- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •4. Класифікація органічних сполук
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •17.1.1. Номенклатура
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •22.5.1. Виділення з природних джерел і очищення
- •22.5.2. Фізичні і хімічні властивості
- •22.5.3. Рівні структурної організації молекули білка
- •Вторинна структура білкових молекул:
- •22.5.4. Класифікація білків
- •22.5.5. Ідентифікація білків
- •23. Гетероциклічні сполуки
- •23.3.2. П’ятичленні гетероцикли з декількома гетероатомами
- •23.4. Шестичленні гетероциклічні сполуки
- •23.4.1. Шестичленні гетероциклічні сполуки з одним гетероатомом та їх похідні
- •23.4.1.1. Поняття про алкалоїди
- •23.4.2. Шестичленні гетероциклічні сполуки з двома атомами Нітрогену
- •Література Основна
- •Додаткова
- •Органічна хімія Курс лекцій для студентів
4. Класифікація органічних сполук
Органічні сполуки:
- вуглеводні — сполуки, до складу яких входять атоми Карбону та Гідрогену, вони відрізняються типом зв’язків між атомами Карбону (прості, подвійні, потрійні, ароматичні), а також типом вуглецевих ланцюгів (лінійні, розгалужені, циклічні);
- функціональні похідні вуглеводнів. Сполуки, які можна розглядати як продукти заміщення 1-го або більше атомів Гідрогену на функціональні групи.
Функціональна група – група атомів або окремий атом, що надає всій групі сполук спільних фізико-хімічних властивостей:
–OH — гідроксильна;
(–Cl, –Br, –I, –F) — галогени;
>C=O — кетонна;
— альдегідна;
–NO2 — нітрогрупа;
- багатофункціональні похідні вуглеводнів та природні сполуки – сполуки складної будови, які містять одну або кілька функціональних груп або мають складну полімерну будову (білки, пептиди).
Дещо окрему позицію займають гетероцикли, які не можна розглядати, як звичайні похідні вуглеводнів, оскільки в своїх переважно циклічних ароматичних ланцюгах, крім атомів Карбону, обов’язково містять інші атоми: О, N, S. Саме ця група сполук є однією з найбільш поширених у природних об’єктах (особливо рослинах) і має широкий спектр біологічної дії на організм, а тому є перспективними для використання у продуктах оздоровчого призначення.
5. Алкани СnH2n+2 (насичені, парафінові)
Молекула алканів складається з атомів Карбону і Гідрогену, сполучених простими зв’язками (σ-зв’язки).
5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
В основі номенклатури всіх органічних сполук за вимогами IUPAC лежать назви гомологічного ряду алканів.
Гомологічний ряд — це ряд сполук, що відрізняються між собою на одну або кілька метиленових груп (гомологічна різниця)
Алкани Алкіли
Метан СН4 метил;
Етан С2Н6 етил;
Пропан С3Н8 пропіл
Бутан С4Н10 бутил;
Пентан С5Н12 ;
Гексан С6Н14 ;
Гептан С7Н16 ;
Октан С8Н18 ;
Нонан С9Н20 .
10. Декан С10Н22
-ан -ил.
5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
Ізомери — сполуки, що мають однаковий якісний та кількісний склад, але різний порядок зв’язку атомів у молекулі:
5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
Первинний атом – це такий атом Карбону, який із чотирьох зв’язків використовує лише один на зв'язок із іншим атомом Карбону, вторинний – з двома іншими атомами Карбону і т.д..
Алкіли також поділяються на первинні, вторинні і третинні (четвертинних немає) залежно від того, біля якого атому Карбону знаходиться вільна валентність.
Алкіли існують в ізомерних формах, починаючи з пропілу:
пропіл первинний,
ізопропіл,
бутил первинний,
втор-бутил,
трет-бутил.
Приклад написання структурних формул ізомерів алканів. Написати формули можливих структурних ізомерів молекули гептану.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
5.4. Правила номенклатури iupac
У молекулі визначається найдовший нерозгалужений ланцюг атомів Карбону.
Він нумерується таким чином, щоб виконувалось «правило локантів» (це стосується алканів), а для всіх інших органічних функціональних похідних нумерація іде з того кінця ланцюга, до якого ближче розташована функціональна група.
У ланцюгу визначають місце знаходження бічних відгалужень (алкілів); ці бічні замісники перераховуються в порядку зростання молекулярної маси з позначенням знаходження кожного замісника в ланцюгу відповідним локантом і префіксом, що відповідає кількості однакових замісників.
У кінці назви вказується назва основного ланцюга.
У випадку деяких функціональних похідних, залежно від типу функціональної групи, її місцезнаходження і тип позначаються або префіксом або суфіксом.
3,4,4,10-Тетраметил-5-етил-7-ізопропілундекан
Σ =3+4+5+7+10=13
Σ=2+5+7+8+8+9=19
Правило локантів: нумерація ланцюга ведеться таким чином, щоб сума локантів була найменшою.
Приклад контрольного завдання:
За назвою сполуки записати формулу і визначити правильність назви.
4-Метил-2,4-діетилоктан
3,5-Диметил-5-етилнонан
