Практичне заняття №5

Тема: Оцінка ефективності застосування засобів ЛФК

Мета заняття: навчитися оцінювати ефективність застосування засобів ЛФК шляхом застосування антропометричних методів і функціональних проб.

Наочне, клінічне та інструментальне забезпечення заняття:

• таблиці, плакати;

• пацієнти;

• амбулаторні картки хворих;

• тонометри;

• сантиметрові стрічки;

• кистьовий динамометр;

• ваги.

Контрольні питання:

1. Педагогічна оцінка рухової активності.

2. Функціональна оцінка рухової активності.

3. Особливості збору анамнезу.

4. Особливості огляду хворих.

5. Функціональні тести і типи реакцій на фізичні навантаження.

6. Функціональні проби.

7. Інструментальні методи оцінки ефективності.

8. Вимірювання амплітуди руху в суглобах.

9. Вимір довжини й окружності кінцівки.

Практичні завдання:

1. Скласти план опитування хворого (збір анамнезу). Записати у щоденник анамнез життя та хвороби пацієнта.

2. Провести огляд хворого. Записати результати огляду (стан шкіри, склер, ОРА).

3. Провести антропометричні виміри (зріст, вага, ОГК, динамометрія).

4. Визначити функціональний стан ССС і дихальної системи (АТ, ЧСС, проби Генча, Штанге, Руф'є, Мартіне та ін.).

5. Визначити ступінь рухової підготовленості пацієнта.

Гнучкість оцінюють на глибині нахилу вперед з випрямленими в колінних суглобах ногами. Реєструють торкання позначки нижче або вище нульової точки (вона знаходиться на рівні стоп) при збереженні пози не менше 2 с. Тест виконують у положенні стоячи на сходинці. Про результати судять за віковими та статевим нормативам, беручи до уваги кращий з трьох отриманих результатів у сантиметрах.

Швидкість визначають за допомогою естафетного тесту за швидкістю стиснення падаючої лінійки. Тест виконують в положенні стоячи, сильніша рука з розігнутими пальцями ребром долоні вниз витягнута вперед. Реабілітолог бере 40-сантиметрову лінійку і встановлює її паралельно долоні на відстані 1-2 см, нульова відмітка лінійки − на рівні нижнього краю долоні. Після команди «Увага» протягом 5 с реабілітолог повинен відпустити лінійку. Перед досліджуваним стоїть завдання якнайшвидше стиснути пальці в кулак і затримати падіння лінійки. Вимірюють від нижнього краю долоні до нульової позначки лінійки відстань у сантиметрах. Зараховують кращу з трьох спроб.

Динамічну силу оцінюють за максимальною висотою (см) стрибка вгору з місця. Обстежуваний стоїть боком до стіни поруч з вертикально закріпленою вимірювальною шкалою. Не відриваючи п'ять від підлоги, він якомога вище торкається шкали піднятою вгору рукою, потім відходить від стіни на відстань 15-30 см, і, не роблячи кроку, стрибає вгору, відштовхуючись двома ногами та торкаючись рукою вимірювальної шкали. Різниця між значеннями першого та другого торкання характеризує висоту стрибка.

Швидкісна витривалість характеризується максимальною частотою піднімання прямих ніг до кута 90 ° з положення лежачи на спині за 20 с.

Швидкісно-силова витривалість оцінюється за максимальною кількістю згинань рук в упорі лежачи (жінки − в упорі на колінах) за 30 с.

Загальна витривалість визначається за результатами прискореної ходьби (або бігу) на дистанцію 2000 м для чоловіків і 1700 м для жінок в максимально можливому для хворого темпі (для осіб з щадним руховим режимом застосовувати обережно).

Оцінка віх наведених тестів для здорових осіб проводиться за віково-статевими нормативами (див. табл.). При аналізі отриманих даних слід враховувати, що рівень рухової підготовленості є одним з найбільш об'єктивних критеріїв здоров'я.

З’ясувати стан нервової системи та нервово-м'язового апарату за допомогою різних проб (Ромберга , ортостатичної , клино-ортостатичної, швидкості м'язових рухів).

Для оцінки статичної координації використовується проба Ромберга: обстежуваному, що знаходиться в положенні стоячи на одній нозі, пропонують торкнутися її колінної чашечки п'ятою іншої ноги, при цьому руки його повинні бути витягнуті вперед, пальці розведені, очі закриті. Звертають увагу на ступінь стійкості (пацієнт стоїть нерухомо або погойдується), наявність тремтіння (тремору) повік і пальців, тривалість збереження стійкості в такому положенні.

Гарна оцінка координаційної функції дається в тому випадку, якщо спостерігається тверда стійкість більше 15 с за відсутності тремору повік і пальців; задовільна − при утриманні пози протягом 15 с і відсутності тремору повік і пальців; незадовільна − при збереженні стійкості менше 15 с.

До динамічних координаційних проб відносяться насамперед пальце-носову і колінно-п'яткову, що використовуються при дослідженні координації рухів кінцівок.

Пальце-носова проба: обстежуваного просять з закритими очима доторкнутися вказівним пальцем до кінчика носа. При порушенні динамічної координації виразно виявляється промах і тремтіння кисті руки. Таке порушення може бути виявлено і при проведенні колінно-п'яткової проби. Якщо пацієнт не в змозі виконати це, значить, у нього порушена динамічна координація .

Дослідження сухожильних рефлексів, тобто відповідної реакції на подразнення сухожиль, дозволяє виявити ступінь впливу навантаження на функціональний стан нервової системи (зокрема, підвищену її збудливість). Зазвичай перевіряють сухожильні рефлекси двоголового, триголовий м'язів, колінний і ахілові рефлекс, подразнюючи відповідні сухожилля ударом спеціального неврологічного молоточка. За характером відповідної реакції (мимовільне згинання, розгинання передпліччя, розгинання гомілки, згинання стопи) судять про функціональний стан нервової системи.

6. Провести оцінку м'язової сили та м'язового тонусу

Руховий бал. Тестування обмежується перевіркою сили 10 контрольних груп м'язів, співвіднесених з сегментами спинного мозку; по п'ять сегментів для верхніх і нижніх кінцівок: С₅ − згиначі ліктя; С₆ − розгиначі зап'ястя; С₇ − розгиначі ліктя; С₈ − згиначі пальців; Т₁, − абдуктор V пальця ; L₂ − згиначі стегна; L₃ − розгиначі коліна; L₄ − тильні згиначі стопи; L₅ − розгиначі великого пальця; S₁, − підошовні згиначі стопи.