ять, то втратить і любов до Батьківщини. Діти називають прислів’я: "Хто не пам’ятає свого минулого, той не матиме і майбутнього". Вихователь. У кожній родині є свої сімейні реліквії, фото, листи з фронту, свої обереги, звичаї і традиції, свята. Які традиції у вашій родині? (Фотоальбоми, обереги, святкування різних свят, вшанування пам’яті своїх предків ). Вихователь. Де б не ходив ти по світу, серце тебе приведе До рідного дому, до мами, що завжди чекає тебе. Життя твого тут колиска і тут коріння твоє, Родині вклонись низько-низько і знову іди вперед.

Підтема: Бесіда за твором В. Сухомлинського "Поздоровляємо".

Мета: розширити знання дітей про рід, родину, уміти називати її членів; ознайомити з поняттям "поздоровляємо"; учити дітей уважно слухати оповідання, розуміти його зміст; розвивати уміння зв’язно будувати відповіді на поставлені запитання, будувати складнопідрядні речення зі сполучником "тому що", доводити свою думку; вправляти у вмінні керувати своїми емоціями, створювати позитивний емоційний стан; виховувати у дітей приязне ставлення до дорослих, друзів.

М атеріал: картинки до вправи "Зроби щасливим".

Хід:

Вихователь. Діти, підійдіть до мене. Я хочу побачити, які гарні оченята в кожного з вас, як вони вміють усміхатися. Ви такі гарненькі, я вас усіх дуже люблю. Ми з вами - одна родина. Для вас у садочку я - друга мама, а ви - мої дітки. Я щаслива від того, що в мене так багато діток.

- Діти, у кожного з вас є своя родина. - Чи велика твоя родина, Даринко? Назви членів своєї родини. А твоя, Діма, родина велика? З кого вона складається? ( Відповіді дітей ). - Діти, яку родину можна назвати щасливою? ( Відповіді дітей ). Сашику, твою родину можна назвати щасливою? Чому так вважаєш? ( Народився братик, мене люблять ). Вихователь. Мені приємно чути, що у вас такі великі щасливі родини. Зараз я вам розповім про Марійчину родину. ( Вихователь читає оповідання В. Сухомлинського Поздоровляємо

Урок у другому класі. Галя підносить руку. - Що ти хочеш сказати, Галю? - питає Ганна Олексіївна. - У Марійки братик народився, - сповіщає Галя.

А Марійка - це її подруга. Діти оглядаються з цікавістю на Марійку. Дівчинка аж знітилася. - Як це добре! - каже Ганна Олексіївна, вона підходить до Марійки й цілує її. - Поздоровляємо Марійчину маму з сином, а Марійку з братиком. У класі тихо. - А що значить - поздоровляємо? - питає Микола. - Це значить, що в Марійчиної мами, у татка й у самої Марійки - велике щастя. Народилась людина - й принесла щастя багатьом людям. У Марійчиної мами народився син. У Марійчиного тата народився син. У Марійки народився брат. У Марійчиного дідуся народився онук. У бабусі Марійчиної народився внук. У дядька Марійчиного народився племінник, небіж. А в нас народився новий приятель. Он скільки людей стали щасливіші. Он скільком людям приніс Марійчин брат щастя. Он чого ми поздоровляємо. Поздоровляємо - це значить: радіємо разом із Марійчиними мамою й татом, бабусею і дідусем, і з дядьком Марійчиним. Діти радісно загомоніли: - Поздоровляємо... Поздоровляємо...

Запитання до дітей: ⱷ Чому Марійчина родина стала щасливою? ⱷ Кого ще в родині маленький хлопчик зробив щасливим? ⱷ Ким братик Марійки був для членів родини? ⱷ Чому всіх вітали з народженням дитини? ( Всі стали багатші на рідну людину ). ⱷ Чому діти в класі поздоровляли Марійку? ( З’явився новий друг, товариш ).

Вихователь. Як ви гадаєте, яка користь від народження дитини? ( Продовження роду, у майбутньому діти доглядатимуть за батьками).

- Народження дитини - це найбільше щастя. Ви всі теж колись зробили щасливою свою родину, бо ви народилися. І ваші батьки стали щасливими людьми, бо на світ з’явилася рідна людинка, яку вони чекали і люблять. Ви, діти, теж маєте любити і поважати своїх батьків, бабусь і дідусів, бо це ваша родина, і вони намагаються виростити вас справжніми людьми.

Вихователь. Що означає - "поздоровляємо"? ( З чимось привітати, зробити комусь приємне ). - З чим можна поздоровляти людину? ( Із днем народження, зі святом, з новою піснею ). - Що ви відчуваєте, коли вас вітають? ( Радість, що про тебе піклуються ).

- Як можна вітати людину? ( Подарунком, увагою ). Правильно кажуть: "Не так цінний подарунок, як увага до людини". - Діти, а що може зробити щасливою квітку? ( Дощик, сонечко, не рвати її, а доглядати ).

Вправа "Зроби щасливим" Діти беруть різні картинки і розповідають, що або хто і як може зробити щасливим того, хто зображений. Вихователь. Діти, а що ще може зробити людину щасливою? ( Дружба, хороше ставлення товаришів, приємне слово, комплімент ).

Психоемоційна вправа "Подаруй комплімент"

Д іти стають у коло і, передаючи один одному квітку, називають комплімент. Вихователь. От бачите, як радісно і приємно стає на душі від приємного слова. Подумайте і скажіть, а що може зробити щасливими людей усієї країни, світу? ( Мир в усьому світі, мир у домі, злагода і добробут у родині, народження здорових дітей ). Вихователь. Діти, сподіваюся, що ви й надалі будете чуйними, добрими, щасливими дітьми. На вас чекає багато прекрасного, адже ви вмієте радіти, усміхатися, дарувати свою усмішку, зігріти теплим словом.

Підтема. Екскурсія до квіткової клумби за твором В. Сухомлинського "Чорнобривці".

Мета: вчити дітей уважно слухати і розуміти основну ідею твору В. Сухомлинського "Чорнобривці", відповідати на запитання вихователя повним, граматично правильним реченням; поглибити знання дітей про осінні явища в природі; розкрити перед дітьми зміст поняття: "краса природи", "краса людського життя"; ознайомити дітей зі значенням слів "рід", "родина"; виховувати в дітей любов до природи, до життя, бажання творити красу і робити добро на землі.

Матеріал та обладнання: магнітофон із записом пісні "Чорнобривці" ( слова М. Сингаївського, музика В. Верлинича ), комплект карток із написаними прикметниками, які характеризують мамині руки, для гри "Чарівні мамині руки".

Хід:

Вихователь пропонує дітям послухати в записі пісню "Чорнобривці".

З апитання до дітей:

ⱷ Як називається ця пісня? ⱷ Чи сподобалася вона вам? ⱷ Які спогади викликає ця пісня у душі того, хто її співає? ⱷ Кого вони згадують у пісні? ( Маму ). ⱷ Чи люблять вони свою стареньку маму? ⱷ За що вони її люблять? ⱷ З яких слів це видно? ⱷ А ваші мами, бабусі садять у себе вдома чорнобривці? ⱷ Чи їздите ви до своїх бабусь у село? ⱷ Де ростуть чорнобривці? Коли вони зацвітають, на що вони схожі? ⱷ Чи подобаються вам чорнобривці? Чому?

Вихователь показує на чорнобривці, що ростуть на клумбі. Вихователь. Діти, зараз я вам про ці красиві квіти прочитаю твір В. Сухомлинського, який називається "Чорнобривці".

Чорнобривці

Т ихий осінній вечір. Заходить сонце. У блакитному небі - ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я питаю:

- Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся всміхнулася й каже: - Щоб жити вічно. Я не міг цього збагнути. Як це - жити вічно? Бабуся каже: - Ходімо до саду. Пішли ми до саду. Там доцвітали чорнобривці. Бабуся зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала у вузлик. - Почекай до весни, - зрозумієш, - сказала вона й поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий куточок. Настала весна. Ми з бабусею посіли на грядці насіння. Зійшло, піднялося, зацвіло. Які вони красиві, ці чорнобривці. Кращі, ніж восени.

- Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса, - сказала бабуся. - Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід. - А для чого живе людський рід? - знову питаю я. - Для щастя.

Запитання до дітей:

ⱷ Про яку пору року пише В. Сухомлинський у своєму оповіданні? ( Осінь ).

ⱷ Що про це написано у творі? ⱷ Які птахи відлітають ключем восени у вирій? ⱷ Що запитай хлопчик у бабусі? ⱷ Що відповіла бабуся внуку?

ⱷ Навіщо бабуся зібрала в саду насіння чорнобривців? ⱷ Що зробили бабуся і хлопчик навесні? ⱷ Які виросли чорнобривці? ⱷ Для чого садять люди квіти? ⱷ Для чого живе людина?

Роздуми дітей за твором. - Як ви розумієте слова бабусі: "Людина живе, щоб вічно жила її краса"?

- Для чого живуть батьки? - Для чого живуть діти? - Що таке людський рід? ( Пояснення вихователя ). - Для чого живе людський рід? ( Для щастя ).

Вихователь пропонує дітям пограти в дидактичну гру "Чарівні мамині руки"( вихователь роздає дітям пелюстки, діти називають слова-характеристики маминих рук, складають квітку ). - Чи красива ця квітка? - На яку квітку схожа ваша мама? - Якою має бути людина, щоб ніжність і любов до мами допомагали їй упродовж життя? - Чи тільки діти потребують материнської ніжності? Хто ще? ( Дорослі, тварини, птахи ). - Чи знаєте ви дорослих людей, які з ніжністю ставляться до своєї мами?

- У яких вчинках це можна побачити? Вихователь пропонує дітям намалювати українську землю у квітах.

Той, хто забув колиску, з якої піднявся, щоб піти по землі, хто байдужий до матері, що вигодувала та виховала його, нездатен переживати високі патріотичні почуття. В. Сухомлинський.

Тема:"Україна".

Підтема. Розвага для дітей середнього групи "Наші українські рушники" ( з використанням оповідання В. Сухомлинського "Бабусин рушник". )

Мета: формувати уявлення дітей про традиційне житло та побут українців у минулому: ознайомити дітей з українськими вишиваними рушниками - предметом національного побуту, оберегами сім’ї; дати дітям знання про традиційне українське ремесло - вишивання рушників, де вони використовувались, види рушників; активізувати словник дітей словами "прядка", "верстак", "рогач", "кочерга", "глечик", "макітра", "горщик", "скриня", "орнамент"; продовжувати ознайомлення дітей з творами В. Сухомлинського; навчати розуміти їх філософський зміст, відповідати на запитання вихователя повними, граматично правильними реченнями; розвивати естетичний смак; виховувати пізнавальний інтерес до особливостей старовинної національної оселі, шанобливе ставлення до оберегів українського дому, до рушників, вишитих бабусею, прабабусею, мамою.

Матеріал та обладнання: макет української хати, піч, посуд із глини, українські рушники, розвішані на стіні, мультимедійний проект про минуле і сучасне в побуті українського народу, екран, проектор.

Х ід:

Діти заходять до святково прибраної українськими рушниками світлиці.

Вихователь. Любі діти, я рада вітати у нашій світлиці тих, хто любить свій рідний край, свою землю,свою Батьківщину. - Як називають наш край, де ми з вами народилися й живемо?

- Як називають людей, які живуть в Україні? - Ви зараз всі живете в красивих цегляних будинках або квартирах. А щоб дізнатися, як жили багато років тому, у далекому минулому, ваші прадідусі і прабабусі в Україні, яке в них було житло, як вони його прикрашали, ми з вами вирушимо в подорож у далеку бувальщину. А що таке бувальщина? Відповіді дітей. - Дійсно, це те, що було насправді багато років тому. Це історія, яка насправді колись була. Тож заплющуйте очі - раз, два, три - вирушаймо в подорож. Вихователь вмикає ноутбук і показує слайди українського села в минулому - хати-мазанки, млин, криниця, журавель. Вихователь. Діти, куди ми з вами потрапили? Це місто чи село? Чому ви так вважаєте? З чого робили хати в далекому минулому?

- З чого робили дах у хаті? Ось у таких хатах жили колись ваші прадідусі і прабабусі. Свою хату вони дуже любили. Хата була для них берегинею.

- Звідки люди брали воду для пиття та приготування їжі? Звісно, з криниці. А як ще називали криницю? ( Журавель ). - Чому саме таку назву дістав колодязь? - Навіщо в селі був млин? Відповіді дітей. Вихователь. Діти, я теж народилася в селі. Коли вже минуло багато років, я завжди з любов’ю згадую свою рідну батьківську хату, де народилася, виросла, де пройшло моє дитинство.

Я люблю свою хату і подвір’я, й садок, Де і сонця багато і в спеку холодок. Все для мене тут рідне: стіни білі, як сніг, І віконце привітне, і дубовий поріг, І ряденця строкаті, й рушники на стіні. Навіть дим в нашій хаті рідно пахне мені.

Вихователь. Подумайте і скажіть, якими лагідними словами можна сказати про хату? ( Відповіді дітей ). Вихователь далі показує слайд української світлиці. Вихователь. Як називали господарі кімнату в хаті? - Що стояло в світлиці? ( Дерев’яний стіл, застелений скатертиною, дерев’яна лава під стіною ). - Що висіло на стінах? ( Ікони, прикрашені вишитими рушниками, картини, фотографії ). Відповіді дітей. Вихователь. Стіни і стеля побілені, чистенькі, долівка з глини, притрушена запашною травою, а на свята застелена тканими доріжками.

Вихователь показує слайд із розмальованою піччю.

- Що було головне в хаті? - Чому піч була головною в хаті? - Як її ще люди називали? ( Піч-годувальниця ). Відповіді дітей. Вихователь звертає увагу на мисник. Вихователь. Де в хаті зберігали посуд? Так, у миснику. З чого був виготовлений посуд? Відповіді дітей. Вихователь звертає увагу на прядку. Вихователь. На прядці люди пряли нитки з льону, овечої вовни, а на верстаку ткали тканину, полотно, килимові доріжки. - Діти, а де люди зберігали, одяг, рушники, полотно? Правильно, у скрині. Її виготовляли з дерева, різьбленою орнаментом. - Чим господарі прикрашали свою хату? Відповіді дітей. Діти переглядають слайд із зображеною світлицею, прикрашеною рушниками над іконами, дверима, вікнами, картинами. Вихователь. От ми і побували з вами в українському селі в минулому, побачили як жили люди, чим прикрашали свою оселю. Ви багато мені розповідали про українське село, а зараз ми з вами пограємо в гру.

Дидактична гра "Минуле-сучасне"

Завдання: розрізняти предмети побуту минулого і сучасні та розповісти про їх призначення. Діти переглядають слайд минулого і сучасного нашого народу і вказують, де річ з минулого, а де із сучасного. Чому? 1-й слайд. Хата в минулому - сучасні котеджі, багатоповерхівки, будинки.

2-й слайд. Дерев’яні ложки, глиняний посуд - металеві ложки, фарфоровий посуд, сервізи. 3-й слайд. Піч - батареї, електричні обігрівачі, газова та електрична плита, мікрохвильова піч. 4-й слайд. Криниця-журавель - бювет, вода з кранів. 5-й слайд. Світлиця, прикрашена українськими рушниками, - сучасна кімната, прикрашена картинами. 6-й слайд. Скриня для одягу - шафи для одягу. 7-й слайд. Праска на вуглинках - електрична праска. Вихователь. Молодці, ви правильно назвали речі з минулого і сучасні речі. Зараз продовжимо нашу подорож у минуле. Вихователь пропонує дітям зайти в імпровізовану світлицю. Біля печі розглядає з дітьми посуд - горщики, макітру, глечики, миски, дерев’яні ложки. Вихователь. Діти, що робили рогачем господині? А кочергою? ( Відповіді дітей ). Вихователь підводить дітей до рушників, що висять на стіні.

- Чим прикрашена наша світлиця? - Що ви можете сказати про ці рушники? - Які вони? - Що вишивали бабусі, жінки, дівчата на цих рушниках? - Про що свідчать нам ці рушники? Відповіді дітей. Вихователь. Не було на селі жодної хати, де б не вишивали жінки, бабусі, дівчата рушників. Мистецтво вишивання бабусі і мами передавали своїм дітям і внукам. Вишиті рушники створювали затишок у хаті, зміцнювали родину. В народі казали: "Де сяє вишиття, там злагода й добре життя", "Хата без рушників, як родина без дітей". Рушники вважали оберегами. Вони боронили хату від нещастя, злих сил. Такі рушники можна порівняти із піснею, бо в них жінки, дівчата вкладали всю свою любов, свої мрії і сподівання на краще життя. Довгими зимовими вечорами дівчата збиралися в хаті, вишивали рушники, співали, танцювали. От і наші дівчата-україночки виконають зараз нам український танок з вишитими рушниками. Виходять дівчата і під українську музику танцюють з вишитими рушниками. Виходить дитина і читає вірш: - Рушники України, скільки вас і які? Рушничок для дитини, рушничок на всі дні, Рушнички ті весільні, рушнички лиш для свят, Рушнички для неділі, рушнички для малят. Вихователь. Діти, де ви бачили рушники? Де і коли використовували і використовують люди рушники? ( Розповіді дітей ). Вихователь показує дітям рушник-оберіг. - Діти, якими нитками вишитий оберіг? ( Червоними і чорними ). - Що означає червоний колір? ( Це колір любові, доброти, кохання, це колір червоної калини, яку дуже люблять і шанують в Україні ). - Що означає чорний колір? ( Це колір землі-годувальниці, колір багатства, статку ). Вихователь. Рушник супроводжує українця упродовж усього життя, і в радості, і в горі. Залежно від призначення, розрізняли рушники побутові та обрядові. Першим у житті людини був рушник, на який її приймали при народженні і який залишався з нею як оберіг. На рушнику, вишитому світлими нитками без жодного чорного стібка, несли дитину на хрещення. Хрещена мати готувала цей рушник заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, промовляла, щоб його життєвий шлях був таким же світлим і добрим, як і рушник. Рушник весільний дівчата вишивали собі самі, вкладали в свої рушники мрії про щасливе подружнє життя. Ці рушники потім дарували старостам, своїм нареченим. На весіллі молоде подружжя ставало на весільний рушник і батьки бажали їм щасливого сімейного життя. Є цікаве оповідання у В. Сухомлинського:

Бабусин рушник

Б ув сонячний день. Чомусь мені здається, що це було в неділю. Мабуть, тому, що всі були дома - тато, мама, брат і сестра. Над маленьким вікном - рушник. І на тому рушникові, як зараз пам’ятаю, вишито: дівчина йде лугом і несе двоє відер води на коромислі. Я питаю маму, що це таке. Мама каже: це бабусин рушник. А вишивала його бабусина бабуся. Рушникові тому - більше як сто років. Де ж він - той рушник? Ота стежка вишивана, дорога мережана?..

Не вміємо берегти те, що зберегли нам діди і прадіди. А як же без тієї стежки, без дороги тієї?.. Хіба ж можна без неї у завтра іти?. Запитання до дітей: ⱷ Чи змогла сім’я зберегти бабусин рушник? ⱷ Добре чи погано, що не змогли вони зберегти прабабусин рушник? ⱷ Чому потрібно берегти рушники-обереги? Вихователь. А от наша Даша з мамою зберегла бабусин рушник. Послухайте, що вона розповість нам про нього: Моя бабуся гарно вишиває. Цвітуть на рушнику троянди й виноград. Розмай калиновий там грає і дивні птахи щебетять. Навік з’єдналось чорне й червоне, мойого краю гордість і краса, Душа народу, малинові дзвони, його веселка і його сльоза. Вихователь. Діти, рушники-обереги потрібно шанувати, берегти, бо це наша історія, обереги від лиха, які дарували нам наші бабусі, прабабусі, щоб наше життя було щасливішим. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, який оберігав його від нещастя, нагадував про рідну домівку і мамині працьовиті, ласкаві руки. Тому рушники оспівували у віршах і піснях. Прослуховування пісні про рушник у записі.

Вихователь. Шануйте, друзі, рушники, квітчайте ними хату. То обереги від біди, шануйте ті, що дала мати. От і закінчилася наша подорож у далеку бувальщину. Ми побачили, як жили ваші прабабусі, прадідусі в далекому минулому, дізналися про традиції, звичаї нашого українського народу. Це все наша історія, яку нам належить пам’ятати і шанувати.

Підтема. Бесіда за твором В. Сухомлинського "Відлітають лебеді".

Мета: закріпити знання дітей про зміни в живій природі із приходом осені: пташки збираються у зграї, відлітають у теплі краї, дерева змінюють колір, опадає листя; вчитися у пташок любити рідний край; вправляти дітей у вмінні використовувати знання із власного досвіду під час аргументації і доведення думок; збагачувати словник дітей новими словами та розкрити зміст висловів: "тихий осінній вечір", "сіють сум", "небо пурпурове"; розвивати інтерес до пізнання світу птахів, зв’язне, діалогічне мовлення, творчу уяву; виховувати дбайливе ставлення до птахів, бажання їм допомагати.

Матеріал та обладнання: мультимедійний екран для показу оповідання В. Сухомлинського "Відлітають лебеді"

Хід:

Вихователь. Сьогодні я розповім вам одну історію, але ви мені допомагатимете. Якось осіннього дня, гуляючи з дітками на нашому майданчику, ми побачили зграю засмучених журавликів, бо їм треба летіти на південь, тікати від холодної осені і лютої зими. Вони тужливо курликали і оглядали рідні місця, де зовсім недавно зеленіла травичка, де птахи ніжилися у теплих та яскравих променях літнього грайливого сонечка.

-Діти, як ви думаєте, чому журавлики були засмучені? ( Відповіді дітей ).

Вихователь. Слухайте далі. Пролітаючи над дитячим майданчиком, пташки почали кружляти над дітьми, махаючи їм крилами та виконуючи якість дивні, чарівні рухи у повітрі, не звертаючи уваги на льодяний вітер. Вони кружляли досить довго, ніби хотіли щось сказати діткам.

- Як ви вважаєте, що хотіли журавлі сказати дітям? ( Відповіді дітей ). Вихователь. Діти усмішками підбадьорювали журавликів, махали їм своїми рученятами і вигукували: "До побачення, журавлики! Ми будемо вас чекати!" а в очах дітей та дорослих стояли сльози жалю. - Як ви думаєте, чому? ( Відповіді дітей ). Вихователь. Покружляли журавлі в небі ще трохи, кинули востаннє свій погляд на рідний куточок - дерева, озеро, ліс, перешикувались у довгий клин і полетіли на південь. - Чому прощання з рідною домівкою для птахів проходить тяжко? ( Бо рідний край не заміниш нічим ). - Коли ви з батьками їдете у відпустку, ви з радістю це робите? Чому? - Так чому ж пташкам сумно, а нам не сумно? Відповіді дітей.

Вихователь. Справді, кожна людина на чужині, як би там добре не було, тужить за Батьківщиною, за рідною домівкою, де навіть кожен куточок, кущик, деревце радує і зігріває душу. Недарма в народі кажуть: "Скрізь добре, а вдома - найкраще". - Чому саме на південь відлітають птахи? ( Відповіді дітей ). Вихователь. Правильно. Там теплі озера й зелені береги. Там квітнуть зелені яскраві квіти, немов соняшники. Куди б не летіли вони, але весною повернуться, хоча і не всі, до своїх гнізд, річок, садків, де вони з’явилися на світ. - Як ви вважаєте, що сниться пташкам на чужині? - Що змушує деяких птахів відлітати у теплі краї? - Яких ви знаєте птахів, що відлітають у вирій? - Як називаються ці пташки?

- А чи хочуть птахи відлітати? Чому? Відповіді дітей. Вихователь. Вже втомилися ви сидіти, треба трохи відпочити. Діти промовляють вірш, виконуючи різні рухи: - Осінь тупотить ногами і вимахує руками, Як дмухне на листя - і дерева лисі. Руки в боки узяла і крутитись почала. Притомилася, присіла, піднялась і полетіла.

Вихователь. Діти, а зараз я перевірю, чи добре ви знаєте птахів. Для цього ми пограємо в гру "Склади пташку". ( Діти складають площинне зображення пташки із частин за принципом пазлів. Після завершення складання називають, яка вона: перелітна чи зимуюча ). Молодці! Відгадали пташок. - Що хорошого роблять пташки для людей і природи? ( Відповіді дітей ). Вихователь. Птахи дарують нам чарівні звуки співу, мрію польоту, відчуття свободи і краси. Без пташок природа не була б такою красивою і дзвінкою. Мелодійні, веселі, голосні пісні, різноманітне яскраве пір’ячко оживляє природу, вселяє в людей радість, створює хороший настрій. а З хорошим настроєм людина здатна на хороші вчинки. - Що хорошого робите ви, щоб всім було добре? ( Відповіді дітей ).

Вихователь. Пригадаймо разом твір В. Сухомлинського "Відлітають лебеді". ( Вихователь читає твір із показом на екрані за допомогою мультимедійного проекту ).

Відлітають лебеді

Тихий осінній вечір. Сіло за гору сонечко. Небо на заході пурпурове - завтра буде вітер. А сьогодні тихо-тихо. Коли це з-за лісу лунає тривожний крик: "Курли, курли...". Високо в небі летить зграя лебедів. Чого вони курличуть так тривожно? Здається, вони щось забирають із рідної землі. Пригадалась мені казка, що її розповіла бабуся: коли відлітають лебеді, вони своїми крильми сіють на землі печаль. Я вдивляюся в зграю, що летить. На тонких лебединих крилах грають пурпурові відблиски вечірньої заграви. Хіба печаль пурпурова? Вона ж блакитна, бузкова, як високі могили в степу. - А коли повертаються лебеді, що вони тоді сіють крильми? - Радість! Запитання до дітей:

ⱷ Якими словами у творі описується осінній вечір? ⱷ Куди сідало сонечко? ⱷ Яким у цей час було небо? ⱷ Поясніть, який це - пурпуровий колір? Вихователь. є така прикмета: на заході небо пурпурове - на вітер. ⱷ Що таке захід і схід? ⱷ Чому птахи тривожно кричали? ⱷ Коли відлітають лебеді, що вони своїми крильми сіють на землю? ⱷ Чому ж вони сумують? ⱷ Коли може сумувати людина? ⱷ Коли повертаються лебеді, що вони тоді сіють крильми? ( Радість ). Чому? Відповіді дітей.

Вихователь. Пташки вчать нас любити край, де ми народилися і виросли. Люди, як і птахи, літають і повертаються у свій рідний дім, щоб змужніти, зрадіти і набратися сил серед близьких і рідних людей. Для кожної людини, яка б вона не була - маленька, як ви, або доросла чи старенька - найсвятішим, найдорожчим у житті є домівка, де вона народилася і виросла. У рідному домі завжди надійно, затишно і спокійно. І я сподіваюся, діти, що ви завжди про це пам’ятатимете.

Підтема. Конспект заняття на тему "Сонячна родина - це цікаво?"

Мета: ознайомити дітей із поняттям "космос", там живе Сонячна родина, членами якої є і наша планета Земля, як утворилась наша планета: пошуково-дослідницька діяльність; пояснити дітям, що таке "орбіта"; закріпити знання дітей про те, що у космосі є зорі, сузір’я. Пояснити дітям, де діваються зорі вранці. Розвивати логічне мислення, світогляд дітей про Космос та утворення землі, закріпити правила безпечної поведінки з піском, камінчиками, водою, викликати у дітей інтерес до походження своєї планети, розвивати окомір, вміння орієнтуватися в просторі, викликати естетичні почуття, веселий настрій. Виховувати у дітей інтерес та любов до своєї рідної домівки - планети "Земля", бажання її оберігати.

Матеріал: ноутбук та картинки на ньому про утворення землі, сузір’я; оповідання В. Сухомлинського " Коли заснуть зорі"; ілюстрації, глобус, аркуші з зорями для з’єднання та утворення сузір’я "Велика Ведмедиця".

Хід заняття:

1 . Розповідь вихователя про Космос - це темний простір, де немає повітря, де живе Сонячна родина, зірки, сузір’я. Розгляд ілюстрацій. Діти знаходяться біля великого панно "Космос". 2. Розповідь про Сонячну систему. Розгляд ілюстрацій. 3. Розгляд нашої планети Земля, її макета - глобуса. Бесіда з дітьми: - яку форму має наша планета? - які кольори є на нашій планеті? - що вони означають? - по якій доріжці навколо сонця вона рухається? 4. Показ і пояснення вихователем, як утворилась наша планета. Пошуково-дослідницька діяльність дітей:

дітей ділимо на підгрупи ( Три підноси: перший: пісок, земля, камінчики; відбувались землетруси. 4 дітей. - другий: відбувалось виверження вулкану - сода та оцет в пластикових пляшках, які діти закручують. 3 дітей. - третій: вода заповнювала всі ями, щілини, рови; виростали рослини - дерева, кущі, трави; поселялися тварини, риби, птахи, люди. 3 дітей.

Вихователь допомагає дітям під час проведення дослідницької діяльності ). 5. Дидактична гра " Розмісти планети". Злі чарівники забрали в планет назви, одяг, і планети забули своє місце в Сонячній родині.

6. Фізкультхвилинка " Сонячна родина". ( Сонце в обручі в жовтому одязі посередині, за стрічки різної довжини беруться планети - 9 штук - одягнені у відповідний одяг і під музику утворюють Сонячну родину і здійснюють їх рух навколо обруча-Сонця на фоні темного синього простору з зірками Космосу. 7. Показ ілюстрацій про зорі, сузір’я. Розповідь вихователя, що вночі та ввечері зорі видно на небі, коли воно не хмарне, а дуже рано, коли починає розвиднятися, світліти на дворі - зорі гаснуть і це лише одна мить - дуже короткий проміжок часу. 8. Читання оповідання В. Сухомлинського "Коли заснуть зорі". Бесіда за його змістом.

Коли заснуть зорі

Удосвіта вийшов Петрусь із татом надвір. Тато їхав у поле на роботу і пообіцяв узяти з собою сина. Небо вже просвітліло, на сході займалася рожева смуга. Петрусь задивився на зорі. Вони мерехтіли на проясненому небі. Петрусеві здалося, що хтось гасить їх одну за одною. Ось на небі залишилась одна-однісінька зірка. Петрусь і просить: - Татку, хай наш кінь, Буланко, йде тихо-тихо... - Чому? - здивувався татко.

- Я хочу бачити мить, коли зірка гасне. - Добре, тільки дивись пильно-пильно, бо мить та дуже коротка, - мовив тато. Він спинив коня. Петрусь сидів непорушно, широко відкривши очі. Він боявся кліпнути, боявся опустити повіки. От зірка вже ледве-ледве блимає, мов світлячок, на узліссі перед сходом сонця. "Буду дивитись, очей не зімкну ні на мить, і зірка ніколи не згасне", - думає Петрусь, і серце радісно тремтить у його грудях. Та якось не стримався. Зімкнув повіки. Ледве-ледве... То була така малесенька мить! Менша від макового зернятка, менша від росинки на бджолиній лапці. Та коли повіки відкрилися, зірки вже не було... - Я знаю, тату, коли гаснуть зорі, - тихо прошепотів Петрусь. - Коли? - питає тато. - Як тільки зімкнуться повіки...

З апитання до дітей: ⱷ Коли вийшов Петрусь надвір з татом? ( удосвіта ). ⱷ Як гаснуть зорі? ( вони мерехтять на просвітлілому небі, мерехтять і гаснуть ). ⱷ Скільки триває мить? ( вона дуже коротка ). ⱷ Чи побачив Петрусь, як погасла остання зірка? Чому? ⱷ Як сказав Петрусь, коли гаснуть зорі? ⱷ Як ми можемо побачити мить? 9. Дидактична гра " З’єднай зірочки і вийде сузір’я" ( аркуші паперу з зірками; їх треба з’єднати і вийде сузір’я Великої Ведмедиці ). 10. Ми з вами вже знаємо про Сонячну родину, Космос, планети, зорі, сузір’я. А що ми можемо про них розказати вдома мамам і татам, давайте подумаємо: ⱷ Чи є у сонечка родина? ⱷ Хто до неї входить? ⱷ По чому рухаються планети? ⱷ Як називається наша планета? ⱷ Які кольори вона має? ⱷ Що ще є у Космосі? ⱷ Як називається група зірочок, що утворила малюнок? ⱷ Спитайте у своїх мам, як називається ваше сузір’я?

Будемо вчитися у Василя Сухомлинського виховувати та вчити наших дітей бути справжніми патріотами всього рідного з перших років їхнього життя, але так, щоб робити це з повагою до дитини, плекаючи кращі якості її душі, дотримуючись гасла життя видатного педагога: "Торкнутись квітки й не струсити росу".

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА:

1. Тоцька Т. П. "Філософія для дітей та дорослих. За літературними творами В. Сухомлинського". Київ "Шкільний світ", 2010.

2. Тоцька Т. П. "Рід, родина, Україна. Патріотичне виховання дошкільників за творами В. Сухомлинського". Київ "Шкільний світ", 2011.

3. Сухар В. Л. "Планування роботи за сферами життєдіяльності" ( 3 - 4 роки ). Видавництво "Ранок", 2010.

4. Базова програма дитини дошкільного віку "Я у Світі". Київ "Світич", 2008.

5. Медведєва Т. В. "Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник: Випуск XXXVII". Слов’янськ, 2007.

6. Коркішко О. Г., Саяпіна С. А. "Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник: Випуск XXXVII". Слов’янськ, 2007.

7. Сухомлинський В. О. "Вибрані твори: У 5 т. - Т. 1. Київ "Радянська школа", 1976.

8. Сухомлинський В. О. "Вибрані твори: У 5 т. - Т. 2. Київ "Радянська школа", 1976.

9. Сухомлинський В. О. "Вибрані твори: У 5 т. - Т. 3. Київ "Радянська школа", 1977.

10. Сухомлинський В. О. "Вибрані твори: У 5 т. - Т. 4. Київ "Радянська школа", 1977.

11. Сухомлинський В. О. "Вибрані твори: У 5 т. - Т. 5. Київ "Радянська школа", 1977.

12. Якубенко В. В. "Учити, пізнавати, любити, берегти природу". Журнал "Дошкільне виховання". - 2003. - №7.

13. Скребець В. "Екологічна психологія". Журнал "Психолог". - 2006. - №9.

14. Кононко О. Л. " Психолого-педагогічні умови становлення позиції "Я у Світі" в дошкільному дитинстві // Теоретико - методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді". Київ "Педагогічна думка", 2000.

15. Антонець М. "Дидактичні проблеми загальноосвітньої школи у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського". Київ "Вища школа", 2008.

16. Бех І. Д. "Особистісно орієнтоване виховання". Київ ІЗНМ, 1998.

17. Гавриш Н. В. "Розвиток мовленнєвої творчості в дошкільному віці". Донецьк "Либідь", 2001.

75