1.2. Соціологія о. Конта

Соціологія як наукова дисципліна формується в середині XIX ст. Її виникнення пов'язане з діяльністю О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса. Саме в творчості цих мислителів ми знаходимо ті ідеї, принципи і підходи, застосування яких до аналізу суспільного життя поклало початок наукового дослідження соціуму і складає підґрунтя нової науки. Водночас слід мати на увазі те, що:

• в концепціях зазначених вчених були висунуті лише основоположні вихідні ідеї нової науки, але власне соціологія як наука створена ще не була;

• основні положення концепції Конта, Спенсера і Маркса окреслили проблеми нової науки, намітили нові методологічні підходи до вивчення суспільства і тим самим дали змогу відокремити соціологію в самостійну науку серед інших наукових дисциплін.

Основоположником нової науки більшість вчених вважають французького дослідника О. Конта (1798-1857 рр.). Саме Конту належить пріоритет і в назві нової науки – соціологія, а також у формуванні основних вимог до неї. Основна мета О. Конта – це створення «позитивної» науки про суспільство, яка б відповідала класичним критеріям науково-природничого знання, зокрема була б емпіричною та об'єктивною, допускала б застосування математичних методів і використовувала б спостереження та експеримент як методи наукового пізнання. Конт творив в умовах, коли на зміну традиційному суспільству приходило нове, наукове, індустріальне. І якщо в матеріальному виробництві використовувалися точні знання природничих наук, то в поглядах на суспільний розвиток і функціонування соціуму, панувала, за Контом, анархія, сваволя, що є однією з причин кризи соціальних порядків, класової боротьби, конфліктів. Нова позитивна філософія і соціологія повинна прийти на зміну метафізиці і теології, які не об'єктивно вивчають суспільство, а довільно нав'язують йому виключно надумані теоретичні конструкції. «Ми визнали неспроможність теологічної і метафізичної філософії, які досі бралися за політичну реорганізацію. З цього випливає одне з двох: або завдання є нерозв'язним, проте це – думка абсурдна, або через те, що людський розум вичерпав інші шляхи, то зостається тільки вдатися до позитивної філософії...», – писав Конт з цього приводу. Засновник соціології надавав такого великого значення науковому мисленню в соціальному пізнанні тому, що спосіб мислення, ідеї є, за його думкою, фундаментом соціального ладу, а історія людства є передусім історія духовного прогресу, вершиною якого виступає позитивно-наукове світорозуміння. Конт розглядає людський світ з позицій новоєвропейського Просвітництва – як розумно упорядкований і постійно прогресуючий. З цих позицій соціологія повинна відкрити загальні закони прогресивного розвитку людства, розкрити детермінізм суспільного поступу, що служитиме подальшому вдосконаленню суспільства. Ця наука, відзначає Конт, «не має іншої мети, крім установлення та зміцнення інтелектуального порядку, який є підставою всякого іншого порядку»; вона «дасть можливість точно оцінити природу соціальних питань і, отже, сприятиме встановленню миру» і тому тільки вона «здатна керувати перетворенням суспільства».

Вивчення суспільства є доцільним з двох точок зору:

1. як дослідження соціального порядку, соціальних структур та

2. як вивчення соціальних процесів і змін, перехід від одних суспільних систем до інших.

Перший напрям є соціальною статикою, а другий – соціальною динамікою. В результаті аналізу функціонування суспільства Конт приходять до висновку: суспільство як цілісність ґрунтується на загальній злагоді індивідів, їх духовній, психологічній та історичній спільності. Кожній окремій людині природно притаманна така властивість як тяга до суспільного, колективного життя. Звісно, що для людей характерні й егоїстичні прагнення, але в ході історичного поступу колективістські начала перемогли, і люди живуть не кожен окремо, а в єдності, в кооперації та сім'ї. Саме всезагальна злагода є базисом соціальної системи.

Закони розвитку суспільства досліджуються Контом в соціальній динаміці. На його думку, соціальний прогрес проходить три стадії:

• теологічну (тут панують релігійні ідеї),

• метафізичну (домінування ідей абстрактної філософії) і

• позитивну (примат наукового мислення).

Відповідно до панівних в соціумі ідей формуються певні типи господарських систем. Зрозуміло, що тристадійна схема еволюції, запропонована Контом, була дуже довільною, надуманою, не охоплювала значної частини людської історії (наприклад, античного світу). Однак вона певним чином виділяла етапи прогресивного розвитку людства, вводила критерії виділення цих етапів, тобто свідчила про намагання вченого висунути та обґрунтувати об'єктивні підходи до інтерпретації історії.

Формування нової «позитивної» науки про суспільство недостатньо було лише проголосити; необхідно було також визначити ті засоби і шляхи, за допомогою яких можна здобути точні і об'єктивні знання про соціум. Конт це чудово розумів і тому велику увагу приділяв методологічним проблемам. Він виділив чотири основні методи соціології: спостереження, експеримент, порівняння, історичний аналіз.

Головним методом нової науки є спостереження. Саме неупереджений, об'єктивний опис «Соціальних фактів» дає можливість уникнути довільних спекулятивних конструкцій і правдиво відобразити суспільне життя. Разом з тим Конт наголошував, що добір емпіричного матеріалу повинен здійснюватися не випадково, хаотично, а спрямовуватися теоретичними настановами. Без цього отримати якесь серйозне знання про суспільство неможливо. Експеримент передбачає вивчення процесів під впливом спеціально створених для цього умов. Соціальний експеримент може бути лише локальним і не може поширюватися на суспільство в цілому. Зіставлення подібних чи відмінних, минулих чи наявних або майбутніх суспільних форм, структур для виведення загальних закономірностей розвитку суспільства складає суть порівняльного методу. Зрештою, історичні методи полягають в порівнянні послідовних етапів людства або окремих народів, в співставленні сучасного стану суспільства чи окремих його структур з минулим. Саме такий підхід дає можливість, за Контом, виявити соціальні трансформації і окреслити віхи суспільного прогресу.

Конт, за великим рахунком, ще не створив нової науки як цілісної системи теоретичного знання. Але він висунув ідею про те, що соціальні процеси протікають закономірно і що потрібна спеціальна наукова дисципліна, яка б вивчала ці закономірності. Крім того, Конт сформулював основоположні принципи цієї науки, виокремив її методологічні засади, що й зробило його одним із засновників соціології.