Тема 2.2. Лексичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні Самостійна робота 6 Питання 1. Вимоги до професійних текстів

Література: 2, с. 178 - 202; 11, с. 135, 136; 17, с. 35, 36; 21, с. 45 - 51; 25, с. 41 - 47; 26, с. 39 - 42.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перш за все потрібно з'ясувати поняття "текст".

Текст - це одиниця мовлення; він поділяється на три ло­гічні частини: вступ, основна частина (доказ) і завершальна частина.

У діловому мовленні текст - це головний реквізит доку­мента, який чітко, переконливо відбиває причину і мету його написання, розкриває суть конкретної справи, надає докази, ро­бить висновки. Оформляється текст документа у вигляді анкети, таблиці, суспільно складеного тексту або на основі поєднання цих форм.

Зміст і структура тексту залежать від рівня стандартизації документа, призначення і ролі інформації, від типу мовлення. Але в усіх випадках є єдині вимоги до тексту.

Згідно з Інструкцією з діловодства № 1153, тексти розпо­рядчих документів і листів складаються з двох частин. У першій зазначається підстава, обґрунтування для складання документа, а в другій - висновки, пропозиції, рішення, розпорядження або прохання. В окремих випадках текст документа може містити лише одну розпорядчу частину (наказ) або прохання (лист).

Вимоги до членування тексту

Як правило, текст складається з абзаців. Абзац - це від­ступ праворуч на початку рядка. Кожен абзац указує на перехід від однієї думки до іншої. Він допомагає зримо сприймати, зо­середжуватись і осмислювати написане. Як правило, це кілька речень, поєднаних змістом, тематично і граматично. Абзаци по­винні бути невеликими - 3 - 5 речень, речення стислими, прос­тими. Абзац може складатися з одного речення, але дуже знач­ного. Рубрикація з допомогою абзаців допомагає сприйняттю тексту.

Якщо текст великий за обсягом, його поділяють на роз­діли, підрозділи, пункти, підпункти, які, згідно з новою Інструк­цією, нумеруються арабськими цифрами: 1; 1.1; 1.1.1; 1.2.3; 1.3.5.

У середині пунктів абзаци не нумерують.

Під час складання тексту необхідно звертати увагу на об­раний тип мовлення.

Якщо це розповідь, то текст будується в такій послідов­ності:

• експозиція (де, коли, з ким відбувається дія); » зав'язка (початок конфлікту, дії);

• розвиток дії;

• кульмінація (найвище напруження дії);

• розв'язка.

Така структура ділового тексту подібна до структури ху­дожнього, вона допомагає передати інформацію послідовно, ло­гічно, дотримуючись хронології. Характерна така структура для нестандартних текстів.

Якщо для юриста необхідно подати інформацію для роз­шуку, то використовується тип мовлення - опис (портрета, ін­тер'єру, місцевості).

Часто в текстах, доповідних записках, рапортах користу­ються таким типом мовлення, як роздум або міркування. Його структура зводиться до формулювання тези, наведення аргумен­тів і висновків.

Суцільний складний текст документа містить граматично і логічно узгоджену інформацію про управлінські дії і викорис­товується під час складання правил, положень, листів, розпоря­дчих документів.

У тексті документа необхідно дотримуватися логічної послідовності.

Логічний зв'язок між абзацами досягається:

1. будовою самого тексту, де подається матеріал у логіч­ній послідовності, хронологічно, у з'ясуванні причинно- наслідкових зв'язків;

2. шляхом зіставлення, формулювання тези й антитези, об'єктів протиставлення. У реченні використовуються проти­ставні сполучники, які констатують і заперечують об'єкти, фак­ти, події;

3. можливе наголошення взаємозв'язку між абзацами і такими словами, як спочатку, водночас, потім; по-перше, по- друге, по-третє; тому що, для того щоб; таким чином, отже, на основі вищесказаного.