1.3 Завдання кримінального процесу.

Завдання кримінального процесу закріплені в статті 2 КПК України. Вона називається «Завдання кримінального провадження», але ніякого протиріччя тут немає, оскільки терміни «кримінальний процес» і «кримінальне провадження», як зазначалося вище, вживаються як синоніми. Усі завдання кримінального процесу можна класифікувати на дві групи: 1) загальносоціальні; 2) безпосередні. Загальносоціальним завданням кримінального процесу слід вважати захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Це завдання тісно переплітається із завданнями Кримінального кодексу України. Соціальні блага, що беруться під кримінально-правову охорону, передбачені статтею 1 КК України. Ними є особа, її права, свободи та інші блага, власність, громадський порядок, громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України. Застосовуючи під час кримінального провадження норми кримінального права уповноважені законом суб’єкти забезпечують захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Безпосередніми завданнями кримінального процесу є: 1. Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Пріоритетними в кримінальному процесі правової держави повинні бути охорона, захист та забезпечення прав і законних інтересів осіб, які залучені до кримінального провадження. Не випадково це завдання в ст. 2 КПК України назване першим після загальносоціального. У ході кримінальної процесуальної діяльності органи досудового розслідування, прокуратури і суду мають вжити заходів для відшкодування збитків, які були завдані 4 кримінальним правопорушенням фізичним і юридичним особам, відновлення їх порушених прав та покарання винних. Усім особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, у тому числі підозрюваному і обвинуваченому, необхідно роз’яснювати процесуальні права та забезпечувати їх реалізацію. Ніякі порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб під час кримінального провадження не можуть бути виправдані посиланнями на те, що це необхідно для розслідування кримінальних правопорушень та судового розгляду матеріалів щодо них, викриття винних та їх покарання. 2. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу. Завдання швидкого розслідування кримінальних правопорушень і судового розгляду матеріалів щодо них полягає в обов’язку державних органів та службових осіб у строки, передбачені законом, установити всі обставини злочину чи кримінального проступку, осіб, які його вчинили, з тим, щоб максимально наблизити призначення винному покарання до моменту скоєння кримінального правопорушення. Швидкість кримінального провадження забезпечує невідворотність кримінальної відповідальності та покарання винних за вчинені кримінальні правопорушення, є важливою умовою його ефективності, зміцнення законності, запобігання злочинам та кримінальним проступкам, виховання громадян у дусі неухильного додержання законів. Повне розслідування кримінальних правопорушень і судового розгляду матеріалів щодо них означає, що в кожному кримінальному провадженні повинні бути встановлені всі обставини, які входять до предмета доказування (ст. 91 та ін. КПК України). Про повне встановлення обставин кримінального правопорушення можна говорити лише після набрання обвинувальним вироком законної сили, а в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами – після набрання сили відповідною постановою слідчого, прокурора чи ухвалою суду. Забезпечення неупередженого розслідування кримінальних правопорушень і судового розгляду матеріалів щодо них означає, що кримінальне провадження має здійснюватися службовими особами, які не мають власного інтересу в його результатах. Гарантією неупередженого розслідування та судового розгляду є змагальна конструкція кримінального провадження, коли обвинувачення, захист і правосуддя не можуть покладатися на один і той же державний орган чи службову особу. Неупередженість уповноважених суб’єктів у кримінальному провадженні забезпечується також наявністю інституту відводів (ст. ст. 75-83 КПК України). Завдяки швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень і судовому розгляду матеріалів щодо них створюються умови для того, щоб піддати винного справедливому покаранню і відвернути застосування необгрунтованого процесуального 5 примусу, притягнення до кримінальної відповідальності і покарання невинуватого. Відповідно до вимог статті 2 КПК України до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура. Це означає, що під час кримінального провадження має бути правильно застосоване кримінальне процесуальне законодавство. Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є однією з підстав для скасування або зміни судового рішення (ст.ст. 409, 438 КПК).