2.1. Сучасні підходи до моделювання 2.1.1. Синергетичний підхід

Досвід свідчить, що в основному соціальним явищам властива скоріше непрогнозована поведінка, ніж прогнозування стану. Під впливом зовніш­нього середовища система може переходити до непередбаченої поведін­ки - хаосу. Але іноді виникають зворотні переходи - від хаосу до порядку (можна навести приклад з фізики - лазер, який після досягнення деякого порога починає генерувати когерентне світлове випромінювання).

Неупорядковану, непрогнозовану, випадкову поведінку системи пов'язують із недетермінованим хаосом, при якому неможливо вивести закономірності визначення майбутнього стану, знаючи її попередній стан. Сьогодні все більша увага вчених приділяється детермінованому хаосу, що породжується не випадковою поведінкою великої кількості елементів сис­теми, а внутрішньою сутністю нелінійних процесів. Поведінка соціальних систем повною мірою відповідає визначенню детермінованого хаосу. Для складних систем, якими, безумовно, є соціальні системи, рівняння, що описують їхню поведінку, виявляються настільки складними, що не мо­жуть вирішуватися аналітичними методами. Тому їхнє дослідження зазви­чай проводиться засобами комп'ютерного моделювання.

При вирішенні нелінійних задач стан системи та ступінь її організова­ності зображують за допомогою так званого фазового простору, коорди­натами в якому є параметри, що характеризують систему. Наприклад, для опису систем у механіці як координати фазового простору використову­ються положення окремих точок та їхніх швидкостей. У цьому випадку де­термінований хаос відображається безперервною траєкторією, що часом може поступово заповнювати весь фазовий простір (будь-який малий окіл точки у фазовому просторі перетинатиме безліч фазових траєкторій). Ця властивість детермінованого хаосу приводить до поняття фракталів, фрак-тальної розмірності, наприклад, хаусдорфова розмірність траєкторії, яка щільно покриває площину, не може бути цілим числом. Дробова розмір­ність - це одна з основних ознак фракталів.

22

ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕДУР

і формування флуктуацій, що приводять до вибору необхідної траєкторії еволюції (атрактора).

Як відомо, у математиці катастрофами називаються стрибкоподібні зміни, які виникають у вигляді відповіді системи на плавну зміну зовніш­ніх умов. Соціальні процедури можуть викликати процеси, які найкраще описуються в рамках теорії катастроф: «Біля точок біфуркації в системах можна спостерігати значні флуктуації. Такі системи начебто коливаються перед вибором одного з декількох шляхів еволюції. Невелика флуктуація може служити початком еволюції в повністю новому напрямку, що різко змінить всю поведінку макроскопічної системи» [32]. Це твердження по­яснює, чому так важко боротися з катастрофою, коли її ознаки стали вже помітними: швидкість її наближення безмежно зростає в міру наближення до катастрофи [33].

Якщо розглядати суспільство як складну систему, то інформаційні опе­рації можна розглядати як впливи на цю систему, як уже було показано, з метою вибору певних шляхів розвитку. Отже, моделі інформаційних опе­рацій є частиною більш загальних соціальних моделей.