Значення античного впливу на населення українських земель

• Римські джерела І—II ст. згадують їх під іменем венедів, які постійно здійснювали набіги на римські прикордонні землі.

• Під своїм іменем — склавіни — вони вперше фігурують у Прокопія Кссарійського (550-554).

• Йордан у «Гетиці» (551) вказує, що в VI ст. існувало три гілки слов'ян:

• венеди (по р. Вісла),

• анти (Подніпров'я),

• склавіни (Подунав'я).

Імовірно, розкол слов'ян відбувся у IV ст. під час Великого переселення народів.

Тривало у V - VII ст.

Причини:

• розвиток господарства і торговельних зв'язків;

• демографічний вибух, пов'язаний з поліпшенням умов життя;

• переселення сусідніх народів — готів, гунів, авар тощо.

Наслідки:

• сформувалися південно-, західно- і східнослов'янські народи.

Господарство

Підсічне або орне землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, льон, коноплі, горох, ріпу, цибулю, часник. Використовували двопільну систему земле­робства.

Двопільна система (двопілля) — землеробська система господарю- вання, що базується на змінному почерговому використанні двох полів; одне засівають зерновими (ярими або озимими), а друге залишають «відпочивати» під паром.

Осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині).

Промисли: полювання, рибальство, бортництво.

Розвинені ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство (без гончарного кола, мало сімейний характер), виготовлення скла, знарядь праці та прикрас із кіст­ки, дерева, бронзи та срібла.

Торгівля з населенням Подунав'я, Прибалтики, Північного Причорномор'я. Контро­лювали торговельний шлях з Балтійського до Чорного моря по Дніпру («Шлях з ва­ряг у греки»).

Поселення й житло

Розташовувалися на південних схилах річок або інших водойм «гніздами» по 10-15 поселень у кожному. Жили в землянках або напівземлянках з дерев'яними або плетеними стінами, розра­хованих на одну сім'ю. У кутку розташовували кам'яну або глиняну піч.

Релігія

Існувало два культи: обожнення сил природи та культ предків; слов’яни були язичниками; склався пантеон богів:Даждьбог - бог Сонця, світла і добра (навчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб); Сварог - бог Неба (навчив людей варити, кувати мідь та залізо, будувати кузні, домниці, викував перший плуг та першу шлюбну золоту обручку); Дана - богиня Води (породила на світ Любов, Землю з лісами, травами, струмками та ріками); Жива - богиня життя (принесла перше зерно жита нашим пращурам); Коляда - богиня Неба, мати Сонця, дружина Даждьбога; щозими в найдовшу ніч народжує нове Сонце - Божича, Новий рік); Купайло - бог врожайності, родючості (відкрив людям таємницю сили лікарських рослин); Лель - бог кохання й бджолярства (опікун дітей, покровитель квітів); Мара - богиня зла, темної ночі, привидів, хвороб, смерті; Мокош - богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва й води; Перун - бог блискавки і грому (гроза - це двобій Перуна з чорними злими силами); Стрибог - бог вітрів; служителі язичницьких обрядів - волхви. Богам молилися в капищах (місцях вшанування богів, жертвоприношень); залишки капищ та кам’яних ідолів знайдено у Своїх покійників слов'яни спалювали, щоб вони швидше діставалися потойбічного світу. Вважалося, що мерцю потрібні будинок, їжа, напої, тому поховальну урну (глиняний горщик) з прахом супроводжували необхідні речі.