- •Тема 1 введення. Основні поняття і визначення
- •Тема 2 основи базування
- •Тема 3 точність і якість у машинобудуванні
- •Тема 4 основи проектування технологічних процесів
- •Тема 1 введення. Основні поняття і визначення
- •1.1 Введення в науку "Технологія машинобудування".
- •1.1 Введення в науку "Технологія машинобудування"
- •1.2 Основні поняття і визначення
- •1.2.1 Види виробів
- •1.2.2 Види і типи виробництва
- •1.2.3 Технічна і технологічна підготовка виробництва
- •1.2.4 Виробничий і технологічний процеси
- •1.3 Класифікація технологічних процесів. Форми технологічної документації
- •1.4 Форми і принципи організації технологічних процесів механічної обробки і складання
- •1.4.1 Форми організації технологічних процесів механічної обробки
- •1.4.2 Форми організації технологічних процесів складання
- •Тема 2. Основи базування
- •Основи базування
- •2.3 Класифікація баз і приклади їхньої реалізації
- •2.3.1 Характеристика баз за числом ступенів вільності, що вони позбавляють
- •2.4 Умовні позначення баз у технологічній документації
- •2.5Типові схеми базування
- •Правила вибору баз
- •Питання для самоперевірки
- •3.2 Економічна і досяжна точність
- •3.3 Методи досягнення точності при механічній обробці і складанні
- •3.3.1 Методи досягнення точності при механічній обробці
- •В) Метод підналагодження.
- •3.3.2 Методи досягнення точності замикаючого ланки при складанні
- •3.4 Основні фактори, що впливають на точність обробки
- •3.4.2 ∆Верст – геометричні похибки верстата
- •3.5 Шорсткість поверхні і методи її оцінки
- •3.6 Вплив якості поверхні на експлуатаційні властивості деталей машин
- •3.7 Технологічні методи підвищення якості поверхонь
- •1. Точність та її показники щодо деталей машин.
- •Тема 4 Основи проектування технологічних процесів
- •Вихідна інформація для проектування тп
- •4.3 Основні етапи, послідовність та методи проектування тп
- •4.3.1 Методи проектування технологічних процесів
- •4.3.2 Визначення типу виробництва, такту випуску, партії запуску виробів
- •4.3.3 Відпрацювання конструкцій виробів на технологічність
- •4.3.4 Вибір способу виготовлення вихідної заготовки
- •4.3.6 Проектування маршруту обробки заготовки
- •4.3.7 Вибір технологічного обладнання
- •4.18 Основи технічного нормування
- •Формування маршруту обробки заготовки.
- •Технологічні основи машинобудування
4.18 Основи технічного нормування
Технічне нормування являє собою встановлення технічно обґрунтованих норм витрати виробничих ресурсів (ГОСТ 3.1109-82). При цьому під виробничими ресурсами розуміють енергію, сировину, матеріали, інструмент, робочий час, тощо.
При проектуванні технологічних процесів особливо важливим завданням є технічне нормування технологічних процесів, тобто нормування праці.
Нормою часу називають регламентований час виконання деякого обсягу робіт у конкретних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Звичайно за одиницю обсягу робіт приймається технологічна операція.
Норми часу можуть бути визначені різними методами.
Дослідно-статистичний метод.
Він припускає встановлення норми часу на всю операцію шляхом порівняння з нормами виконання в минулому аналогічних робіт. Основою цього методу є кваліфікація й особистий досвід нормувальника. Область застосування - одиничне і дрібносерійне виробництво.
Розрахунково-аналітичний метод.
Сутність цього методу полягає в тому, що нормуються елементи технологічної операції: технологічні і допоміжні переходи і т. ін. Така норма часу називається технічно обґрунтованою.
У залежності від типу виробництва можуть розраховувати або штучно-калькуляційний час Тшт-к. або штучний Тшт. Структура цих часів наступна:
Тпз
Тшт-к = Тшт + ---- (хв.),
n
де Тшт. = То + Тд + Ттех.обсл. + Т орг.обсл. + Т від.
Розглянемо кожний із складових цих часів:
То - основний час;
Тд - допоміжний час;
Ттех.обсл - час на технічне обслуговування;
Торг.обсл - час на організаційне обслуговування;
Твід - час на реґламентовані перерви (на відпочинок);
Тп.з – підготовчо заключний час;
n - число виробів у партії;
Сума То + Тв - називається оперативним часом Топ.
Основний час при механічній обробці розраховується на кожний технологічний перехід. Ця частина штучного часу затрачається безпосередньо на зміну або визначення стану предмета праці.
Lр
То = ------ * і (хв)
S хв
де Lр - розрахункова довжина обробки, мм (рисунок 4.3);
Sхв- хвилинна подача, мм/хв;
і - кількість робочих ходів;
Lр = Lдет + Lвр + Lпер (мм),
де Lдет - довжина оброблюваної поверхні деталі за кресленням, мм;
Lвр - довжина врізання інструмента, мм;
Lпер - довжина перебігу інструмента, мм;
Рисунок 4.3- Складової розрахункової довжини обробки
Lвр призначена для забезпечення безпечного входу інструмента в заготовку на робочій подачі, а Lпер – для гарантованого виходу його за поверхню по закінченні її обробки. У випадках обробки не на прохід, свердлення глухого отвору і тому подібних випадках перебіг інструмента може бути відсутнім. Це необхідно враховувати при визначенні розрахункової довжини обробки.
Допоміжний час Тд - частина штучного часу, що витрачається на виконання прийомів, необхідних для забезпечення можливості обробки і наступного визначення стану предмета праці (установка і зняття заготовки, керування верстатом, вимір розмірів).
Нормування допоміжного часу роблять за допомогою нормативів часу з різним ступенем їхнього укрупнення.
Час обслуговування Тоб робочого місця - частина штучного часу, що витрачається виконавцем на підтримку засобів технологічного оснащення в працездатному стані і догляд за ним і робочим місцем.
Обслуговування робочого місця підрозділяють на організаційне і технічне.
Витрати часу на технічне обслуговування Ттех.обс. - передбачають виконання зміни інструмента, що затупився, регулювання і підналагодження верстата й ін.
Час на організаційне обслуговування Торг.обс. - передбачений на догляд за робочим місцем - випробування й огляд обладнання, одержання інструктажу протягом зміни від майстра або бригадира, очищення і змащування обладнання, вбирання робочого місця і ін.
Час технічного й організаційного обслуговування встановлюють по нормативах часу у відсотках від оперативного часу (до 4-8%).
Час на відпочинок і особисті потреби Твід. - частина штучного часу, що затрачається працюючим на особисті потреби і (при стомливих роботах) - на додатковий відпочинок. Цей час визначають у відсотках від оперативного часу. Для механічних цехів він приблизно складає 2,5 – 4 % від оперативного часу.
Підготовчо-заключний час Тп.з - інтервал часу, що затрачується на підготовку обладнання і засобів технологічного оснащення до виконання технологічної операції і приведенню останніх у порядок після закінчення виконання операції. Його призначають на всю партію заготовок, що підлягають обробці на операції. Цей час визначають за нормативами у які входять налагодження засобів технологічного оснащення; ознайомлення з роботою (кресленням, технологічним процесом, інструкціями і ін.); одержання матеріалів, інструментів, а також на роботи після закінчення обробки партії заготовок - здача виготовлених деталей, зняття з верстата технологічного оснащення, приведення в робочий стан устаткування.
Штучно–калькуляційний Тшт-к час визначається в одиничному, дрібносерійному й іноді в середньосерійному виробництві для операцій, налагодження обладнання для яких, робить сам робітник.
Штучний час розраховується в тих типах виробництва де обладнання налагоджує наладчик, а робітних тільки виконує на ньому роботу (середньосерійне, великосерійне і масове виробництво).
Розцінка за виконання операції може бути розрахована за наступною формулою:
Соп = Тшт (Тшт-к) * С г.с. (грн.),
де Соп – розцінка за виконання операції; Тшт (Тшт-к) – відповідна норма часу на операцію (годин.); Сг.с. – годинна тарифна ставка робітника відповідного розряду (грн.).
Крім розглянутого вище поелементного нормування для встановлення норми часу на практиці іноді застосовують такі методи як хронометраж і фотографія робочого дня.
За допомогою хронометражу вивчають витрати часу на виконання циклічно повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операції. Його застосовують при проектуванні раціонального складу і структури операції, для встановлення нормальної тривалості їхніх елементів і на цій основі укладання нормативів для розрахунків технічно обґрунтованих норм часу. Хронометраж також застосовують при вивченні передових методів роботи з метою їхній поширення.
Фотографія робочого дня полягає у вивченні і вимірів всіх витрат часу шляхом спостереження протягом однієї або декількох змін. При цьому, на відміну від хронометражу, фіксують витрати не тільки пов'язані з виконанням операції, а і з організацією виробництва (тимчасові простої по різних причинах: відсутність заготовок, інструмента і т.п.).
Питання для самоперевірки
