3. Наукова проблема і обґрунтування теми дослідження

Наукова проблема – (від грец. problema – задача, завдання) – це сукупність нових діалектичне складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

Процес будь-якого пізнання починається з постановки проблеми як вихідного пункту направленого науковою діяльністю. В науці проблемна ситуація має місце тоді, коли новий емпіричний матеріал не вкладається в рамки існуючої теорії або коли випереджаючий розвиток теорії починає стримуватися недостачею дослідних даних. В обох випадках свідомість того, що саме є невідомим і що необхідно взнати, дозволяє сформувати проблему, визначає напрямок теоретичного і експериментального пошуку. В якості об’єкта дослідження вибирається не будь-який об’єкт, а тільки той, вивчення якого є реальним на даному етапі розвитку людського суспільства.

Для постановлення наукової проблеми вимагається вияснити її актуальність (важливість), обгрунтувати можливість її розширення при існуючому рівні знань в даній галузі, а також встановити очікувану ефективність (корисну) за прийнятим критерієм (частіше всьго економічну).

Проблема повинна містити визначеність, послідовність і не суперечити економічним законам, що сприяє використанню їх в якості істини для подальшого пізнання дійсності, вивчення і вирішення проблеми. Важливою умовою істинності проблеми є також властивість її доведення, яка виражається в формальній логіці законом достатнього обгрунтування.

Вибір проблеми дослідження обґрунтовується насамперед її актуальністю, тобто наскільки обране дослідження сприятиме розвитку виконання програм економічного і соціального розвитку країни.

Проблема має бути чітко визначеною, послідовною і не суперечити економічним законам, що сприяє використанню її як істини для подальшого пізнання дійсності.

Важливою умовою істинності проблеми є також властивість її доведення (доказовості). Ця властивість виражається у формальній логіці законом достатнього обґрунтування, суть якого полягає у тому, що у процесі дослідження достовірними вважають лише ті твердження, відносно істинності яких наведено обґрунтовані докази. Проблема, істинність якої не просто стверджується, а й указуються при цьому підстави її вирішення, вважається доведеною.

Оскільки наукова проблема являє собою сукупність складних теоретичних або практичних питань, то в процесі наукового дослідження або визначення їх параметрів, проблеми поділяють на складові компоненти – теми.

Тема (від грец. thema – основна думка, завдання, положення, яке необхідно розвинути) – частина наукової проблеми, яка охоплює одне або кілька питань дослідження.

Дослідник вибирає тему наукової роботи виходячи із мети дослідної роботи, яка повинна передбачати розробку нових концепцій або напрямків розвитку даної науки, вдосконалення існуючої методології або розробки нових методик (рекомендацій) по окремих розділах науки в менеджменті.

Теми наукових досліджень формуються у межах проблем конкретної науки, які поділяються на теоретичні, методологічні і організаційні.

Теоретичні – передбачають дослідження окремих концепцій теорії певної науки, що стосуються її наукових законів, розробки аксіоматичних знань.

Методологічні – стосуються методів певної науки, що застосовуються в процесі вивчення її об’єктів.

Організаційні – включають організацію досліджень з певної науки і застосування її результатів у практичній діяльності.

Обгрунтування вибору теми дослідження визначається за наступними критеріями: народногосподарською ефективністю, відповідністю профілю установи, забезпеченням фінансування та впровадження результатів дослідження (рис.4).