1.3. Поняття інвестицій, їх сутність та структура

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560 - XII інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До таких цінностей належать:

• грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цін­ні папери;

• рухоме і нерухоме майно (будівлі, спорудження, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові права інтелектуальної власності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спо­рудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Сукупність існуючих інвестицій можна класифікувати за певними ознаками (табл.1.3).

Згідно з даними табл. 1.3 залежно від об’єкта вкладень розрізняють:

• реальні інвестиції (real material investments);

• фінансові інвестиції (financial investments).

Реальні інвестиції – кошти, вкладені в реальні активи, – матеріальні і нематеріальні (інновації). Наприклад, земля, будинки і споруди, устаткування, будівництво нових об’єктів, транспорт. Їх можна поділити на такі групи:

• інвестиції, призначені для модернізації власного виробництва для підвищення його ефективності;

• інвестиції, призначені для збільшення обсягів продукції в умо­вах існуючого виробництва;

• інвестиції, призначені для створення нової організації, можливо із застосуванням нових технологій;

• інвестиції, вкладені в спільне виробництво продукції за участю іноземних партнерів.

Класифікація інвестицій

Ознаки класифікації інвестиції	Типи інвестицій
За суб’єктами вкладень	Реальні інвестиції (real investment)
	Фінансові (портфельні) інвестиції (financial investment)
За характером участі	Прямі інвестиції
	Непрямі інвестиції
За формою власності	Інвестиції фізичних осіб
	Інвестиції юридичних осіб
	Державні інвестиції
	Іноземні інвестиції (фізичних або юридич- них осіб)
	Інвестиції спільних організацій зі змішаним капіталом
За спрямованістю дії	Початкові інвестиції (нетто-інвестиції)
	Екстенсивні інвестиції
	Реінвестиції
	Брутто-інвестиції
За терміном дії	Короткострокові
	Середньострокові
	Довгострокові
За ступенем імовірності ризику	З низьким ступенем ймовірності ризику
	З високим ступенем ймовірності ризику

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи) – цінні папери, паї та пайову участь, банківські депозити та інші, з метою одержання доходу.

За характером участі інвестиції поділяють на прямі і непрямі.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування та вкладенні капіталу. Пряме інвестування здійснюють здебільшого підготовлені інвестори, які мають точну інформацію про об’єкт інвестування і добре ознайомлені з його механізмом.

Під непрямими інвестиціями розуміють як опосередковане ін-вестування інвестиційними або фінансовими посередниками.

Інвестиції за формою власності поділяють на такі групи (табл. 1.3):

• інвестиції фізичних осіб;

• інвестиції юридичних осіб;

• державні інвестиції;

• іноземні інвестиції (фізичних або юридичних осіб);

• інвестиції спільних організацій зі змішаним капіталом.

За спрямованістю дії визначають:

• початкові інвестиції (нетто-інвестиції);

• екстенсивні інвестиції;

• реінвестиції;

• брутто-інвестиції.

Початкові інвестиції (нетто-інвестиції) здійснюються під час заснування будь-якої справи, у тому числі придбання майна. Наприклад, під час організації виробництва мобільних телефонів, нових машин, транспортних засобів тощо.

Екстенсивні інвестиції, як правило, спрямовуються залежно від конкретної ситуації на розширення потенціалу об’єкта. Вкладення інвестицій у цьому випадку дозволяє збільшити обсяги продукції і відповідно збільшити доходи від реалізації цієї продукції.

Реінвестиції залежать від наявності вільних коштів, які спрямовуються на придбання або виготовлення нових засобів виробництва для підтримання існуючого виробництва певної продукції. Також вони спрямовуються на заміну, раціоналізацію, диверсифікацію і перспективу розвитку для виживання підприємства в ринкових умовах.

Брутто-інвестиції складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій. Стратегічне рішення про застосування брутто-інвестицій є одним із найбільш важливих і складних завдань управління. Вирішення такого завдання ставить особливі вимоги до достовірності вихідної інформації, яка використовується для розрахунків, методів їх проведення і рівня підготовленості персоналу, який приймає рішення про введення брутто-інвестицій.

За терміном дії інвестиції класифікують на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Термін дії короткострокових інвестицій звичайно минає протягом року.

Середньострокові інвестиції розраховані на період від 1до 3 років, довгострокові – на термін понад трьох років.

За ступенем імовірності ризику розрізняють інвестиції з низьким і високим ступенями ймовірності ризику. Інвестиції з низьким ступенем імовірності ризику є безпечним засобом для одержання певної величини доходу (прибутку), інвестиції з високим ступенем ризику вважаються спекулятивними. Це здійснення операцій з активами, але в ситуаціях, коли їхня майбутня вартість і рівень запланованого доходу є ненадійними і недостатньо прогнозованими.