- •Пп.3.03 процеси та апарати методичні вказівки до виконання практичних робіт
- •1 Теми практичних робіт
- •2 Методичні вказівки до виконання практичних робіт практична робота № 1
- •Методичні вказівки
- •Увага! у формулах всі лінійні одиниці вимірювання потрібно ставити у см, густину у кг/см3.
- •Завдання до практичної роботи
- •Практична робота № 2
- •Методичні вказівки
- •Завдання до практичної роботи
- •Практична робота № 3
- •Методичні вказівки
- •Завдання до практичної роботи
- •Практична робота № 4
- •Методичні вказівки
- •Завдання до практичної роботи
- •Практична робота № 5
- •Теоретичні відомості
- •Методичні вказівки
- •Завдання до практичної роботи
- •Практична робота № 6
- •Методичні вказівки
- •Завдання до практичної роботи
- •Практична робота № 7
- •Методичні вказівки
- •Завдання до практичної роботи
- •3 Рекомендована література
- •4 Критерії оцінювання виконання практичних робіт
- •Додатки
Практична робота № 4
Тема. Розрахунок теплообмінного апарату та вибір його за ГОСТом.
Мета. Навчитися розраховувати теплообмінні апарати і підбирати їх за ГОСТом.
Методичні вказівки
Кількість рідини, яку потрібно охолодити Gгар (кг/с) від tгорпоч (0С) до tгоркін (0С). Охолодження проходить водою від tхолпоч.(0С) до tхолкін (0С).
Всі значення рідини та води беруться у довідниковій літературі, яка вказана по тексту практичної роботи.
1. Теплове навантаження визначається за формулою:
Q = Gгар · Cгар ·(tгорпоч – tгоркін), Вт. (4.1)
2. Витрата води на охолодження визначається за формулою:
gхол = Q/[Cводи (tхолкін – tхолпоч)], кг/с. (4.2)
3. Середній температурний напір для протитока
tгарпоч tгаркін
tхолкін tхолпоч
tmax tmin
– якщо , то ; (4.3)
– якщо , то . (4.4)
4. Приймаємо, що рідина йде у трубний простір, а вода – у міжтрубний.
5. Розраховуємо кількість труб діаметром 25×2 мм, що треба мати на один хід теплообмінника у трубному просторі при турбулентному русі:
n = Gгар / [0,785 · dвнут · Reтр · μрід]. (4.5)
Приймаємо приблизно значення Reтр = 15000.
μрід – в’язкість рідини при її середній температурі, Па·сек [1, с.806].
Примітка: значення μ, С, λ, ρ брати [2, с.804-812].
tсер = (tгарпоч + tгаркін )/ 2, ˚С,
dвн – внутрішній діаметр труби, м.
dвн = 25 – 2 · 2 = 21 мм = 0,021 м
6. По таблиці [2, с.215, табл.4.12] приймаємо відповідний теплообмінник, маючи на увазі, що кількість трубок на один хід повинна бути трохи менше ніж ви отримали (n′).
7. Уточнюємо значення Re:
Reтр = Gгар / [0,785 · dвн · μ · n′]. (4.6)
Значення Reтр повинно бути трохи менше ніж ви прийняли, але не менш ніж 10000, щоб режим руху рідини був турбулентний.
8. Розраховуємо коефіцієнт тепловіддачі від рідини до стінки (трубний простір):
Nuтр = 0,021 · Ее · Reтр0,8 · Рrтр0,43 (Рr/Рrст1)0,25, (4.7)
де Ее – коефіцієнт, який враховує вплив на α відношення довжини труби до її діаметра.
При L/d ≥ 50 Ее = 1.
Приймаємо (Рr/Рrст1)0,25 = 1.
Рrтр = (μрід · Срід)/λрід. (4.8)
УВАГА! Ці фізико-хімічні характеристики брати з довідника при середній температурі рідини.
αрід = Nu · λрід/ dвнут, Вт/м2·К. (4.9)
Примітка: значення μ, С, λ, ρ брати [1, с.804-812].
9. Розраховуємо коефіцієнт тепловіддачі від стінки до охолоджуючої води в міжтрубному просторі.
Критерій Рr:
Рrводи = μв · Св/λв, (4.10)
де μ, С, λ для води брати при tсерводи = (tпочхол + tкінхол) / 2
Примітка: значення μ, С, λ, ρ брати [1, с.804-812].
Швидкість руху води у міжтрубному просторі:
ωводи = Gводи /[0,785 · ρв(Д2 – nd2)], м/с, (4.11)
де Д – внутрішній діаметр кожуха теплообмінника, м;
d – зовнішній діаметр трубки у теплообміннику, м;
n – загальна кількість труб, шт.
Критерій Re:
Reв = (w · dекв · ρв) / μв. (4.12)
dекв = (Д2 – nd2)/( Д + nd), м, (4.13)
де Д – внутрішній діаметр кожуха теплообмінника, м;
d – зовнішній діаметр трубки у теплообміннику, м.
n – прийняте число труб, шт.
Критерій Nu:
Nu = 1,72 · (dекв · Reв)0,6 · Рrв0,33. (4.14)
Якщо Re при розрахунку буде менше 10000, то:
Nu = 1,16 ·(dекв · Reв)0,6 · Рrв0,33. (4.15)
Коефіцієнт тепловіддачі:
αв= [Nu · λв] / dв, Вт/м2·К. (4.16)
10. Коефіцієнт теплопередачі розраховується за формулою:
,
Вт/м2·К, (4.17)
де α1, α2 – коефіцієнт тепловіддачі, Вт/м2·К;
rзабр1, rзабр2 – термічні опори забруднень зі сторони теплоносіїв [2, табл.ХХХІ];
rзабр1 = 2900 Вт/м2·К – зі сторони води;
rзабр1 = 5800 Вт/м2·К – зі сторони рідини;
σ = 0,002 м – товщина стінки трубки;
λ – коефіцієнт теплопровідності стали, Вт/м·К [2, табл. ХХVIII].
11. Знаходимо площу поверхні теплообмінника за формулою:
F = Q/K · tсер, м2 (4.18)
12. Приймаємо необхідну кількість теплообмінників, беручи за основу той, що підбирали по пункту 6 і даємо характеристику [2, с.215, табл.4.12].
Кількість ходів –
Площа поверхні теплообміну, F, м2
Діаметр корпуса, Д, мм
Діаметр труб, d = 25×2 мм
Довжина труб, L, м
Число труб, n, шт.
Якщо за розрахунками буде декілька теплообмінників, то схема з’єднання – послідовна.
13. Розраховуємо запас поверхні теплообміну:
F =100· [(n · F – Fрозр)] / Fрозр, % (4.19)
де n – кількість теплообмінників;
F – поверхня теплообміну вибраного за ГОСТом теплообмінника, м2;
Fрозр – поверхня теплообміну за розрахунком, м2.
