1.5 Основні властивості живого

Властивість живого	Характеристика властивості
Певний хімічний склад	Для всіх живих систем є характерним певне співвідношення за вмістом різних хімічних елементів, яке відрізняється від співвідношення за вмістом хімічних елементів у неживих системах, і наявність певних груп речовин, які називають органічними речовинами
Багаторівневість організації	Біологічні системи мають кілька рівнів організації, кожному з яких притаманні певні риси й особливості
Наявність обміну речовин	Усі живі системи можуть функціонувати лише за умови існування обміну речовин та енергії з навколишнім середовищем. Припинення обміну призводить до припинення життєдіяльності живої системи
Здатність до саморегуляції	Наявність обміну речовин вимагає від живих систем здійснення постійної регуляції своїх внутрішніх процесів і процесів взаємодії з навколишнім середовищем. Відсутність або порушення саморегуляції призводить до припинення процесів обміну
Подразливість	Це здатність адекватно реагувати на зовнішні або внутрішні впливи. Подразливість живої системи є основою її ефективної саморегуляції, бо без одержання адекватної інформації щодо впливів будь-яка регуляція неможлива
Здатність до розмноження	Будь-яка жива система здатна до самовідтворення. Неможливість розмноження призводить до вимирання певної живої системи
Здатність до розвитку	Усі живі системи протягом індивідуального існування поступово видозмінюються (процес онтогенезу). Крім того, вони змінюються і в процесі філогенезу

1.6 Головними рівнями організації живих систем вважають такі:

• молекулярний;

• клітинний;

• органо-тканинний;

• організменний;

• екосистемний;

• біосферний.

Цікаво, що не завжди в біологічних системах можна виділити всі із зазначених рівнів. Так, одноклітинні організми не мають органо-тканинного рівня організації, а їх організмений рівень співпадає із клітинним.

Інколи для зручності вчені виділяють додаткові рівні організації, наприклад, рівень органел, рівень систем органів, популяційний рівень тощо. Необхідність такого виділення зазвичай визначається особливістю проведених досліджень чи поставлених завдань.

Тема 2. Молекулярний рівень організації життя. Хімчний склад живих організмів План

1. Особливості хімічного складу живих організмів.

2. Різноманіття і функції мінеральних речовин живих організмів.

3. Властивості води та її функції в організмі.

4. Вуглеводи.

5. Ліпіди.

6. Амінокислоти.

7. Білки.

8. Ферменти.

9. Нуклеїнові кислоти.

2.10 Вітаміни.

11. Гормони.

Основні терміни і поняття: елементарний склад, мікроелементи, макроелементи, ультрамікроелементи, органогенні елементи, мінеральні речовини, солі, кислоти, аніони, катіони, моносахариди, амінокислоти, нуклеотиди, вуглеводи, ліпіди, білки, нуклеїнові кислоти, вітаміни, гормони.

Рекомендована література:

Основна: 3, 8, 10, 12. Додаткова: 1, 3.

 

Контрольні питання:

1. Які елементи зустрічаються в живих організмах найчастіше?

2. Які властивості води є найважливішими для живих організмів?

3. Як відбувається водно-сольовий обмін в організмі людини?

4. Які речовини називають вуглеводами?

5. Які речовини відносять до ліпідів?

6. Які функції ліпіди виконують у живих організмах?

7. Чому в живих організмах широко використовуються складні ліпіди, хоча для їх синтезу потрібні більші енергетичні витрати, ніж для синтезу простих ліпідів?

8. Які мінеральні речовини зустрічаються в живих організмах?

9. Яке значення для живих організмів має Кальцій?

10. Яке значення для живих організмів має Йод?

11. Яке значення для живих організмів має Магній?

12. Які функції виконують білки в живих організмах?

2.1 Особливості хімічного складу живих організмів

Майже всі відомі елементи зустрічаються в живих організмах, але їх співвідношення в живих і неживих об’єктах є різним. Якщо в неживих об’єктах на нашій планеті за кількістю атомів найбільш поширеними є О (63 %), Si (21,2%), Аl (6,5%), Na (2,4%), Fe (1,9%) і Са (1,9%), то в живих перші місця за вмістом займають Н (64%), О (25,6%), С (7,5%), N (1,25%), Р (0,24%), S (0,06%). Така відмінність обумовлена певними особливостями елементів, які переважають у живих об’єктах. Це прямо пов’язано з їхніми хімічними й фізичними властивостями. Так, оксиген і гідроген утворюють воду, яка є універсальним розчинником і середовищем, у якому відбуваються біохімічні реакції. Наявність гідрогену вкрай важлива для утворення найважливіших інформаційних молекул – ДНК і РНК. Фосфор бере участь в утворенні макроергічних зв’язків, тобто є найважливішим компонентом систем забезпечення клітин енергією. А сульфур відіграє важливу роль у формуванні просторової будови біологічних молекул.

Якщо ж узяти, наприклад, силіцій, якого надзвичайно багато на нашій планеті, то він, як і карбон, здатен зв’язуватись із чотирма іншими атомами, але, через більший діаметр свого атома, він гірше утворює макромолекулярні ланцюжки.