Від чого залежить стійкість

Стійкість деревини залежить від багатьох факторів, а саме:

1. Від породи деревини. Є породи що мають дуже високу стійкість завдяки наявності великої кількості смол та дубильних речовин. Наприклад сосна має стійкість значно вищу ніж ялиця тому що містить в своєму складі набагато більше смол. Дуб стійкіший від граба, тому що має в клітинних стінках дубильні речовини, яких майже зовсім не має граб.

2. Від щільності деревини. Із підвищенням щільності деревини стійкість її значно зростає. Наприклад бальзове дерево маючи щільність близько 150 кг/м3 руйнується від дії грибів протягом 3 – 4 місяців, а дуб, маючи щільність 690 кг/м3 може експлуатуватись в тих же самих умовах десятиліттями.

3. Від місцезнаходження деревини в стовбурі. Деревина однієї і тієї ж породи, взята з різних місць поперечного перерізу стовбура має різну стійкість. Наприклад заболонь сосни стійкіша по відношенню до ядра в 3 – 4 рази тому, що клітини ядра в основному відмерлі і не здатні протидіяти враженню грибами. Заболонь дуба менш стійка по відношенню до ядра тому, що має дуже мало дубильних речовин в своїй структурі, а її крупні судини є добрим провідником рідин, які зволожують деревину. Судини ж ядра забиті тіллами і зовсім не пропускають вологу. Також залежить щільність від місця розташування у вертикальному порядку. Деревина нижньої частини стовбура більш стійка по зрівнянню з молодою вершинною частиною.

4. Від віку деревини. "Молода” деревина володіє значно гіршими стійкісними характеристиками по зрівнянню зі "зрілою” деревиною. Суттєво понижує стійкість деревини й довготривале її зберігання. Під дією світла, вологи, або інших чинників, лігнін та інші речовини, які протидіють враженню деревини грибами, розкладається.

5. Середовище в якому експлуатується деревина. При стабільних характеристиках оточуючого середовища (температура, рівень вологості, рівень освітленості, хімічний склад) деревина досить довгий час залишається стійкою. Навпаки, деревина, яка постійно перезволожується або пересихає, піддається інтенсивному опроміненню сонячним світлом дуже швидко знижує свою стійкість до враження грибами.

По стійкості деревні породи поділяються на слідуючи групи:

• Стійкі: модрина, сосна, дуб, біла акація, ясен;

• Середньостійкі: ялина, бук;

• Малостійкі: ялиця, клен, граб, ільм;

• Нестійкі: береза, вільха, осика, липа, тополя.

В народному господарстві деревина використовується дуже широко, тому для подовження терміну служби деревини, а отже і для підвищення її стійкості використовують слідуючі методи:

1. Мокре зберігання. Деревину зберігають в басейнах або при постійному дощуванні, чим досягається перезволоження деревини, а отже і попередження доступу в товщу деревини кисню, необхідного для життєдіяльності та розмноження грибів. Зберігаючи таким чином деревину, особливо цінних порід, попереджається і її розтріскування.

2. Висушування деревини. Доводячи рівень вологості деревини до рівня 12 – 15 %, попереджають розмноження грибів, так як для життєдіяльності їх необхідний рівень вологості складає 20 і більше відсотків.

3. Використання антисептиків. Антисептиками називають речовини, які є токсичними по відношенню до грибів. Обробляючи деревину такими речовинами, попереджають поселення, життєдіяльність та розмноження грибів. Для того, щоб речовину (здебільшого хімічну сполуку) можна було використати як антисептик, вона повинна відповідати таким вимогам:

• Бути високотоксичною по відношенню до грибів;

• Легко розчинятись у воді до обробітку і важко

вимиватись водою після нього;

• Легко та глибоко проникати в товщу деревини;

• Не руйнувати деревину та не змінювати її механічні властивості;

• Не викликати корозії металічних кріплень;

• Не шкодити людині та тваринам;

• Бути мало летючими;

• Бути дешевими та легкодоступними.