4.3. Державний (політичний) режим.

Форма державного режиму у постсоціалістичних країнах також характеризується різноманітністю. Одна з них, Боснія і Герцеговина, залишається під контролем миротворчих сил ООН. В азіатських постсоціалістичних країнах, незважаючи на ринкові перетворення, державний режим істотно не змінюється. У Соціалістичній Республіці В'єтнам він оцінюється як "тоталітарний", у Китайській Народній Республіці - "авторитарний". У центральній і південно-східній Європі всі країни виступають на сьогодні демократичними державами, проте в пострадянських країнах суцільний ареал демократії відсутній.

5. Функції постсоціалістичної держави.

Питання ролі постсоціалістичної держави в процесі суспільних перетворень залишається дискусійним. Так, наприклад, М. Фрідман припускає, що в постсоціалістичному суспільстві державне управління має бути суворо обмежене такими його основними функціями:

• охороною законності й порядку, включаючи нагляд за виконанням приватних контрактів;

• підтриманням судової системи;

• встановленням «правил гри» на економічному просторі, включаючи визначення приватної власності.

Більшість інших дослідників дотримуються іншої точки зору – держава повинна відігравати активну роль у суспільній модернізації, тобто «радіус функцій» держави (термін Ю. Тихомирова) й надалі повинен збільшуватися.

Російський вчений М. Пахоленко, один із небагатьох дослідників цього питання, називає такі внутрішні функції постсоціалістичної держави:

1) економічна функція – «готувати ґрунт, передумови і умови, сприятливі для функціонування ринкової економіки». Тому основні завдання економічної функції зводяться до такого: «подолання тоталітарної спадщини в економіці, поступового зміцнення приватного сектора, стимулювання багатоукладності в економіці, реформування сільського господарства, залучення іноземного приватного капіталу»;

2) «конституювання демократичної влади»;

3) «місце ідеологічної функції займає функція сприяння розвитку науки, культури і освіти»;

4) правоохоронна функція – зберігається, але повністю змінюються її форми і зміст, яким «необхідно надати чітку спрямованість на становлення громадянського суспільства, на захист прав і законних інтересів громадян»;

5) екологічна функція — «зберегти природу і людину, тобто забезпечити відтворення індивідів у природному середовищі проживання».

Серед зовнішніх функцій вчений називає, крім традиційних, – оборонну та співробітництва з іншими державами, а також ще одну, специфічну для молодих держав, – «оформлення власної державності».

Інший російський правознавець теоретик В. Чиркін вбачає функції постсоціалістичної держави в іншому. На його думку, постсоціалістична державна влада намагається зруйнувати економічний, політичний та ідеологічний тоталітаризм.

В економіці такими є заходи щодо роздержавлення власності, створення самостійних господарів підприємців, максимальне обмеження державного регулювання економіки, введення свободи підприємницької діяльності, рівноправності форм власності і її гарантій тощо.

У політичній сфері постсоціалістична державна влада скасувала керівництво суспільством з боку однієї партії, забезпечила умови для створення багатопартійності і вільної опозиції, змагальності різних політичних сил, вільної преси, надала виборам, які виступали бутафорією під час тоталітарного соціалізму, належного їм значення. В ідеологічній галузі на заміну офіційній, державній ідеології, котра була панівною, а то й єдиною, створені умови для ідеологічного плюралізму. Вказані функції постсоціалістичної держави можна вважати властивими всім 30 країнам, за винятком Китаю і В’єтнаму, в яких політична система зазнала лише «раціоналізації», а не демократизації, на зразок країн Східної Європи.

Аналіз діяльності державної влади дозволяє дійти висновку про наявність ще кількох функцій у постсоціалістичних державах, зокрема:

а) соціальної функції, зміст якої полягає в становленні інститутів соціальної державності; б) інтеграції національної правової системи до європейського правового і організаційного простору, що виявляється в наближенні та вступі до Європейського Союзу та НАТО – така функція властива всім східноєвропейським країнам;

в) забезпечення територіальної цілісності.