Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТОМ_Конспект лекцій_Захаркин.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

4.18 Основи технічного нормування

Технічне нормування являє собою встановлення технічно обґрунтованих норм витрати виробничих ресурсів (ГОСТ 3.1109-82). При цьому під виробничими ресурсами розуміють енергію, сировину, матеріали, інструмент, робочий час, тощо.

При проектуванні технологічних процесів особливо важливим завданням є технічне нормування технологічних процесів, тобто нормування праці.

Нормою часу називають регламентований час виконання деякого обсягу робіт у конкретних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Звичайно за одиницю обсягу робіт приймається технологічна операція.

Норми часу можуть бути визначені різними методами.

Дослідно-статистичний метод.

Він припускає встановлення норми часу на всю операцію шляхом порівняння з нормами виконання в минулому аналогічних робіт. Основою цього методу є кваліфікація й особистий досвід нормувальника. Область застосування - одиничне і дрібносерійне виробництво.

Розрахунково-аналітичний метод.

Сутність цього методу полягає в тому, що нормуються елементи технологічної операції: технологічні і допоміжні переходи і т. ін. Така норма часу називається технічно обґрунтованою.

У залежності від типу виробництва можуть розраховувати або штучно-калькуляційний час Тшт-к. або штучний Тшт. Структура цих часів наступна:

Тпз

Тшт-к = Тшт + ---- (хв.),

n

де Тшт. = То + Тд + Ттех.обсл. + Т орг.обсл. + Т від.

Розглянемо кожний із складових цих часів:

То - основний час;

Тд - допоміжний час;

Ттех.обсл - час на технічне обслуговування;

Торг.обсл - час на організаційне обслуговування;

Твід - час на реґламентовані перерви (на відпочинок);

Тп.з – підготовчо заключний час;

n - число виробів у партії;

Сума То + Тв - називається оперативним часом Топ.

Основний час при механічній обробці розраховується на кожний технологічний перехід. Ця частина штучного часу затрачається безпосередньо на зміну або визначення стану предмета праці.

Lр

То = ------ * і (хв)

S хв

де Lр - розрахункова довжина обробки, мм (рисунок 4.3);

Sхв- хвилинна подача, мм/хв;

і - кількість робочих ходів;

Lр = Lдет + Lвр + Lпер (мм),

де Lдет - довжина оброблюваної поверхні деталі за кресленням, мм;

Lвр - довжина врізання інструмента, мм;

Lпер - довжина перебігу інструмента, мм;

Рисунок 4.3- Складової розрахункової довжини обробки

Lвр призначена для забезпечення безпечного входу інструмента в заготовку на робочій подачі, а Lпер – для гарантованого виходу його за поверхню по закінченні її обробки. У випадках обробки не на прохід, свердлення глухого отвору і тому подібних випадках перебіг інструмента може бути відсутнім. Це необхідно враховувати при визначенні розрахункової довжини обробки.

Допоміжний час Тд - частина штучного часу, що витрачається на виконання прийомів, необхідних для забезпечення можливості обробки і наступного визначення стану предмета праці (установка і зняття заготовки, керування верстатом, вимір розмірів).

Нормування допоміжного часу роблять за допомогою нормативів часу з різним ступенем їхнього укрупнення.

Час обслуговування Тоб робочого місця - частина штучного часу, що витрачається виконавцем на підтримку засобів технологічного оснащення в працездатному стані і догляд за ним і робочим місцем.

Обслуговування робочого місця підрозділяють на організаційне і технічне.

Витрати часу на технічне обслуговування Ттех.обс. - передбачають виконання зміни інструмента, що затупився, регулювання і підналагодження верстата й ін.

Час на організаційне обслуговування Торг.обс. - передбачений на догляд за робочим місцем - випробування й огляд обладнання, одержання інструктажу протягом зміни від майстра або бригадира, очищення і змащування обладнання, вбирання робочого місця і ін.

Час технічного й організаційного обслуговування встановлюють по нормативах часу у відсотках від оперативного часу (до 4-8%).

Час на відпочинок і особисті потреби Твід. - частина штучного часу, що затрачається працюючим на особисті потреби і (при стомливих роботах) - на додатковий відпочинок. Цей час визначають у відсотках від оперативного часу. Для механічних цехів він приблизно складає 2,5 – 4 % від оперативного часу.

Підготовчо-заключний час Тп.з - інтервал часу, що затрачується на підготовку обладнання і засобів технологічного оснащення до виконання технологічної операції і приведенню останніх у порядок після закінчення виконання операції. Його призначають на всю партію заготовок, що підлягають обробці на операції. Цей час визначають за нормативами у які входять налагодження засобів технологічного оснащення; ознайомлення з роботою (кресленням, технологічним процесом, інструкціями і ін.); одержання матеріалів, інструментів, а також на роботи після закінчення обробки партії заготовок - здача виготовлених деталей, зняття з верстата технологічного оснащення, приведення в робочий стан устаткування.

Штучно–калькуляційний Тшт-к час визначається в одиничному, дрібносерійному й іноді в середньосерійному виробництві для операцій, налагодження обладнання для яких, робить сам робітник.

Штучний час розраховується в тих типах виробництва де обладнання налагоджує наладчик, а робітних тільки виконує на ньому роботу (середньосерійне, великосерійне і масове виробництво).

Розцінка за виконання операції може бути розрахована за наступною формулою:

Соп = Тшт (Тшт-к) * С г.с. (грн.),

де Соп – розцінка за виконання операції; Тшт (Тшт-к) – відповідна норма часу на операцію (годин.); Сг.с. – годинна тарифна ставка робітника відповідного розряду (грн.).

Крім розглянутого вище поелементного нормування для встановлення норми часу на практиці іноді застосовують такі методи як хронометраж і фотографія робочого дня.

За допомогою хронометражу вивчають витрати часу на виконання циклічно повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операції. Його застосовують при проектуванні раціонального складу і структури операції, для встановлення нормальної тривалості їхніх елементів і на цій основі укладання нормативів для розрахунків технічно обґрунтованих норм часу. Хронометраж також застосовують при вивченні передових методів роботи з метою їхній поширення.

Фотографія робочого дня полягає у вивченні і вимірів всіх витрат часу шляхом спостереження протягом однієї або декількох змін. При цьому, на відміну від хронометражу, фіксують витрати не тільки пов'язані з виконанням операції, а і з організацією виробництва (тимчасові простої по різних причинах: відсутність заготовок, інструмента і т.п.).

Питання для самоперевірки

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]