Бойове забезпечення військ

§ 9. Удар, вогонь і маневр — складові частини бою

До якої категорії, на вашу думку, належать поняття удар, вогонь, маневр?

Удар — складова частина бою, що полягає в одночасному враженні угруповань військ і об’єктів противника шляхом потужного впливу на них звичайною зброєю або військами. Залежно від засобів, які застосовуються, та сил, що беруть участь, удари можуть бути вогневими (ракетними, ракетно-артилерійськими, авіаційними) та ударами військ; за кількістю засобів, що беруть участь, та об’єктів, по яких наносяться удари, — масованими, груповими й одиночними.

Вогонь — ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Його ведуть із метою знищення, виснаження противника або зруйнування його об’єктів.

Розрізняють вогонь за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, придушення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлення тощо; за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів тощо; за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій тощо; за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний, залповий тощо; за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний; за способами стрільби — з місця, із зупинки, з ходу тощо; за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний тощо.

Вогневе ураження противника організовується і здійснюється в усіх видах бою на глибину бойового завдання з’єднання, частини з метою ураження засобів високоточної зброї противника, основного угруповання його військ, резервів, захоплення та утримання вогневої переваги над ним, порушення системи управління, протиповітряної оборони, роботи тилу і створення умов для успішного виконання бойових завдань механізованими і танковими з’єднаннями та частинами.

Високі маневрові можливості частин і підрозділів, наявність проміжків і відкритих флангів у бойових порядках противника створюють умови для здійснення маневру.

Маневр — організоване пересування частин і підрозділів у ході бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника та створення необхідного угруповання сил і засобів для виконання поставлених завдань чи тих, що виникають під час бою, а також перенесення або перенацілення (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є: охоплення, обхід, відхід і маневр ударами і вогнем.

У минулому маневр військами обмежувався їхнім переміщенням для зайняття вигіднішої позиції відносно противника для нанесення ударів. Зараз він необхідний для своєчасного використання військами результатів вогневих ударів, швидкого перенесення зусиль углиб або на новий напрямок, подолання зон радіоактивного зараження, завалів, районів руйнувань, пожеж і затоплень, виведення військ з-під ударів противника, заміни частин і підрозділів, які зазнали найбільших втрат або втратили боєздатність.

Високоманевровий характер сучасного бою означає, що тривалі, методичні, розмірені дії військ не тільки не відповідають можливостям сучасної зброї і техніки, але й утруднюють їхнє ефективне використання. Перевага в бойовій діяльності військ зараз віддається пересуванням, маршам, діям із ходу, тобто високодинамічним, рухливим формам бою.

Маневр у бою здійснюють вогнем, силами й засобами. У зв’язку з розвитком армійської авіації значно зросла роль маневру повітрям.

Маневр частинами і підрозділами, ударами і вогнем. У сучасних умовах маневр силами й засобами став одним із найважливіших елементів бою. Практичне застосування цього принципу дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу в діях, зривати задуми противника, створювати та утримувати перевагу над ним на головних напрямках, успішно вести бій в обстановці, що змінилася, досягати мети бою в найкоротші строки і з найменшими втратами, розгромлювати частинами переважаючі сили противника.

Маневр частинами і підрозділами здійснюється з метою охоплення чи обходу противника, нанесення рішучих і раптових ударів по його флангах і тилу з різних напрямків, а також виведення своїх військ з-під ударів противника.

Основою маневру має бути своєчасне і цілковите використання результатів ударів та вогневого ураження противника.

Видами маневру частинами і підрозділами є охоплення, обхід, їхнє поєднання і відхід.

Охоплення — маневр, який здійснюють із метою виходу з’єднань (частин, підрозділів) у розташування противника та удару по флангу його угруповання. Він проводиться в бойових або передбойових порядках частиною сил чи головними силами у взаємодії з військами, які діють із фронту, авіацією та аеромобільними частинами і підрозділами. Новим різновидом охоплення є вертикальне охоплення, яке здійснюється в загальновійськовому бою повітряними десантами та армійською авіацією в тактичній взаємодії з підрозділами і частинами, які наступають із фронту або виконують обхід.

Обхід — маневр, який проводять із метою глибокого проникнення військ у район розташування противника і нанесення удару по ньому з тилу. Його здійснюють за наявності відкритого флангу або проміжків у бойових порядках противника у взаємодії з військами, які діють із фронту. Обхід застосовують для оточення і знищення угруповань противника, порушення управління військами, захоплення важливих об’єктів (рубежів) на шляхах його відходу. Для здійснення обходу створюють сильніші, ніж для охоплення, угруповання військ, які здатні самостійно виконувати завдання щодо розгромлення противника без підтримки військ, які ведуть наступ із фронту.

Відхід — маневр, який застосовують у тих випадках, коли лише шляхом тимчасової втрати частини території можна змінити несприятливу обстановку, що склалася, вивести свої війська з-під ударів противника, виграти час і зайняти вигідніші рубежі. Його можна проводити тільки з дозволу старшого начальника.

У сучасному бою особовому складу доведеться витримувати великі психологічні та фізичні навантаження. Тому морально-психологічна підготовка під час занять і навчань спрямовується на розвиток у воїнів твердої волі, стійкості психіки, витримки, наполегливості та активності.

Екіпіровка військовослужбовців носима і возима. Для успішного ведення бою солдата озброюють та екіпірують. Особистою зброєю солдата є автомат (АКМ), ручний кулемет (РКК), ручний протитанковий гранатомет (РПГ), снайперська гвинтівка (СВД). Крім того, солдат має необхідну кількість боєприпасів, ручні осколкові гранати, а також він може мати протитанкові гранати.

а б в г

Іл. 9.1. Бойова екіпіровка солдата носима:

а — вигляд спереду; б — вигляд ззаду; в — вигляд праворуч; г — вигляд ліворуч

Іл. 9.2. Солдатська екіпіровка возима на БТР: 1 — речові мішки; 2 — сумки для гранат Ф-1;

3 — дегазувальний комплект; 4 — ящик для сухих пайків

До носимої екіпіровки входять: польове спорядження, стальний шолом, протигаз, мала саперна лопатка, фляга з водою, плащ-намет, комплект польового обмундирування. Крім того, у солдата обов’язково має бути речовий мішок з такими речами: казанок, кухоль, ложка, сухий пайок. При собі кожний солдат зобов’язаний мати індивідуальну аптечку, засоби знезараження води, індивідуальний перев’язувальний пакет, індивідуальний протихімічний пакет, предмети особистої гігієни.

Усе це становить ту частину екіпіровки, яка перевозиться БМП, БТР або автомашиною і розміщується згідно з рекомендаціями. Солдат зобов’язаний тримати особисту зброю та екіпіровку в справному стані, постійно стежити за витрачанням боєприпасів, вчасно доповідати про те, що половину боєприпасів витрачено.

Удар. Вогонь. Маневр. Екіпіровка носима і возима.

1. Дайте визначення поняттю «удар». 2. Дайте визначення поняттю «вогонь».

3. Які основні види вогню вам відомі? 4. Дайте визначення поняттю «маневр». Які види маневру вам відомі? 5. Охарактеризуйте види екіпіровки. Наведіть приклади. 6. Які обов’язкові предмети належать до носимої екіпіровки? 7. Які предмети відносяться до возимої екіпіровки?