А фо сечових органів.

До сечових органів належать: нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник. У

нирках утворюється сеча, вони стимулюють кровотворення, підтримують на

належному рівні AT крові, регулюють обмін кальциферолу (Vit D) тощо.

Нирки: парний орган, який розташовується в забрюшиному просторі.

Недостатній розвиток у дітей жирової капсули навколо нирок сприяє значній

їхній рухливості

Утворення сечі і всі інші життєві процеси здійснюються нефронами.

У кожній нирці є приблизно по одному мільйону нефронів.

Утворення сечі в нефроні здійснюється у два етапи: - в нирковому тільці з

капілярних петель клубочка до капсули профільтровується рідка частина

крові, утворюючи первинну сечу.

Далі у ниркових канальцях відбувається реабсорбція - зворотне всмоктування

більшої частини води, глюкози, амінокислот і деяких солей. Так утворюється

кінцева сеча. Остання надходить у ниркову миску. Коли кількість її досягає

порога наповнення, м'язи ниркової миски скорочується, відкриваючи просвіт

сечовода, і сеча проштовхується перистальтичними рухами його стінок до

сечового міхура. При досягненні у міхурі першого рівня сечі, збільшується

внутріщньопорожнинний тиск і настає складний рефлекторний акт

сечовипускання.

Сечоводи: у ранньому віці більш звивисті і широкі.

Сечовий міхур: розміщений вище, Коли він повний, то може промацуватися

через черевну стінку. Ємкість міхура у новонароджених становить 50 мл, у

однорічних дітей - 200 мл, до 10 років - 900 мл.

Сечівник: у хлопчиків довший (5-6см), ніж у дівчаток (1-Зсм). З віком

довжина його збільшується відповідно до 13-5 см.

Стінки сечовивідних органів бідні на м'язові і еластичні волокна. Це

зумовлює зниження їхнього тонусу. Слизова оболонка цих органів ніжна і

уразлива. Все це сприяє застосовування сечі і появі загальних процесів.

Нервово психічний розвиток у дитини

Нервово-психічний розвиток дитини відбувається під впливом навколишнього середовища. Моторний і психічний розвиток тісно взаємопов'язані. Розумовий розвиток дитини, її здатність пізнавати навколишній світ значною мірою залежить від уміння пересуватися в просторі і активно взаємодіяти з оточенням. Тому статокінетичний розвиток доцільно розглядати разом з психічним, об'єднавши їх поняттям нервово-психічного розвитку.У новонароджених переважає таламо-палідарний рівень керування рухами, рефлекторної діяльності. Рухи мають некоординований, рефлекторно-стереотипний і атетозоподібний характер. їх можна порівняти з плавальними рухами. Новонароджена дитина здається зовсім безпорадною, її існування дуже залежить від догляду матері. Проте відразу після народження функціонують безумовні рефлекси, вони й забезпечують існування дитини. Добре виражені ссальний, ковтальний і захисний рефлекси. Якщо новонародженого покласти обличчям на підстилку або подушку, він повертає голову набік, забезпечуючи собі вільне дихання. При ураженні центральної нервової системи (ЦНС) під час вагітності або пологів ці рефлекси можуть бути відсутні або пригнічені, такі діти потребують дуже уважного спостереження. З інших безумовних рефлексів найбільш практичне значення мають:

1. Долонно-ротовий рефлекс - відкривання рота при натискуванні на підвищення великого пальця

2. Хватальний рефлекс - схоплення і міцне утримання предмета при доторканні ним до поверхні долоні;

3. Охоплю вальний рефлекс (Моро) - охоплю вальні рухи руками від розведення плечей при раптовому закиданні голови, поплескуванні по сідницях або підстилці, на якій лежить дитина, при розгинанні стегон;

4. автоматична хода: якщо дитину підтримувати під руки, поставити на столик і нахилити вперед, то вона «крокує»;

5. Рефлекс повзання: якщо доторкнутися долонею до підошовної поверхні стоп новонародженої дитини, що лежить на животі, вона відштовхується ніжками від долоні, тобто «повзе»

Здорові новонародженій дитині властивий симптом Бабінського, який протягом перших двох років змінюється підошовним рефлексом. У новонародженого можна викликати сухожильні рефлекси, які пригнічуються уві сні

Для новонародженої дитини характерна фізіологічна м'язова гіпертонія. Переважає тонус згиначів, кінцівки перебувають у зігнутому положенні, кисті стиснуті у кулаки, які час від часу повинні розкриватися. Новонародженій дитині властиві почуття дотику, нюху смаку. Вона розрізняє яскраве світло і темряву, реагує на голосні звуки. Перші три відчуття, як більш давні, розвинені краще до моменту народження. Новонароджена дитина майже весь час спить, прокидаючись в основному в періоди годування.

Між першим і другим місяцями життя дитина починає фіксувати погляд на яскравих предметах, піднімає голову, лежачи на животі, видає невизначені звуки (агукає), починає посміхатись, спить близько 20 годин на добу.

У 3 місяці дитина стежить очима і головою за рухомим яскравим предметом, повертає її в напрямку звуку, добре утримує голову у вертикальному положенні, піднімає її разом з грудьми , лежачи на животі. У цей час формуються умовні рефлекси. Дитина відкриває рота, коли бачить материнську грудь або пляшечку замість безладного шукання грудей ротом. Зникають примітивні безумовні рефлекси новонародженого: долонно-ротовий, хватальний, охоплю вальний рефлекс Моро, рефлекс повзання. На зміну хватальному рефлексу приходить вольове охоплювання предмета кистю.

У 4-5 місяців дитина дедалі впевненіше захоплює предмети і тягне їх до рота. У 6 міс. вона добре впізнає матір, уміє непогано сидіти без підтримки, намагається самостійно сідати. З початку другого півріччя вона починає вимовляти окремі склади: «ма», «ба», потім повторювати їх: «ма-ма-ма», «ба-ба-ба», «та-та-та» і ін., а також прості, часто вживані слова, не розуміючи їхнього значення.

У 8 міс. дитина встає, чіпляючись за бар'єр, у 10-12 міс. починає спочатку з підтримкою, а потім самостійно ходити, післяЮ міс. розуміти значення простих слів. У річному віці вона має запас приблизно з 7 слів, деякі предмети називає спрощеними словами (наприклад корова - «му»). Однорічна дитина спить 15-16 год. па добу

На другому році життя дитина починає ходити більш упевнено, і поступово розширює свій запас слів. Вона вчиться малювати, виконувати прості практичні маніпуляції, привчається до охайності, починає гратися з м'ячем, підкоряється вимогам дорослих. З'являється потреба в спілкуванні з іншими дітьми.

На третьому році життя дитина розмовляє простими фразами, починає ставити запитання «що це?». З 3 до 5 років вона ставить також інші запитання, що допомагають орієнтуватися в часі та просторі: «де?», «куди?», «звідки?», «коли?». Майже одночасно, іноді трохи пізніше, діти починають задавати питання «чому?», знаходити причинно-наслідкові зв'язки між окремими явищами, часто наївні (вітер дме тому, що гойдаються дерева). У 2-3 роки дитина знає своє ім'я та прізвище. З 3-х років у неї з'являється свідомість власного «Я», проявляється впертість, яку не можна «переламувати» силою. Треба послідовно ласкаво переконувати дитину, не втрачаючи при цьому витримки та терпіння. В дошкільному віці діти люблять гратися в різні ігри, в процесі який у них проявляється жива, багата фантазія. Наприкінці дошкільного віку більшість дітей уміють читати і рахувати до 10. У 6 років діти починають свій внутрішній світ пристосовувати до реальної дійсності. До 6-7 років вони ще не можуть тривалий час концентрувати свою увагу на певному завданні, погано засвоюють абстрактні поняття. Ці можливості розвиваються у 6-7 років, тому саме тоді доцільно починати заняття в школі. В молодшому шкільному віці рухи дітей координовані, томні, економні, рухливий розвиток досягає високого ступеня. В середньому і старшому шкільному віці проявляється висока здатність до засвоєння знань, оволодіння практичними навичками.

У дошкільному віці діти сплять 12-14 год. на добу, у шкільному залежно від віку, 8-11 год. на добу.

Певним чином на процесі розвитку призначається період статевого дозрівання. З'являється сексуальний потяг до осіб протилежної статі, підлітки виявляють схильність палко закохуватись. Вони починають критично ставитися до авторитетів, зокрема батьків і своїх учителів. У них виникає прагнення до самоутвердження, у частини - невпевненість у своїс силах, яка може іноді компенсуватися зовнішньою самовпевненістю, зухвалою викличною поведінкою. Підлітки люблять збиратися компаніями, у них визначаються свої лідери. Зростає зацікавленість літературою, мистецтвом. Виразніше проявляються певні схильності і здібності. У цьому віці дорослі, що займаються вихованням підлітків, повинні розумними порадами, особистим прикладом спрямовувати їхню енергію, прагнення до самостійності в потрібне русло.

Слід зазначити, що темпи і сроки нервово-психічного розвитку у дітей мають індивідуальні відхилення. Вони багато в чому залежать від умов виховання дитини, догляду за нею, спілкування з дорослими та іншими дітьми. Проте істотна затримка строків нервово-психічного розвитку повинна завжди насторожувати і викликати підозру відносно ушкодження ЦНС. Слід пам'ятати, що через запізнення нервово-психічного розвитку можуть виникати не тільки захворювання нервової системи, а й інші хвороби (рахіт, гіпотрофія, інфекційні захворювання), перебіг яких тяжкий ітривалий.