1. Розкладання геміцеллюлоз до низькомолекулярних цукрів.

Поживною основою біологічних шкідників деревини є геміцеллюлози та аморфна частина целюлози. При цьому ураження деревини різними формами грибка, цвілі може відбуватися тільки при підвищеній вологості. Геміцеллюлози гігроскопічні, вони інтенсивно поглинають вологу і зв'язують її, що призводить до підвищення вологості деревини. Таким чином, геміцеллюлози створюють оптимальні умови для біоушкоджень деревини.

Термічна модифікація деревини призводить до розкладання геміцеллюлоз і аморфної частини целюлози. У деревині істотно зменшується вміст речовин, що є поживним середовищем для грибів і всіх комах-шкідників (окрім термітів).

Отже, розкладання геміцеллюлоз призводить до того, що усувається цілий комплекс умов для розвитку шкідників деревини (поглинання та утримання вологи, поживне середовище).

2. Переполімерізація лігніну.

Лігнін і псевдолігнін, що утворюється в процесі термічної модифікації, переполімерізуются і перерозподіляються в об’ємі клітини. Вони додають клітинним оболонкам міцність, твердість, збільшують гідрофобність (водовідштовхування), зменшуючи здатність вбирати воду і розбухати. Вони заповнюють внутрішню порожнину клітини. Утворюється закритопориста клітинна структура з низькою здатністю зв'язувати воду. Волога не може проникати і зберігатися всередині клітини. Практично, термічно модифікована деревина веде себе як звичайна тканина. Волога проникає тільки в порожнині між клітинами (нитками) і швидко випаровується.

Висновки: Деревина це природний матеріал рослинного походження, а отже вона є домом або їжею багатьох шкідників. Її може здолати вологість, пліснява, грибки, вогонь. Але сучасні методи обробки і захусту деревини ставлять її на одну сходинку з іншими, на багато стійкішими матеріалами.