4.Проблеми кодифікації інформаційного законодавства

Інформаційне законодавство України містить близько 4 тис. нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини. Системоутворюючими із них є: Конституція України, закони України «Про інформацію», «Про телекомунікації», «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», а також закони «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про національний архівний фонд і архівні установи», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», «Про національну програму інформатизації», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та інші, що створюють правові передумови для розвитку функціональних напрямів інформаційної діяльності.

5 – 6 березня п.р. учасникам Загальних зборів Національної академії правових наук України було презентовано проект Концепції кодифікації інформаційного законодавства України, опублікований у науковому фаховому журналі «Інформація і право» № 1(4) – 2012. 

Проект Концепції був розроблений авторським колективом НДЦПІ НАПрН України, взятий за основу і рекомендований до обговорення Координаційним бюро з інформаційного права та інформаційної безпеки Відділення державно-правових наук і міжнародного права НАПрН України.

Ця Концепція визначає систему науково обґрунтованих поглядів щодо кодифікації інформаційного законодавства України відповідно до потреб розвитку інформаційних відносин в умовах становлення інформаційного суспільства та глобального інформаційного простору.

Кодифікацію інформаційного законодавства запропоновано проводити за двома основними напрямами:

– розробка кодифікованого акту (Інформаційного кодексу України) як основного закону в інформаційній сфері;

– систематизація, удосконалення і подальший розвиток законодавства України за окремими функціональними сегментами інформаційної сфери.  

Проектом Концепції також визначено доктринальні та методологічні аспекти кодифікації інформаційного законодавства, механізми реалізації Концепції тощо.

5.Функції і принципи інформаційного права

Під функцією інформаційного права слід розуміти головні напрями його впливу на інформаційні відносини. Ці напрями обумовлені соціальним призначенням інформаційного права.

Функції інформаційного права безпосередньо спрямовані на виконання завдань, що стоять перед суспільством. Слід роз- різняти економічні, політичні, культурні, виховні, інформацій- ні, екологічні та інші функції інформаційного права.

Щодо власне юридичних функцій інформаційного права, то вони поділяються на регулятивну і охоронну. Регулятивна функ- ція інформаційного права спрямована на закріплення суспільних відносин або забезпечення їх розвитку. У здійсненні регулятивної функції інформаційного права особливого значення набуває конституційне закріплення форм власності і основних політичних інститутів, що існують у суспільстві. Інформаційні відносини, таким чином, вводяться інформаційним правом у певні рамки. Функція правового регулювання може бути спрямована на впо- рядкування і розвиток інформаційних відносин, на визначення конкретних напрямів поведінки людей, реалізацію ними своїх інформаційних прав і обов’язків. Нині в Україні це набуває осо- бливо великого значення для розвитку ринкових відносин і де- мократії. Регулятивна функція інформаційного права здійсню- ється на основі правових приписів і дозволів. Регулювання при цьому може бути загальним, коли регулюється поведінка широ- кого кола невизначених суб’єктів (наприклад, таємниця інфор- мації про персональні дані) або індивідуальним — коли регулю- ється поведінка конкретної особи чи вузького кола осіб (напри- клад, через рішення, що виносяться судом по інформаційній справі), тобто через акти застосування інформаційного права. Завданням охоронної функції інформаційного права є здій- снення впливу на інформаційні відносини шляхом поступового витискування тих явищ, які є небажаними для суспільства. Ця функція здійснюється заради охорони інформації особи і сус- пільної безпеки з допомогою встановлення заборон та негатив- них наслідків порушень, шляхів виконання прийнятих щодо Державне будівництво та місцеве самоврядування Випуск 22 ’ 2011 253 правопорушників рішень і т. ін.

Принципи інформаційного права — це основні почат­кові положення і ідеї, що визначають суть і зміст галузі інформаційного права, що додає системний характер її нор­мам і інститутам і дозволяє говорити про цілісність ме­ханізму правового регулювання інформаційних відносин в суспільстві.

Всі принципи інформаційного права можна поділити на загальні і спеціальні.

До загальних принципів слід віднести основоположні положення і ідеї, які поширюють свою дію на всю су­купність відносин, що складаються в інформаційній сфері. Це принципи:

-    законності;

-    свободи доступу до інформації;

-    вільного виразу думок і переконань;

-    забезпечення інформаційної безпеки;

-    рівності громадян перед законом;

—  захисту авторських прав;

-  комплексності відносин в інформаційній сфері.

До спеціальних принципів належать основні положення і ідеї, що визначають суть і зміст окремих предметних облас­тей інформаційного права, його правових інститутів.

Наприклад, основними ідеями і правилами при користу­ванні мережею Інтернет є:

—принцип єдиного глобального характеру мережі;

—принцип права приватного життя, який містить в собі пра­ во на автономію і свободу у приватному житті, право на за­ хист від вторгнення в неї органів влади і інших людей;

-  принцип точного дотримання правил користування мережею;

—принцип недоторканності приватної власності на інфор­ мацію і дотримання норм авторського права;