6. Поняття інформаційних правовідносин

У найзагальнішому вигляді інформаційні правовідносини - це, "врегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні від­носини, сторони яких виступають в якості носіїв взаємних прав та обов'язків, встановлених та гарантованих інформаційно-правовою нормою".

Структурними елементами інформаційних правовідносин виступають:

- об'єкт - те, у зв'язку з чим або з приводу чого виникають правовідносин:

- суб'єкти - учасники правовідносин;

- правовий статус - права, обов'язки та відповідальність суб'єктів;

- поведінка - визначені правовою нормою дії або бездіяльність суб'єктів.

Об'єктом інформаційних відносин згідно зі ст. 4 Закону Украї­ни "Про інформацію", виступає інформація. (інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді)

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інформацію", суб'єктами інформацій­них відносин є:

Суб'єктами інформаційних відносин є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- об'єднання громадян;

- суб'єкти владних повноважень.

За способом участі в інформаційних відносинах, що відповідно зумовлює комплекс їх прав та обов'язків, виокремлюють такі види суб’єктів, як:

- автор інформації - особа, що власними силами створює інформацію:

- власник інформації - особа, що має права на володіння, користування та розпорядження інформацією;

- споживач інформації - особа що використовує інформацію для задоволення власних інформаційних потреб;

- поширювач інформації - особа, що займається діяльністю з розповсюдження, оприлюднення та реалізації інформації;

- зберігач (охоронець) інформації - особа, що займається діяльністю із забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв і дотримання режиму доступу до інформації.

7.Види інформаційних правовідносин

Розглянемо основні види інформаційних правовідносин. У навчальній .літературі відсутня єдина точка зору на питання їх класифікації. Так, Б.А. Копилов виділяє відносини, що виникають:

• при здійсненні пошуку, отримання та споживання інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг;

• при виробництві, передачі та розповсюдженні інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг;

• при створенні та застосуванні інформаційних систем, їх мереж, засобів забезпечення;

• при створенні та застосуванні засобів та механізмів інформаційної безпеки.

М.М. Рассолов поділяє інформаційні відносини на активні та пасивні дії, посередницьку інформаційно-правову роботу, допоміжні інформаційні дії, організаційні майнові та немайнові правовідносини. На думку Б.Н. Лопатіна, інформаційні відносини можна поділити згідно „найпростішої формули: виробництво – розподілення – споживання – виробництво”.

Багатогранність підходів до визначення класифікації та видів інформаційних правовідносин призводить до різнобічного розуміння їх сутності. Для цілей усебічного наукового вивчення, на думку авторів (В.М. Боер, О.Г. Павельєва), необхідно поділити інформаційні правовідносини на безпосередньо інформаційні правовідносини та відносно-визначені інформаційні правовідносини.

Під безпосередньо інформаційними правовідносинами треба розуміти відносини, що виникають з приводу створення інформації, визначення прав власності на неї (з наданням права володіння, користування та розпорядження), а також її обігу (передачі іншим суб'єктам, обробки, аналізу, переробки, споживання) та захисту. Б таких правовідносинах інформація виступає основним самостійним об'єктом незалежно від форми (документ, відеозапис, книга, сценарій, лазерний диск із записом тощо). В переважній більшості випадків такі відносини мають охоронюваний характер, націлений на попередження дій, що порушують чи посягають на інформаційні права суб'єктів. Серед них також є відносини регулятивного характеру, які встановлюють статуси суб'єктів, закріплюють їх права в сфері набуття та реалізації інформаційних прав.

Відносно-визначені інформаційні правовідносини – це частина інших правових відносин (цивільних, адміністративних тощо), умовно відокремлених від однорідних, які реалізуються з приводу неінформаційних об'єктів, що впливає на обіг певної інформації. В таких відносинах інформація є факультативним (додатковим) об'єктом правовідносин, що існує паралельно з основним неінформаційним об'єктом. Наприклад, відносини в сфері охорони здоров'я між лікарем та пацієнтом відбуваються з приводу надання медичної оплатної чи безоплатної допомоги, але факультативно лікар зобов'язаний зберігати в таємниці певну інформацію (лікарську таємницю). Те саме стосується адвокатської, аудиторської діяльності тощо.