2.3. Кримінальні процесуальні функції

Кримінальна процесуальна діяльність неоднорідна за своїм змістом і розвивається в декількох напрямах. Основні напрями діяльності суб’єктів 8 кримінального провадження, обумовлені їх роллю та призначенням у процесі, називаються кримінальними процесуальними функціями. У навчальній та науковій літературі традиційно виділяють три основні функції, з якими пов’язана змагальна конструкція кримінального провадження, а саме: обвинувачення, захисту і правосуддя. Функція обвинувачення – це діяльність суб’єктів кримінального процесу, яка спрямована на викриття особи у вчиненні злочину чи кримінального проступку, встановлення її винності, а також обставин, що обтяжують покарання. Обвинувальну функцію в кримінальному провадженні виконують: прокурор, слідчий та керівник органу досудового розслідування, потерпілий та його представник. Ця функція є первинною і обумовлює виникнення захисту – парної кримінальної процесуальної функції. Функція захисту являє собою діяльність суб’єктів кримінального процесу, яка спрямована на спростування підозри і обвинувачення, встановлення невинуватості особи та її виправдання, а також обставин, що пом’якшують покарання. Цю функцію здійснюють підозрюваний, обвинувачений, їх законні представники, захисник. Функція правосуддя – це діяльність суду, що спрямована на дослідження всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів і прийняття остаточного рішення про винність чи невинуватість конкретної особи, а також її покарання. Крім вищезазначених, у кримінальному процесі існують також функції: прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням; судового контролю за законністю дій і рішень прокурора та органів досудового розслідування; представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді; підтримання цивільного позову та заперечення проти нього.

2.4. Диференціація кримінально-процесуальної форми

Усі дії учасників процесу здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідовності, тобто згідно з процесуальною формою.

Кримінально-процесуальна форма судочинства повинна забезпечувати як можливість встановлення об'єктивної істини, так і надійний захист прав і свобод людини, справедливість прийнятих рішень.

Процесуальна форма – це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод людини. Якщо в правовій державі стосовно громадян доцільно реалізується ідея "дозволено все, що не заборонено законом", то стосовно учасників процесу, які мають розпорядчі повноваження, повинен діяти принцип "дозволено лише те і лише в такій формі, що і як передбачено законом". Такий підхід обмежує правом владу як взагалі, так і в кримінальному процесі зокрема, забезпечує верховенство закону в сфері правосуддя.

Процесуальна форма покликана забезпечити встановлення об'єктивної істини у справі та правильне застосування закону.

Процесуальна форма створює детально врегульований, обов'язковий, стабільний та захищений державою правовий режим провадження у кримінальних справах, який покликаний забезпечувати істину, свободу і справедливість.

Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних формальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справедливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини [10].

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

• визначає стабільну та юридичне доцільну процедуру судочинства;

• оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

• надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;

• створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;

• забезпечує реалізацію принципів правової держави в сфері правосуддя й створює необхідний для цього режим законності;

• забезпечує виховний вплив кримінального процесу.

Процесуальна форма – це не пуста формальність, а абсолютно необхідна умова правильності розслідування та розв'язання кримінальних справ. Вона є гарантією встановлення істини, безпомилковості застосування кримінальної репресії.