5. Мова сучасної науки: знаково-символічні засоби.

Сучасна наука немислима без використання різноманітних знаків і символів, які дозволяють фіксувати і транслювати знання, одержувані в науковій діяльності. При цьому способи використання знаково-символічних засобів у науковому пізнанні стають все більш складними і не завжди носять усвідомлюваний і рефлексивний характер.

Які основні функції виконують мовні та інші знаково-символічні засоби в життєдіяльності людей?

Після народження, включаючись в широкий спектр соціальних взаємодій, кожна людина опановує різноманіття способів функціонального використання знаково-символічних засобів для вирішення найрізноманітніших завдань. До основних функцій знаково-символічних засобів, які найбільш часто вказуються в семіотиці, лінгвістиці, а також і в психологічній літературі, узагальнено можуть бути віднесені:

• функції вказівки на предмети і явища і функції заміщення предметів і явищ;

• комунікативні функції, які включають: а) інформаційний аспект - обмін значеннями і смислами, а також привласнення і вироблення нових значень; б) регулятивний аспект - організацію і регуляцію поведінки інших людей і спільної діяльності в процесі спілкування;

• пізнавальні функції: а) фіксація значень - збереження та передача суспільно-історичного досвіду; б) засіб організації мислення - оперування уявленнями об'єктів і предметів і їх перетворення у внутрішньому плані свідомості; в) побудова «другої реальності», «образу світу» - системи моделей, що дозволяють орієнтуватися в навколишньому світі; • функція самоорганізації і самоконтролю - засіб організації рефлексивного управління своєю поведінкою і психічними процесами (Лурія; Салміна).

У онтогенезі знаково-символічними системами людина опановує в наступній послідовності:

• природні знакові системи, де базисними знаками виступають жести, предмети, слова;

• системи запису, де базисними знаками можуть виступати зображення, символи (ікони, ієрогліфи), знаки (літери);

• знаково-символічні системи, що складаються з довільно вводяться формалізованих знаків, символів моделей, що забезпечують вирішення різних завдань.

Саме останню групу знаково-символічних засобів і використовують у розвинених наукових системах для максимально однозначної фіксування знань. Абсолютна однозначність в інтерпретації різними людьми і різними вченими знаково-символічних послідовностей в текстах неможлива. Але прагнення до такої однозначності в науці постійно присутня. При цьому максимальна однозначність у фіксуванні та інтерпретації деяких розділів природничо-наукових знань досягається за допомогою використання логіко-математичних засобів, взятих з «точних» наук (Соломоник).

Коли говорять про засоби обміну повідомленнями між людьми, то часто постає питання про розведення ознак, які характеризують знаки і символи як особливі засоби людської діяльності. Символи протиставляються знакам по ряду підстав. Слідом за Ф. Соссюром більшість авторів протиставляють три основних типи семіотичних функцій:

• індекси - це позначаючі, невіддільні матеріально, просторово, в часі від того, що вони позначають;

• символи - це позначаючі, які відрізняються від того, що вони позначають, але мають певну схожість з позначається;

• знаки - це позначаючі, які відрізняються від того що вони позначають, носять умовний характер і можуть вводитися довільно.

Якщо знак позначає щось відмінне від нього (значення), то символ або частково зображує певний зміст, або виражає емоційно-ціннісне ставлення до якого-небудь змісту (Салміна). В якості символа може виступати зображення, іконічна графіка, конвенціональна схема і т. Д. Символи розрізняються і за ступенем конкретності - абстрактності.

На відміну від знака, символ може являти собою інформаційнно-комунікативний засіб, адекватна інтерпретація і використання якого одночасно спираються на зображення, позакодові (іконічні) засоби інформаційного зв'язку, а також на різнорівневі системи кодів знакового і сигнально-індексального рівня (Чортів). Наприклад, лінгвістична символічність заснована на взаємодії фонетичного, лексичного та граматичного рівнів (підкодів) мови.

Знаки та символи характеризуються системою відносин, які часто називають «знаковою ситуацією». Серед таких відносин найчастіше вказуються (Салміна; Чортів):

• наявність матеріальної форми знака (звук, зображення, жест), що забезпечує можливість для його зорового або слухового сприйняття;

• наявність позначуваного змісту, яке складається з двох компонентів:

- предметної віднесеності - того, що словом позначається і заміщується: об'єкти, процеси та предмети, їх властивості, ознаки, зв'язки і відносини, а також способи їх перетворення;

- значення - системи стійких узагальнень (уявлень, понять), які актуалізуються у свідомості суб'єкта при використанні знака. Суб'єкт повинен оволодіти такими уявленнями і поняттями, щоб мати можливість активно і самостійно користуватися знаком у різних видах діяльності;

• наявність сенсу, який може вилучатись суб'єктом з повідомлення:

- ситуативного (контекстуального) сенсу - витяг людиною з системи стоять за словом узагальнень тільки тих, які мають відношення до даного моменту, до даного контексту, до даної ситуації;

- особистісного сенсу - індивідуальних, суб'єктивних емоційно-мотиваційних відносин людини до позначається в слові змістом, ситуації і т. д.

Існує ряд ознак, якими характеризуються розвинені форми знаково-символічних засобів і термінів в науці.

• Наявність базисних знаків і правил утворення складових і похідних знаків (морфологія).

• Граматична співвіднесеність з іншими знаками - синтаксичні правила, на основі яких з базових знаків будуються більш складні знакові послідовності у формі «висловлювань» і моделей.

• Система фіксування знаків, система запису або зображення.

• Мотузки системи - використання іншої знаково-символічної системи (зазвичай природної мови) з метою опису: а) базисних знаків; б) правил їх трансформації в більш складні одиниці - морфологічні та синтаксичні правила.

• Наявність ряду «логік знакової системи»: а) логіки відповідності знакової системи відображеної дійсності (логіки предметної віднесеності); б) логіки внутрішньосистемних операцій зі знаками (логіки допустимих перетворень знакових моделей); в) логіки додатка знаково-символічної системи до вирішення різних практико-прикладних і науково-теоретичних завдань (Лурія, Соломоник).

Наприклад, такими характеристиками володіють: математичні знаково-символічні системи; структурні формули, що фіксують хімічні речовини і реакції формалізовані (виражаються через умовні літерні змінні) фізичні поняття, закони і фізичні моделі.

Протягом індивідуального життя кожна людина обов’язково змушена опановувати різними знаково-символічними системами. Це означає, що суб'єкт опановує способами використання знаково-символічних засобів, які забезпечують вирішення різноманітних завдань і організацію виконання різних дій. Такі способи використання знаків і символів в психології фіксуються терміном «знаково-символічні (семіотичні) дії» (Салміна; Глотова).

• Вказівка ​​(індексація) - поодинокі знаково-символічні засоби використовуються у присутності об'єкта дії (позначуваного) з метою його виділення, фіксування.

• Заміщення - поодинокі знаково-символічні засоби використовуються у відсутності предмета дії (позначуваного) для заміщення ситуацій, об'єктів, дій без розкриття їх змісту.

• Кодування-декодування - у відсутності охоплюють предметів або явищ використовуються системні знаково-символічні засоби з метою передачі складних повідомлень, що дозволяють розкрити структуру, елементи і зв'язки, які характеризують заміщати зміст.

• Схематизація - операції і дії, що забезпечують встановлення ієрархічної категоризації різних понять, формування схем мислення, на основі яких здійснюється орієнтування в складних структурованих відносинах і зв'язках, характерних для певних предметних ситуацій і областей.

• Моделювання - знаково-символічні засоби стають об'єктом дій, в результаті яких суб'єкт. Моделі можуть бути: а) матеріально-предметними (наприклад, зменшені матеріальні копії будь-яких об'єктів); б) буквено-цифровими (наприклад, логіко-математичні розрахунки на основі формалізованих фізичних законів); в) просторово-графічними (наприклад, просторово-структурні формули молекул хімічних сполук, а також їх перетворень).