Іі. Прилади для вимірювання характеристик вологості повітря.

Психрометричний метод

Гігрометричний метод

Ііі. Завдання:

Тема 4. Температурний режим повітря і ґрунту

Завдання: 1. Вивчити будову термометрів, які використовуються для визначення температурного режиму повітря і ґрунту;

2. Вивчити методику виміру температури повітря і ґрунту;

3. Побудувати графік річного ходу температури повітря;

4. Визначити глибину промерзання ґрунту.

І. Загальні відомості.

У 1960 році ХІ Генеральна конференція по мірам і вагам прийняла міжнародну практичну температурну шкалу, в якій температура виражається в ⁰С.

Для вимірювання температури грунту і повітря використовують рідин­ні, термоелектричні та деформаційні термометри і термометри опору.

В основі принципу дії рідинних термометрів лежить власти­вість рідини змінювати свій об'єм залежно від зміни температури. Для метеорологічних термометрів найчастіше використовують як термо-метрину рідину ртуть або етиловий спирт, рідше – толуол (табл. 5).

5. Точки замерзання та кипіння рідин

Рідина	Температура, 0С
	замерзання	кипіння
Ртуть
Спирт
Толуол
Вода

Кожна з цих рідин має певні недоліки. Порівняно висока температура замерзання ртуті (мінус 38,9°) обмежує можливості її застосування для вимірювання низької температури. Спирт, навпаки, маючи дуже низьку температуру замерзання (мінус 117,3°), при плюсових температурах легко випаровується, що негативно відбивається на точності спостережень.

Майже всі рідинні термометри складаються з трьох частин: скляної капілярної трубки з резервуаром, шкали з поділками і захисної скляної трубки. Головною частиною будь-якого термометра є капілярна трубка, один кінець якої запаяний, а другий переходить до ціліндричної, кулястої чи конічної форми резервуара, заповненого ртуттю або спиртом.

Рідина, яка є в резервуарі, маючи більший температурний коефіцієнт об'ємного розширення, ніж скло, при нагріванні збільшується в об'ємі і поступово починає заповнювати капіляр. Рівень, до якого заповнюється капіляр рідиною, дає уявлення про температуру.

При побудові графіка річного ходу температури повітря, використовують дані про середні місячні температури повітря місця проживання студента або найближчої метеорологічної станції чи за довідником. Графік будується на міліметровому папері. На вертикальній осі відкладають температури повітря в масштабі 1°С – 0,5 см. Горизонтальну вісь проводять через точку, що відповідає температурі 0°С. На цій осі відкладають дні місяця в масштабі 1 міс. –1 см. Потім проти кожного 15 числа наносять значення середньої місячної температури і точки з'єднують кривою лінією.

За графіком визначають:

1. Амплітуду річного коливання температури.

2. Дати переходу повітря через 0, 5, 10, 15⁰С.

1. Тривалість періоду з температурою:

вище 0⁰С (безморозний період),

вище 5⁰С (період вегетації озимих культур),

вище 10⁰С (період активної вегетації);

вище 15 ⁰С (період вегетації для досить теплолюбних сільськогосподарських культур і порід дерев).

2. Суму активних температур (вище 10⁰С) за кожен місяць і в цілому за весь період активної вегетації.

Амплітуда річного ходу температури повітря визначається як різниця середньої температури найтеплішого і найхолоднішого місяців.

Для визначення дати переходу температури повітря через 0, 5, 10, 15⁰С через вказані значення температури проводять горизонтальні лінії. З точок перетину цих ліній з кривою температури опускають перпендикуляр на вісь абсцис, де й визначається конкретна дата переходу температури через певні межі.

Тривалість періодів з температурою вище 0, 5, 10, 15⁰С розрахувують як інтервал часу між датами переходу температури через відповідні межі (у днях).

Суму активних температур визначають так:

підрахунок суми активних температур за місяць, в якому середня температура вище 10⁰С, проводиться шляхом множення середньомісячної температури на кількість днів у цьому місяці. За графіком визначається середня температура першого і останнього місяців за періоди, коли температура перевищувала 10⁰С. Результат множимо на кількість днів цих періодів і отримуємо суму температур вище 10⁰С за перший і останній місяці активної вегетації. Далі визначають суму активних температур за весь період активної вегетації.