2.Архітектура – мистецтво створення споруд

2.1. Загальні положення

Архітектура або зодчество – система споруд, що оформлюють просторове середовище для життя і діяльності людей. Це окремі будівлі та їх ансамблі, площі і проспекти, парки і стадіони, селища і цілі міста. Кожна споруда має своє призначення: для життя або праці, відпочинку чи навчання, торгівлі або транспорту тощо. Всі вони міцні, зручні і необхідні людям – це їхня обов’язкова властивість. Але є в цих спорудах інші важливі властивості – краса і здатність викликати у глядачів певні почуття і настрої. Саме ці якості й роблять архітектуру мистецтвом, і, як і будь-який вид мистецтва, архітектура тісно пов’язана з життям суспільства, його поглядами та ідеологією.

Проте архітектурою називають не тільки систему споруд, що організовують простір, але й саме мистецтво створювати будівлі і споруди за законами краси. А людей, які їх створюють, називають архітекторами (в перекладі з грецької “старший будівельник”).

Отже,

Архітектура, чи зодчество (від грець. architekton – будівельник), мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей.

Архітектура виникла внаслідок суспільної потреби. У початковий період історії людства різні трудові та побутові процеси проходили безпосередньо в природному середовищі, тобто під відкритим небом. З часом людина навчилась створювати так зване архітектурне середовище, яке було обмежено не тільки стінами та дахом, але й мало потрібну форму. Створюючи штучне середовище як матеріальне оточення людської діяльності, людина домагалася того, аби воно задовольняло як матеріальні так  і духовні потреби суспільства.

Твори архітектури – це і гігантські піраміди, і величні храми, і суворі фортеці, і витончені палаци, і скромні альтанки, і будинки, в яких ми живемо, навчаємось, працюємо, і багато інших споруд.

Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства, впливати на його естетичний смак. Знаменитий архітектор Вітрувій говорив, що “Архітектура – це мистецтво будувати красиво, міцно та корисно”.

Архітектура формує ансамблі будинків, проспекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві архітектури виділяють три основні види:

Архітектура

Об’ємна – просторова композиція одного об’єму будь-якої форми

Ландшафтна – композиція, що організовує поверхню землі навколо комплексу

Містобудівна – композиція одного або більше об’ємів, яка вирішує художньо-образну та організаційну функцію на площині і в просторі

1. Об’ємна – це архітектура об’ємних споруд, яка за призначенням може бути житлова, промислова, громадська, культова, господарська. В таких спорудах є всі елементи архітектури, характерні для різних стилів різних епох.

• Житлові будинки, дачні споруди, котеджі - це архітектура багатотисячних житлових комплексів та індивідуальних особняків. 

• Виробничі будівлі промислових підприємств, що називаються часто промисловими будівлями - фабрики,заводи - призначені для організації процесу виготовлення тієї або іншої промислової продукції. 

• Громадські будівлі – школи, магазини, лікарні, музеї, театри, кінотеатри, банки, вокзали призначені для масового перебування людей. 

• Культові споруди – церкви, костьоли, мечеті, каплиці, святилища, – споруди, призначені для проведення обрядів, якими церква освячує прилучення людини до віри, відкриває шлях довічному існуванню душі в потойбічному світі. Для цих цілей будують великі будинки, здатні вмістити велику кількість людей, а своєю архітектурною виразністю створити душевний стан тим, хто молиться. 

Д.Браманте. Каплиця-ротонда Темп’єтто А.Г.Ейфель. Башта паризької Всесвітньої Будинок, в якому жив Деонардо

у дворі монастиря Сан П’єтро ла Монтеріо виставки 1899 (Ейфелева вежа). 1887-1889. да Вінчі

в Римі. 1502.

“Міцність, користь, краса” – складові частини справжнього витвору архітектури. Архітектурна споруда тісно пов’язана з навколишнім світом, оточуючим середовищем. Часто саме воно стає визначальним для утворення форми споруди. Так, наприклад, у країнах з теплим і сухим кліматом будують будинки з плоскими дахами, які використовують як відкриті тераси.

У країнах, де часто йдуть дощі, наприклад, на півночі Європи, - дахи високі, загострені, що полегшує стік води, а в країнах з холодними зимами скати дахів пологі, і сніг, що скупчується на них, допомагає зберігати тепло в приміщенні.

Архітектура сама здатна змінювати середовище. Давньоруські архітектори вміли на диво “вписувати” свої витвори у навколишню природу. Так, маленька церковка могла додати звичайному пейзажу закінченість художнього твору.

2. Ландшафтна архітектура – це діяльність з формування гармонійного поєднання природного краєвиду з освоєними людиною територіями, поселеннями, архітектурними комплексами, інженерними спорудами. Це передовсім об’ємно-просторова організація території, об’єднання природних, будівельних та архітектурних компонентів в цілісну композицію, що несе певний художній образ. Для того, щоб середовище, в якому живе людина, було повноцінним, комфортним й естетичним, використовуються як природні матеріали (вода, рельєф, рослинність), так й архітектурні споруди при умові збереження природних та створення штучних пейзажів, проектування систем озеленення та рекреаційних зон.

Ландшафтна архітектура пов’язана також із створенням садово-паркового комплексу.

Європейські архітектори створювали у 17-18 ст. навколо палаців штучний пейзаж: рівні, чітко окреслені галявинки; дерева й чагарники, підстрижені у формі правильних геометричних фігур; алеї й канали, фонтани, альтанки.

Ідеальним втіленням ландшафтної архітектури став Версаль – палац французьких королів, в архітектурі якого було враховано навіть рух сонця. Перші його промені освітлювали королівську спальню, останні – Великий канал і головну алею парку.

За задумом творців, палацово-парковий комплекс повинний був втілювати прекрасний, довершений, створений художніми засобами архітектури світ, в центрі якого знаходився король.

Вид Центрального парку у Нью-Йорку.

Панорама Нижнього парку від Великого Петергофського палацу.

Сад каменів у Като, Хего. Сади Тюїльрі з висоти пташиного польоту.

Париж. Сучасне фото.

Ландшафтне проектування являє собою науковий напрям, який створений в результаті та взаємодії творчого синтезу елементів географії, історії, мистецтвознавства, філософії, містобудування, архітектури та ін.

3. Містобудівна (або містобудівельна) архітектура займається плануванням нових міст, а також реставрацією та оновленням старих районів.

Взаємодія архітектури і навколишнього простору набуває особливого значення в містобудуванні. Архітектор може прискорити або сповільнити ритм міського життя, розташувати так, або інакше транспортні магістралі, плануючи ту чи іншу ширину вулиць, визначаючи розміри будинків.

Гармонійно організований міський простір благотворно впливає на людину. І навпаки, одноманітність житлових кварталів, невиразні, схожі один на одного багатоповерхові будинки, зведені зі стандартних блоків, негативно впливають на психіку, примушують людину відчувати себе самотньою і загубленою.