Тема 2. «створення транспортних систем та організація єдиного транспортного процесу».

2.1. Єдиний технологічний процес

З позицій системного підходу транспорт представляє складну адаптивну економічну систему, що складається із взаємозалежних у єдиному процесі транспортного логістичного обслуговування регіональних матеріальних і людських потоків. Можна затверджувати, що починаючи з 1970-х років відбувається органічне зрощення вантажного транспорту з виробництвом і процесом розподілу, перетворення його в ланку єдиної системи "виробництво - транспорт-розподіл - збут". Для забезпечення синхронізації роботи транспорту й виробництва в господарській діяльності компаній і фірм найчастіше використається логістична система "точно в строк".

Для доставки вантажів точно в строк і з можливо меншими витратами ресурсів повинен бути розроблений і здійснений єдиний технологічний процес на основі інтеграції виробництва, транспорту й споживання. Під єдиним технологічним процесом у цьому випадку розуміється комплексна технологія, у рамках якої на основі системного підходу здійснюється чітка взаємодія всіх елементів логістичної системи. Створення якісно нової, стійкої стосовно збурювань зовнішнього середовища виробничо-транспортної системи пов'язане з появою цілого ряду специфічних проблем: вивчення кон'юнктури ринку, прогнозування попиту й виробництва, а отже, обсягу перевезень і потужності транспортної підсистеми, визначення оптимальних величин замовлень транспортних партій вантажу й рівнів запасів сировини, палива, матеріалів, що комплектують виробів, готової продукції й транспортних засобів. Природно, свою специфіку мають проблеми транспортного обслуговування пасажирів.

Новий підхід до транспорту як до складової частини більшої системи привів до доцільності розгляду всього процесу перевезення: від відправника вантажу до вантажоодержувача, включаючи вантажопереробку, упакування, зберігання, розпакування й інформаційні потоки, що супроводжують доставку. Це викликало необхідність створення спеціальних логістичних центрів. Так, у Франції в 1980-і роки такі центри були створені на залізницях, які повинні були здійснювати аналіз вантажопотоків і розподіл їх на мережі. На основі даних аналізу робилися пропозиції: по оптимізації вантажопотоків на мережі залізниць і взаємозв'язку з іншими видами транспорту, розподілу перевезень по видах транспорту відповідно до їхніх специфічних особливостей, комплектації й формуванню відправлень, порядку висновку договорів і т.д. Ціль - якісне й повне задоволення попиту клієнтури на перевезення.

Технологічні процеси, що протікають у логістичних ланцюгах при доставці вантажів споживачеві, мають свої особливості, що залежать від транспортної характеристики вантажу (фізико-механічні й фізико-хімічні властивості вантажу, його обсяг і маса, вид тари й упакування), кількості вантажу (масові вантажі, мелкопартионные вантажі, вантажі в пакетах, контейнерах, на піддонах), виду транспорту і його провізної спроможності, характеру виробничих об'єктів і ін.

Єдиний технологічний процес – це раціональна система організації роботи видів транспорту, які взаємодіють у вузлі, що пов’язує між собою технологію обробки транспортних одиниць і обслуговування пасажирів та забезпечує єдиний ритм у процесі перевезень.

При організації роботи ЄТП вирішуються такі завдання:

– розробка єдиних графіків виконання операцій з вагонами, автомобілями і складами на станціях;

– ув’язка цих графіків з маршрутизацією перевезень, планами формування транспорту потягів та суден;

– забезпечення ритмічності перевантажувальних робіт у просторі і часі;

– розробка узгоджених графіків руху на всьому шляху проходження вантажу, від пункту відправлення до пункту призначення.

Єдиний технологічний процес при наданні транспортної послуги у транспортних вузлах є ефективним при дотриманні єдності трьох логістичних потоків: матеріального, інформаційного та фінансового. Їх взаємодія та взаємовплив забезпечують мінімізацію вартості транспортних послуг та максимізацію якості.

Для організації логістичного управління якістю транспортних послуг у транспортному вузлі потрібно враховувати всі процеси транспортного обслуговування на вході та на виході (рис. 5.2.) Суб’єктами при цьому виступає сукупність підприємств, що входять до транспортного вузла:

1. Продавці квитків (агенти з продажів, туристичні фірми тощо), логістичні компанії, виробники продукції0

2. Компанії-перевізники, компанії-регулювальники (диспетчери руху, фінансові посередники, )

3. Обслуговуючі (енергетики, газовики, і т. п.),

4. Сервісні компанії (готелі, кафе, туристичні фірми),

5. Підприємства з ремонту та обслуговування транспортних засобів,

6. Державні служби (інституціональні контрагенти): митні органи, органи контролю, нагляду і ліцензування (санітарна і хлібна інспекції, ветеринарна і карантинна служби, податкові інспекції і т. д.),

7. Інші посередники: банки, компанії інформаційного сервісу, рекламні компанії.

До логістичних посередників відносяться фірми, що роблять логістичні послуги на принципах аутсорсингу для центральної (фокусної) компанії ланцюга постачань: експедитори, перевізники, склади, термінали, митні брокери, страхові компанії, агенти, стивидорні компанії і т. п.

Розглянемо більш детально кожен з потоків та основні складові логістичних ланцюгів. На рис. 5.3 наведено логістичний ланцюг надання транспортної послуги у транспортному вузлі на прикладі перевезення вантажів та пасажирів. Якість транспортної послуги забезпечується на трьох етапах: досервісне обслуговування та стимулювання попиту – до моменту прибуття вантажу (пасажирів) у транспортний вузол; логістичні та сервісні послуги безпосередньо в транспортному вузлі; після-сервісне обслуговування. Сервісні послуги направлені на надання послуг обробки вантажу, для пасажирів та багажу, для транспортних засобів (ремонт та технічний супровід

Найбільше просто принципи логістики можуть бути використані під час перевезення масових вантажів (кам'яного вугілля, залізної руди, нафтопродуктів і т.д.) в умовах, коли сформувалися стабільні й потужні вантажопотоки (технологічні маршрути) між відправниками й одержувачами. У Канаді й США для роботи великовагових поїздів (відправницьких маршрутів масою 10-25 тис.т), що доставляють сировину й паливо споживачам, виділяються магістральні шляхи промислового призначення. На таких лініях не будують дорогі сигналізації й блокування, завантаження й розвантаження складів поїздів повністю автоматизовані. У України на ряді напрямків склади з найважливішою залізничною сировиною - кам'яним вугіллям - перевозяться за твердим розкладом, що виключає створення в споживачів більших запасів сировини й палива.

Прикладом застосування технологічних маршрутів є міжгалузева система "Ритм". Єдина міжгалузева технологія стійких перевезень рудно-вугільної сировини поєднує графіка руху поїздів, роботу станцій, підприємств відправників і одержувачів вантажів по організації руху на технологічних маршрутах, включаючи подачу порожняка від станцій вивантаження до станцій навантаження.

Основою організації роботи з технології "Ритм" є договір - угода про взаємні зобов'язання між організаціями, що беруть участь у ній, і залізницею. Єдиний господарський договір визначає багатобічні взаємини в організації перевезень, установлює строгу відповідальність учасників за виконання умов перевезень. Впровадження єдиної міжгалузевої технології "Ритм" за умови строго дотримання договорів дозволило скоротити розміри омертвленого капіталу в запасах, знизити потреба в складських приміщеннях, визволити матеріальні й трудові ресурси за рахунок ліквідації додаткових перевалок вантажів і підвищення їхньої схоронності. Наприклад, тільки за одне вивантаження й навантаження коксу близько 27% його стає непридатним для виробництва металу.

Значно складніше структура й функції логістичної системи, коли розподіляються товари широкої номенклатури, призначені для задоволення потреб десятків, а те й сотень споживачів. При доставці такий багатономенклатурной продукції з'являються додаткові операції: контейнеризація, пакетизация, подгруппировка партій вантажів, вибір видів транспорту й типу транспортних засобів, сортування вантажів у шляху проходження й ін. В окремих випадках на напрямках значних вантажопотоків доводяться створювати великі розподільні складські бази й вирішувати питання вибору раціональних зон обслуговування споживачів складськими розподільними центрами.