- •Тема 1. Методологія : сутність, зміст, поняття
- •2. Типологія методів наукового дослідження
- •Ема 4. Специфіка наукового пізнання
- •1. Поняття методу та його характеристика
- •2. Методи емпіричних досліджень
- •3. Методи, що застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень
- •4. Методи теоретичних досліджень
- •Тема 6. Зміст та структура процесу наукового дослідження
- •1. Методика дослідження, її зміст і принципи розробки
- •Обґрунтування проблеми дослідження
- •Наукова проблема і обґрунтування теми дослідження
- •Критерії вибору теми дослідження
- •4. Змістовний аналіз програми дослідження
- •5. Розробка програми дослідження
- •Тема 7. Наукова організація дослідного процесу
- •1. Організація творчої діяльності.
- •2. Основи наукової організації дослідного процесу.
- •1. Організація творчої діяльності
- •2. Основи наукової організації дослідного процесу
- •3. Організація праці та її планування у наукових дослідженнях
- •4. Раціональний трудовий режим дослідника і організація робочого місця
- •Ема 8. Методи обробки одержаної інформації
- •1. Поняття про методи аналізу та обробку даних
- •2. Підготовка даних до обробки
- •3. Методика оброки одержаної інформації
- •Макет анкети
- •Введення інформації в еом та її обробка
- •4. Аналіз та інтерпретація одержаних даних
- •5. Форми звітності досліджень
- •Тема 9. Організація науково-дослідної роботи студентів
- •2. Організація науки і підготовка наукових кадрів
- •3. Види і форми науково-дослідницької роботи студентів і аспірантів
- •4. Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів
- •5. Організація науково-дослідної роботи магістрів
3. Методи, що застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень
Абстрагування має в розумній діяльності універсальний характер, оскільки кожний крок думки пов’язаний саме з цим процесом або з використанням його результатів. Зміст цього методу полягає в уявному відході від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і в одночасному виділенні, фіксуванні однієї чи кількох найважливіших рис, які особливо цікавлять дослідника.
Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагування, що називається абстракцією. Під результатом абстрагування розуміють знання про деякі сторони об’єктів. Процес абстрагування – це сукупність операцій, які приводять до отримання такого результату (абстракції). Прикладом абстракції можуть служити численні поняття, якими оперує людина не лише в науці, а й у повсякденному житті: дерево, дім, дорога та ін. Абстрагування дає змогу замінити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.
Аналіз – це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини. Синтез, навпаки, є наслідком з’єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.
Аналіз та синтез взаємопов’язані, вони являють собою єдність протилежностей.
Дедукцією називають таку розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елемента множини робиться на підставі знання загальних властивостей всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.
Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу в цілому. Дедукція та індукція – взаємопротилежні методи пізнання.
Є кілька варіантів установлення наслідкового зв’язку між методами наукової індукції:
метод єдиної подібності. Якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають лише одну загальну обставину, а всі інші обставини різні, то саме ця подібна обставина є причиною явища, яке розглядається;
метод єдиної розбіжності. Якщо випадок, у якому досліджуване явище настає, і випадок, в якому воно не настає, в усьому подібні і відрізняються тільки однією обставиною, то саме ця обставина, наявна в одному випадку і якої немає в іншому, є причиною явища, котре досліджується;
об’єднаний метод подібності і розбіжності – комбінація двох перших методів;
метод супутніх змін: коли виникнення або зміна одного явища викликає певну зміну іншого явища, то обидва вони перебувають у причинному зв’язку між собою;
метод решт: якщо складне викликане складною причиною, котра являє собою сукупність певних обставин, і відомо, що деякі з них є причиною частини явища, то решта явища викликається обставинами, що залишилися.
4. Методи теоретичних досліджень
До методів теоретичних досліджень належать: історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний, моделювання та ін.
Метод сходження від абстрактного до загального – це загальна форма руху наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення.
Метод ідеалізації – конструювання подумки об’єктів, яких немає в дійсності або які практично нездійсненні. Мета ідеалізації: позбавити реальні об’єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об’єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями. При цьому мета досягається завдяки:
багатоступінчастому абстрагуванню;
переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь властивості;
простому абстрагуванню.
Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов, наприклад, мовою математики.
Переваги формалізації:
забезпечує узагальненість підходу до вирішення проблем;
символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;
однозначність символіки (уникаємо багатозначності звичайної мови);
дає змогу формувати знакові моделі об’єктів і замінювати вивчення реальних речей і процесів вивченням цих моделей.
Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якої деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.
