Обмін речовин у дитячому віці

Унаслідок інтенсивного росту і розвитку дитина на 1-му ро­ці життя потребує підвищеного засвоєння окремих харчових інгредієнтів. Основною особливістю організму, що росте, є на­пруженість процесу обміну речовин. Для здорових доношених

новонароджених у перші 3 год життя характерний значний зсув кислотно-основного стану крові в кислий бік, тобто де­компенсований метаболічний ацидоз. На 4—5-й день життя показники газообміну наближаються до рівня здорової люди­ни, проте схильність до ацидозу в немовлят зберігається. Тіло плода складається переважно з води. На воду припадає 75—80% маси тіла новонародженого і 62—65% — під кінець 1-го року життя. Вода є передумовою збільшення маси тіла. З віком по­ступово зменшується відносний вміст води в організмі.

Потреба у воді залежить від інтенсивності обмінних проце­сів, концентраційної здатності нирок, витрат води у процесі росту, від характеру харчування, температури навколишнього середовища, поведінки дитини. Дитині перших тижнів життя потрібно 180—200 мл, на кінець 1-го року — 100—120 мл, до 12 років — 45 мл води на 1 кг маси тіла.

На внутрішньоклітинну рідину припадає 45—50% загаль­ної маси тіла дитини, позаклітинну рідину — 20—25%, при­чому 5% рідини перебуває в плазмі крові і 15% — в інтерстиціальній рідині. У новонароджених переважає позаклітинна рідина, якої у 2 рази більше, ніж у дорослих. Ця рідина неміц­но зв'язана, легко віддається, тому в немовлят часто виника­ють стани ексикозу (зневоднення). Усмоктування води здійс­нюється переважно у тонкій кишці. Вода виділяється нирками, шкірою, легенями і кишками. У дітей грудного віку позаниркові втрати води за умови деяких станів досягають 52—75%. У здорових дітей дошкільного віку через нирки виділяється 60% води. Значне виділення води внаслідок непомітного випа­ровування (легенями і шкірою) у дітей раннього віку пов'язане з функціональною незрілістю нирок, зі збільшенням частоти дихання і відносно більшою поверхнею тіла. У новонародже­ного нейрогуморальні, ендокринні і ниркові механізми водно-сольового обміну недосконалі.

Водний обмін в організмі нерозривно пов'язаний з елект­ролітним. Основним катіоном позаклітинної рідини є натрій, аніоном — хлор, катіоном внутрішньоклітинної рідини є калій, аніонами — фосфати, Сульфати, білки, гідрокарбонати. Син­тез білка і глікогену пов'язаний з поглинанням калію. Калій бере участь у проведенні нервових імпульсів, у підтриманні м'язового тонусу та інших процесів в організмі. Натрій забезпечує осмотичний тиск позаклітинної рідини, нормальний кис­лотно-основний стан крові. Таку саму функцію в організмі виконує іон хлору. Посилений ріст дитини вимагає значної кількості кальцію, фосфору, магнію. Залізо не лише тісно по­в'язане з утворенням гемоглобіну, а й є каталізатором оксидаційних процесів в організмі.

Велику роль відіграють інші мікроелементи (мідь, кобальт, цинк, бром, йод, фтор тощо).

З обміном води й електролітів нерозривно пов'язаний кис­лотно-основний стан крові. У здорових дітей показник рН крові становить 7,35—7,45. Регуляція кислотноосновного ста­ну здійснюється буферними системами крові, нирками, леге­нями.

Основний обмін визначається інтенсивністю клітинного обміну, залежить від стану ендокринної і вегетативної нерво­вої систем. Головною особливістю організму, що росте, є ви­трачання частини енергії на ріст і накопичення речовин. Добо­вий основний обмін у новонароджених низький, він поступово підвищується і досягає максимальної величини до 1,5 року. На 1 м³ поверхні тіла він становить 2150 кДж (512 ккал) у пер­ші дні життя; 5040 кДж (1200 ккал) — до кінця 1-го року; 4032 кДж (960 ккал) — до 14 років. Підвищення основного об­міну спостерігають у пубертатний період. Показник його по­в'язаний із вмістом жирової тканини в організмі. На величи­ну основного обміну впливають споживання їжі, рухливість і поведінка дитини. Ріст і накопичення речовин у внутрішньоутробний період супроводжуються великими енергетичними затратами.

Білковий обмін, як правило, ототожнюють з обміном азо­ту. Білки є пластичним матеріалом для росту і розвитку тка­нин, органів і систем. На відміну від дорослих, дитині власти­вий позитивний азотний баланс. У перші дні життя дитина перебуває в умовах зменшеного надходження білка. З 5-го дня життя катаболічні процеси замінюються на анаболічні, збіль­шується маса тіла. Білок грудного молока засвоюється майже повністю, коров'ячого — значно менше. Організм, який рос­те, потребує повноцінного білка, що містить незамінні аміно­кислоти. Дітям у І півріччі життя необхідно 2,2—3 г, у II пів­річчі — 3,0—3,5 г, у 15 років — 1,5—2 г білка на 1 кг маси тіла. Дефіцит білка призводить до затримки росту, імунної недо­статності. Для оптимального засвоєння білка потрібні вугле­води, жири, насамперед поліненасичені жирні кислоти. Спів­відношення між білками, жирами, вуглеводами на 1-му році життя повинно становити 1:3:6.

Продуктами білкового обміну є сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін, амінокислоти, які виділяються із сечею. У білковому обміні беруть участь вітаміни групи В (тіамін, ри­бофлавін, нікотинова кислота, біотин) тощо. Білковий обмін ре­гулюється центральною нервовою та ендокринною системами.

Вуглеводний обмін забезпечує головні енергетичні потре­би організму. Вуглеводи є матеріалом, який використовується організмом для продукування тепла і роботи. Посилений ріст дитини у перші 2 роки життя супроводжується збільшеним гліколізом, підвищенням вмісту молочної кислоти в крові. Рі­вень глюкози у крові новонароджених і дітей грудного віку нижчий, ніж у дорослих (3,5—4,5 ммоль/л). Вуглеводний обмін у дітей дуже лабільний, регулюється нервовою та ендокрин­ною системами. Дитині 1-го року життя потрібно 12—15 г ву­глеводів на 1 кг маси тіла. Вуглеводи є обов'язковою частиною всіх клітин і тканин, вони сприяють нормальній оксидації жи­рів і синтезу білків. Із грудним молоком дитина одержує лак­тозу, з додатковим підгодовуванням — сахарозу, полісахариди. Надлишок вуглеводів призводить до мучного розладу живлен­ня і значного зниження імунітету.

Жировий обмін тісно пов'язаний з вуглеводним. Жири є основним джерелом енергії, носіями жиророзчинних вітамінів. Вони відкладаються у вигляді жирових запасів у підшкірній жировій клітковині, брижі. Жир тіла новонародженої дитини багатий на високомолекулярні жирні кислоти — пальмітино­ву, стеаринову. Інтенсивне розщеплення тригліцеридів (нейт­рального жиру) приводить до утворення вільних жирних кис­лот, які використовуються як основне джерело енергії. Жири забезпечують близько 50% усієї енергетичної потреби дитини. Біологічна цінність їх визначається вмістом незамінних поліне-насичених жирних кислот: лінолевої, ліноленової й арахідоно­вої, які сприяють економному витрачанню білка, беруть участь у багатьох обмінних процесах в організмі. Дитині 1-го року життя потрібно жиру 5,5—6,5 г, у 6—10 років — 2—3 г, стар­шим за 10 років — 1—3 г на 1 кг маси тіла. Жири грудного мо­лока засвоюються на 98%, коров'ячого — на 85%. Невикорис­тані жири виділяються з випорожненнями. З II півріччя життя близько 10—15% жирів повинні бути рослинного походження.

Нестача вуглеводів у харчуванні може призвести до кетозу через гальмування оксидації кетонових тіл, сповільнене пере­творення їх на вищі жирні кислоти.

Вітаміни поряд з білками, жирами, вуглеводами і солями відіграють важливу роль у рості й розвитку дитини, викону­ючи функцію регулятора життєвих процесів. їх поділяють на жиророзчинні (ретинол, кальциферол, вікасол, токоферолу ацетат) і водорозчинні (аскорбінова і нікотинова кислоти, піридоксин, рибофлавін, цитрин, ціанокобаламін тощо).

Ретинол (вітамін А) підтримує живлення шкіри і слизових оболонок, захисні сили організму, стимулює ріст і збільшення маси тіла, регулює зорову адаптацію, бере участь в обміні ре­човин. Здебільшого він надходить в організм з їжею у вигляді провітаміну А — каротину.

Кальциферол (вітамін О) регулює фосфорно-кальцієвий об­мін в організмі, сприяє росту скелета.

Вікасол (синтетичний аналог вітаміну К) збільшує вміст протромбіну, бере участь у процесі згортання крові.

Токоферолу ацетат (вітамін Е) бере участь у жировому об­міні, підтриманні м'язового тонусу і функцій нервової систе­ми. Він необхідний для нормального розвитку ембріона.

Комплекс вітамінів В включає близько 20 окремих компо­нентів. Найбільш вивчені вітаміни В, В₂, РР, В₆, В₁₂.

Тіамін (вітамін В^ бере участь у вуглеводному обміні, за­безпечує нормальну функцію травного каналу, центральної та периферійної нервової системи.

Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) справляє антитоксичну дію, стимулює вуглеводний і жировий обмін, пластичні процеси в організмі.

Рибофлавін (вітамін В₂) бере активну участь у клітинному диханні, у функції шкіри і слизових оболонок, нервової систе­ми і в нервово-регуляторних процесах.

Піридоксин (вітамін В₆) бере участь у регуляції амінокис­лотного обміну, запобігає жировій інфільтрації печінки.

Ніацин (нікотинова кислота, вітамін РР) відіграє роль ката­лізатора окисно-відновних процесів в організмі, регулятора обміну мозкової тканини, впливає на тонус судин, секрецію шлункового соку, згортання крові і гемопоез. Якщо є дефіцит вітаміну РР, розвивається пелагра, що характеризується дер­матитом, діареєю, деменцією.

Аскорбінова кислота (вітамін С) регулює окисно-відновні процеси, стимулює синтез антитіл, інтерферону, ферментів, гормонів, кровотворення, має гіпосенсибілізаційні властивос­ті. Авітаміноз С є причиною розвитку скорбуту (цинги).

Цитрин (рутин, вітамін Р) зменшує проникність і ламкість капілярів, сприяє засвоєнню вітаміну С в організмі.

Вітаміни повинні надходити до організму дитини з їжею за­лежно від її потреби, проте на 1-му році життя треба додатко­во вводити ергокальциферол для профілактики рахіту.

Недосконалість нейроендокринної регуляції, інтенсивний ріст і розвиток дитини зумовлюють лабільність обміну речовин у ранньому дитячому віці, у разі захворювань легко виникають його розлади.

новонароджених у перші 3 год життя характерний значний зсув кислотно-основного стану крові в кислий бік, тобто де­компенсований метаболічний ацидоз. На 4—5-й день життя показники газообміну наближаються до рівня здорової люди­ни, проте схильність до ацидозу в немовлят зберігається. Тіло плода складається переважно з води. На воду припадає 75—80% маси тіла новонародженого і 62—65% — під кінець 1-го року життя. Вода є передумовою збільшення маси тіла. З віком по­ступово зменшується відносний вміст води в організмі.

Потреба у воді залежить від інтенсивності обмінних проце­сів, концентраційної здатності нирок, витрат води у процесі росту, від характеру харчування, температури навколишнього середовища, поведінки дитини. Дитині перших тижнів життя потрібно 180—200 мл, на кінець 1-го року — 100—120 мл, до 12 років — 45 мл води на 1 кг маси тіла.

На внутрішньоклітинну рідину припадає 45—50% загаль­ної маси тіла дитини, позаклітинну рідину — 20—25%, при­чому 5% рідини перебуває в плазмі крові і 15% — в інтерсти-ціальній рідині. У новонароджених переважає позаклітинна рідина, якої у 2 рази більше, ніж у дорослих. Ця рідина неміц­но зв'язана, легко віддається, тому в немовлят часто виника­ють стани ексикозу (зневоднення). Усмоктування води здійс­нюється переважно у тонкій кишці. Вода виділяється нирками, шкірою, легенями і кишками. У дітей грудного віку позанир-кові втрати води за умови деяких станів досягають 52—75%. У здорових дітей дошкільного віку через нирки виділяється 60% води. Значне виділення води внаслідок непомітного випа­ровування (легенями і шкірою) у дітей раннього віку пов'язане з функціональною незрілістю нирок, зі збільшенням частоти дихання і відносно більшою поверхнею тіла. У новонародже­ного нейрогуморальні, ендокринні і ниркові механізми водно-сольового обміну недосконалі.

Водний обмін в організмі нерозривно пов'язаний з елект­ролітним. Основним катіоном позаклітинної рідини є натрій, аніоном — хлор, катіоном внутрішньоклітинної рідини є калій, аніонами — фосфати, Сульфати, білки, гідрокарбонати. Син­тез білка і глікогену пов'язаний з поглинанням калію. Калій бере участь у проведенні нервових імпульсів, у підтриманні м'язового тонусу та інших процесів в організмі.

34