Тема 1 ринок праці в економічній системі

1.1. Соціально-економічна категорія «Ринок праці».

1.2. Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці.

1.3. Елементи ринку праці.

1.4. Механізм функціонування сучасного ринку праці.

1.5. Функції та сегментація ринку праці.

1.6. Тенденції сучасного ринку праці в Україні.

1.1. Соціально-економічна категорія «Ринок праці»

Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи. Пе­ред тим як визначити його соціально-економічну сутність, необ­хідно розглянути економічну категорію «ринок». Класична полі­тична економія виділяє чотири напрями у визначенні ринку.

Перший напрям представлений науковцями, які під ринком ро­зуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники друго­го напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього - як сукупність товарно-грошових відносин, спосіб коор­динації дій учасників, або як форму зв'язку товаровиробників. Вчені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, технологію здійснення обміну і розподілу товарів.

Отже, з наведеного вище можна зробити висновок, що ринок — це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів, яким властива економічна незалежність, свобода у ви­борі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.

Переходячи від вивчення поняття ринку до сутності ринку ро­бочої сили, слід відзначити, що сьогодні визначення ринку праці здебільшого залишається дискусійним, через недостатню його вивченість. Дослідники проблем праці розглядають головним чи­ном окремі аспекти ринку праці та висловлюють часто діамет­ральні за змістом думки. Значною мірою це пояснюється різним тлумаченням самого поняття ринку праці.

Нині виділяють чотири напрями підходів до визначення ринку праці (робочої сили):

Представники першої групи ринок робочої сили розглядають як сферу обігу специфічного товару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим відносинам спосіб її включення до економічної системи.

Друга група вчених дає визначення ринку праці через його складові елементи - попит і пропозицію. Наприклад, визначення: «Пропозиція і попит на робочу силу означають ринок праці». Про­сті, короткі визначення не розкривають суті економічної категорії.

Представники третьої, найчисленнішої групи науковців роз­глядають ринок робочої сили крізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці - це сукупність економічних від­носин, форм і методів узгодження й регулювання інтересів безпо­середніх виробників і роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням та оплатою найманої праці.

Проте було б невірно зводити ринок праці лише до сфери об­міну. Ринок праці відіграє важливу роль у забезпеченні безперерв­ності процесу відтворення такого важливого для суспільства товару, як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринко­вих процесів. Тому оптимальним вважається визначення ринку праці, яке дають представники четвертого напряму.

Останні під ринком праці розуміють складну систему економіч­них відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва та обігу.

Окремо необхідно зупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринок праці», з'ясувати, чи однакові ці поняття, чи вони різні, чи правомірне їх використання як синонімів, що відобража­ють суть одного й того самого явища? Для того щоб відповісти на це питання, необхідно розглянути такі економічні категорії, як робоча сила і праця.

Робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості.

Робоча сила виступає в ролі товару за таких умов:

1) людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю ро­бочою силою;

2) власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів для існування.

Праця — цілеспрямована діяльність людей зі створення матері­альних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожно­го індивіда і суспільства в цілому.

Категорії «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але на підставі того, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцеві за умови опла­ти її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану

конкретну роботу певної якості (працю), поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.

Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи. Ринкова система - це система ринків, з-поміж яких виділяють ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок фінансів, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації тощо. Вказані типи ринків не є однаковими за значимістю. Існує думка, що на чолі ринкової системи стоїть ринок капіталів, оскільки остан­ній є грошовим еквівалентом усіх ресурсів і визначає кон'юнктуру всіх товарних ринків.

Відповідно до іншої думки, різні типи ринків, що входять до ринкової системи, слід ранжирувати в такому порядку:

1. Ринок праці;

2. Ринок засобів виробництва;

3. Ринок предметів споживання;

4. Фінансовий ринок;

5. Ринок послуг;

6. Ринок технологій та ін.

Такий порядок обумовлений тим, що ринок починається з при­дбання робочої сили і засобів виробництва. Без поєднання цих елементів за допомоги капіталу не може функціонувати вироб­ництво. Ринок праці є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціонує лише у взаємозв'язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаю­чи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. На відміну від інших типів ринків, він має не тільки ресурсний, товарний характер, а й породжує велику кіль­кість економічних і соціальних проблем.

Отже, ринок праці є самостійною, комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших рин­ків, а з іншого - сама впливає на них.