Моральний розвиток особистості л. Колберга

Лоренс Колберг розглядає моральний розвиток як прогресивний процес. Розвиток моральної свідомості включає 6 стадій, що поєднуються в 3 рівні:

1.Доморальный рівень, що відноситься до дитячого віку.

1 стадія – поводження дитини мотивоване прагненням уникнути покарання.

2 стадія - поводження дитини мотивоване заслужити заохочення

2.Конвенциальная мораль (конвенція- домовленість, угода). Джерело моральних розпоряджень залишається зовнішнім.

3 стадія – люди чітко усвідомлюють думки інших і прагнуть завоювати їхнє схвалення, виправдати чекання.

4 стадія – люди усвідомлюють інтереси суспільства і правила поведінки в ньому. Формується моральна свідомість. Орієнтація на авторитет.

3. Автономна мораль, тобто моральні принципи стають власним, внутрішнім надбанням особистості.

5 стадія – люди осмислюють різні протиріччя між різними моральними переконаннями. Вони здатні робити узагальнення, уявляти собі, що відбудеться, якщо усі будуть надходити певним чином. Учинки визначаються своєю совістю.

6 стадія – у людей формується власне етичне почуття, універсальні послідовні моральні принципи. Люди позбавлені егоцентризму, пред'являють до себе такої ж вимоги, як до інших. Учинки визначаються загальнолюдськими етичними принципами. Цієї стадії досягли тільки два чоловіки – И. Христос, И. Ганди.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПО Ж. ПІАЖЕ

У дослідженнях Жана Піаже і створеної їм женевської психологічної школи показана якісна своєрідність дитячого мислення, особлива дитяча логіка, відмінна від дорослої, і простежене, як мислення поступово змінює свій характер протягом дитинства й отроцтва.

Основні поняття і принципи. Дитина, як і дорослий, має визначені схеми дій, що дозволяють йому вирішувати різноманітні пізнавальні задачі. Ці схеми дій будуть відносно простими в дитини, що шукає захований під подушку предмет, і дуже складними в підлітка, що вирішує задачу в гіпотетичному плані, за допомогою формальної логіки. Але, незалежно від ступеня труднощів проблем, що постають перед дитиною, нею використовуються два основних механізми - асиміляція й акомодація. Коли нова задача міняється і підганяється під уже наявну схему дій, відбувається асиміляція — включення нової проблемної ситуації до складу тих, з якими дитина справляється без зміни наявних схем дії. При акомодації схеми дій змінюються так, щоб можна було їх застосувати до нової задачі. У процесі пристосування до нової проблемної ситуації асиміляція й акомодація поєднуються, їхнє сполучення дає адаптацію. А завершує адаптацію установлення рівноваги, коли вимоги середовища (задачі), з одного боку, і схеми дій, який дитина володіє, — з іншої, приходять у відповідність. Інтелектуальний розвиток, по Ж. Пиаже, прагне до стабільної рівноваги. На кожнім віковому етапі рівновага порушується і відновлюється; повна логічна урівноваженість досягається в підлітковому віці на рівні формальних операцій.

Інтелект, таким чином, має адаптивну природу. Крім того, можна говорити про діяльну природу інтелекту. Дитина пізнає навколишню реальність, об'єкти, що існують незалежно від неї. І, щоб пізнати об'єкти, він їх трансформує — робить дії з ними, переміщає їх, зв'язує, комбінує, видаляє і знову повертає. Пізнання на всіх етапах розвитку інтелекту зв'язано з діями, трансформаціями. Спочатку, у маленької дитини, це зовнішні дії з предметами. Власне інтелектуальна діяльність похідна від матеріальних дій, її елементи являють собою інтеріоризовані дії. Пізнання навколишнього, у результаті, стає усе більш адекватним. На основі дії формуються нові інтелектуальні структури.

Інтелектуальний розвиток дитини спонтаний, він проходить ряд стадій, порядок проходження яких завжди залишається незмінним. До 7—8 років взаємодія дитини зі світом речей і людей підкоряється законам біологічного пристосування. Однак біологічне дозрівання тут зводиться тільки до відкриття можливостей розвитку; ці можливості ще потрібно реалізувати. Вікові рамки появи тієї чи іншої стадії інтелектуального розвитку залежать від активності самої дитини, багатства чи бідності його спонтанного досвіду, від культурного середовища. До біологічних факторів на визначеному рівні розвитку приєднуються соціальні, завдяки яким у дитини виробляються норми мислення і поведінки. Це досить високий і пізній рівень: лише після переломного моменту (близько 7—8 років) соціальне життя починає відігравати прогресивну роль у розвитку інтелекту. Дитина соціалізується поступово. Соціалізація — процес адаптації до соціального середовища — приводить до того, що дитина переходить від своєї вузької позиції до об'єктивного, враховує точки зору інших людей і виявляється здатним з ними співробітничати.

Стадії розвитку інтелекту. Стадії — це ступіні, чи рівні, розвитку, що послідовно переміняють один одного. На кожнім рівні досягається відносно стабільна рівновага, що потім знову порушується. Процес розвитку інтелекту являє собою зміну трьох великих періодів, протягом яких відбувається становлення трьох основних інтелектуальних структур (див. спрощену схему, дану в табл. 1.6.)

Спочатку формуються сенсомоторні структури — системи матеріальних дій, що послідовно виконуються . Потім виникають структури конкретних операцій — системи дій, виконуваних у розумі, але з опорою на зовнішні, наочні дані. Ще пізніше відбувається становлення формально-логічні операції. Формальна логіка, по Ж. Пиаже, — це вища ступінь у розвитку інтелекту. Інтелектуальний розвиток дитини являє собою перехід від нижчих стадій до вищого. Але при цьому кожна попередня стадія підготовляє наступну, перебудовується на більш високому рівні.

Таблиця 1.6 Інтелектуальний розвиток дитини по Ж. Пиаже

Періоди		Подпериоды і стадії		Вік
I. Сснсомоторный інтелект (0—2 роки)		1. Вправа рефлексів		0—1 місяць
		2. Елементарні навички, первинні кругові реакції		1—4 місяці
		3. Вторинні кругові реакції		4—8 місяців
		4. Початок практичного інтелекту		8—12 місяців
	5. Третинні кругові реакції		12- 18 місяці в
	6. Початок интериоризации схем дій		18-24 місяця
II. Репрезентативний інтелект і конкретні операції (2-11 років)	1. Дооперациональные представлення		2—7 років
	2. Конкретні операції		7-11 років
III. Формальні операції			11- 15 років

Підведемо підсумки аналізу основних понять, що описують процес психічного розвитку дитини. До них ставляться соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, періоди кризового й стабільного розвитку дитини, психологічні новотвори.

Раніше ми відзначали, що розвиток психіки - це закономірна зміна психічних процесів у часі, виражений у їх кількісних, якісних і структурних перетвореннях. Ми бачимо, що саме психічні новоутворення нібито завершують кожний віковий етап розвитку дитини, саме вони є основним результатом провідної діяльності, що розвивається в рамках конкретної ситуації розвитку, розгорнутої в часі. Ми говорили про те, що саме новоутворення становлять сутність кожного вікового періоду в житті дитини, і дійсно, з їхньою появою завершується один період розвитку й відкривається наступний.

Нарешті, ми бачимо, що нові психологічні придбання з'являються в кризові періоди, якими завершується стабільний етап. Саме в цей момент і відбувається той самий перелом у психічному розвитку, про який говорилося вище.