Хід уроку

І. Організаційна частина.

Всі мерщій сідайте, діти!

Домовляймось не шуміти,

На уроці не дрімати,

Руки вчасно підіймати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 75.

2. Музична абетка, с. 77.

3. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 75—76). Симфонічний оркестр.

4. Музична гра Василя Верховинця «Та це ж венсна» (див. урок № 22).

V. Слухання музики.

П. Чайковський «Симфонія № 4» (фінал), В. Сокальський «Симфонія соль мінор» (І частина).

1. Загальні відомості про композитора.

Петро Ілліч Чайковський (див. урок № 3).

2. Слухання творів.

3. Обговорення. Аналіз творів.

VI. Фізкультхвилинка.

Руханка 2

Ось іде до нас весна,

Все навколо ожива: (встати, ходьба на місці) Підсніжники прокидаються, (потягнутися)

Проліски усміхаються, (усміхнутися)

Пташки прилітають, (махають руками, як крилами)

Діти вибігають, (біг на місці)

На луках стрибають, (стрибки)

VII. Вивчення пісні.

Слова Дмитра Чередниченка, музика Михайла Катричка «Подарунок мамі» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею, с. 78—79.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя

Лише музика є світовою мовою і не по­требує

перекладу, бо промовляє до душі.

Бертольд Авербах

УРОК 24

Тема. Обряди зустрічі весни. Народні пісні веснянки. Танцювальний карна­вал. Микола Лисенко, хор «А вже весна» з опери «Зима і весна» — слу­хання. Михайло Катричко «Подарунок мамі» — повторення (с. 80—81).

Мета. Удосконалювати набуті знання, вміння та навички; продовжувати зна­йомство з народними календарно-обрядовими піснями; розвивати му­зичний слух, співацькі навички, творчі здібності, уміння відтворювати ритмічний супровід заданої мелодії; виховувати любов до музичного мистецтва.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Доброго ранку! Доброго дня!

Доброго вчора, сьогодні, щодня.

Хай не псується годинник на вежі,

Хай буде все на землі, як належить,

Сонце — як сонце, літо — як літо,

Дощик — як дощик, діти — як діти.

Миру бажаєм кожній родині,

Щастя, здоров’я — кожній дитині.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.,

III. Ритмічні вправи.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 80.

У давніх слов’ян рік починався весною, березневе літочислення зберігало­ся до 1409 року (за цим літочисленням Нестор-літописець розпочав «Повість врем’яних літ»). Новий рік починався з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно й пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні на­звали веснянками.

З усіх видів календарно-звичаєвої обрядовості веснянки позначені найроз- маїтішими музично-поетичними засобами.

Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай. Існують і паралельні назви: на Поліссі — маївки, магівки, у західних регіонах України веснянки називають гагілками, гаївками, а на Яворівщині — риндзівками, на Волині — рогульками. Мелодії веснянск побудовані на багаторазовому повторенні однієї-двох поспівок у межах невеликого діапазону.

У давніх слов’ян був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або то­пити зиму. Для цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали над ним пісні, а потім роздягали, топили, палили або рубали. Після спалення попіл кидали у воду.

Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що від­бувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку

О. Петрицького про те, що термін «гаївка» походить від назви індійського свята весни «гулі» або «голі». Він обстоює думку, висловлену вперше В. Гна- тюком, що «гаївка» походить від «гай» — місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси — часті рефрени типу «гай-гай», «ой, гай», «гаю-гаю» та інше.