Пропозиція – це готовність виробників продати товар.

Криві пропозиції (S₁, S₂, S₃) представлено на рис. 1.4. Обсяг пропозиції – це та кількість товару, яку продавець бажає продати за одиницю часу (за день, тиждень, місяць, рік) за певних умов.

Ціна пропозиції – мінімальна ціна, за якою продавець згоден продати певну кількість товару.

Рис 1.4. Криві пропозиції

Головним чинником, який визначає пропозицію, є ціна.

Закон пропозиції:

обсяг пропозиції товару збільшується при збільшенні ціни і зменшується при її зниженні за умови незмінності інших чинників.

Залежність величини пропозиції від ціни обумовлюється такими обставинами:

1. За умови підвищення ринкової ціни товару підприємства, які його виробляють, з метою отримання додаткового прибутку вводять резервні або нові потужності з виробництва даного товару, що сприяє збільшенню пропозиції.

2. Підприємства інших галузей за умови стійкого підвищення ціни на будь-якому ринку можуть перекваліфікуватися на випуск відповідного виду товару, що також сприяє збільшенню пропозиції.

Пропозиція характеризується еластичністю.

Зміна пропозиції відбувається внаслідок дії нецінових чинників:

1. Ціни на ресурси. Існує тісний зв'язок між витратами виробництва і пропозицією.

2. Технологія. Вдосконалення технології означає, що відкриття нових знань дозволяє ефективніше виробити одиницю продукції, тобто з меншими витратами ресурсів, а на цій основі збільшити пропозицію.

3. Податки і дотації. Підприємства розглядають більшість податків як витрати виробництва. Підвищення податків збільшує витрати виробництва і скорочує пропозицію. Дотації вважаються «податком навпаки». Коли держава субсидує виробництво якого-небудь товару, вона фактично знижує витрати і збільшує його пропозицію.

4. Ціни на інші товари. Зміни цін на інші товари також здатні змістити криву пропозиції продукту.

5. Очікування. Очікування змін ціни продукту в майбутньому також можуть вплинути на бажання виробника поставляти продукт на ринок в даний час.

6. Число продавців. За умови незмінності обсягів виробництва (постачання, продажів) кожного виробника (постачальника, продавця) збільшення їх числа на ринку збільшує ринкову пропозицію.

7. Форс-мажорні обставини, які пов'язані з природними катаклізмами, війнами, політичними діями уряду та інші, обумовлюють скорочення пропозиції.

Еластичність пропозиції – це показник зміни кількості товару, що пропонується на ринку, залежно від чинників, що обумовлюють пропозицію. Еластичність пропозиції залежить від таких чинників:

• диференціація індивідуальних виробничих витрат підприємств;

• ступінь завантаження виробничих потужностей;

• наявність вільної робочої сили;

• швидкість переливу капіталу з однієї галузі в іншу тощо.

Зазвичай в процесі оцінки еластичності пропозиції розглядаються три періоди: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий.

1. Під короткостроковим розуміється період, що є дуже коротким для здійснення виробником яких-небудь змін обсягу продукції, що випускається (садівник, що виростив груші та приїхав на ринок їх продавати, не може змінити кількість груш в залежності від рівня ринкової ціни). Пропозиція в цьому випадку є нееластичною.

2. Середньостроковий період є достатнім для зміни виробництва на базі існуючих виробничих потужностей. Проте, він не є достатнім для введення нових потужностей. Еластичність пропозиції в цьому випадку підвищується.

3. Довгостроковий період припускає розширення або скорочення підприємством виробничих потужностей, а також появу нових виробників в галузі у разі підвищення попиту або зникнення за умови скорочення попиту на дану продукцію. Еластичність пропозиції буде вищою, ніж в двох попередніх випадках.

Попит і пропозиція взаємодіють на ринку. Відповідно можливим стає поєднання графіків в одній системі координат (рис. 1.5). Криві попиту і пропозиції товару перетинаються в якійсь крапці. Ця крапка визначає рівновагу ринку даного товару, коли продається стільки одиниць товару за ціною Р, скільки і виробляється. Тобто обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Це означає, що на складах виробників нічого не залишилося, все було продано, а на ринку немає жодного покупця, якому б не вистачило даного товару. Виробили стільки, скільки було необхідно ринку. Такий обсяг продажів називають рівноважним обсягом (Q₀), а продажну ціну – ціною рівноваги (P₀).

Рис. 1.5. Рівновага попиту і пропозиції

На перший погляд, ситуація, коли обсяг продажів дорівнює обсягу виробництва, є ідеалістичною. Однак, таке трапляється. Конкуренція, коливання попиту, пропозиції можуть призвести до рівноваги на ринку. Це свідчитиме про те, що обмежена кількість конкретного товару розподілена між можливими його споживачами.

При визначенні рівноваги попиту і пропозиції велике значення має ціна, за умови якого досягається баланс. Вона є інформацію виробникові: за якою ціною споживачі мають намір продовжувати робити закупівлі в такій кількості продукції, яку виробники мають намір продовжувати поставляти на ринок. Тільки при такій ціні буде відсутня тенденція до її підвищення або пониження.

Необхідно враховувати, що найчастіше ринки можна класифікувати на ринки продавців або ринки покупців за ознакою співвідношення попиту і пропозиції.

Ринок продавця і/або виробника характеризується тим, що попит перевищує пропозицію. На ринку існує дефіцит, умови «диктує» виробник. Він не турбується про якість продукції, що випускається, оскільки її все одно куплять. Така ситуація існувала в умовах планової економіки.

Ринок покупця – це ситуація, коли пропозиція перевищує попит. Свої умови висуває покупець, а продавцеві доводиться витрачати додаткові зусилля, щоб реалізувати свій товар. Виробникові доводиться постійно турбуватися про те, як залучити покупця. Він покращує якість продукції, запроваджує різні способи донесення інформації про товар, вивчає потреби споживача тощо. Такі умови є характерними для ринкової економіки, де сформувалися сучасні концепції маркетингу.