2. Завдання маркетингової політики розподілу.
Завдання маркетингової політики розподілу:
1) Логістичні:
- створення інтегрованої системи регулювання та контролю за товарним рухом і потоками, що його супроводжують (фінансовими, інформаційними), яка забезпечувала б своєчасність, високу якість постачання і необхідну кількість продукції споживачам;
- формування системи закупівель сировини, матеріалів тощо;
- визначення технології фізичного переміщення товарів;
- координація й організація товароруху (обробка замовлень, упакування, комплектація, складування, створення необхідних товарно-матеріальних запасів, транспортування);
- розробка способів управління рухом товарів;
2) Дистрибуційні:
- дослідження, формування, обгрунтування і ефективне функціонування каналів розподілу і товароруху;
- встановлення збалансованості між потребами і можливостями закупівлі і виробництва;
- вибір методів, каналів і структури розподілу та формування систем товароруху;
- аналіз форм і методів роботи посередників у каналах;
- вибір і ведення політики розподілу в умовах конкуренції;
- визначення стратегії переміщення товарів;
- планування процесу реалізації продукції та ін.;
3) Збутові:
- узгодження політики продажу товарів кінцевим споживачам з політикою їх виробництва;
- організація роботи з кінцевими споживачами;
Зазначені пріоритети забезпечують розв'язання таких трьох проблем:
1) проектування і реалізація фізичного розподілу продукції (відділ логістики);
2) обґрунтування і формування каналів розподілу (відділ маркетингу);
3) організація і координація роботи у каналі збуту та з кінцевими споживачами продукції (відділ збуту).
Завдання розподілу продукції можна поділити на дві групи: стратегічні, тактичні.
Стратегічні завдання пов'язані з формуванням та організацією каналів збуту:
* прогнозування перспективних каналів збуту;
* вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту;
* вибір оптимальних каналів збуту, маршрутів збуту, розміщення складів.
Тактичні завдання розподілу включають:
* роботу з наявними клієнтами та залучення нових;
* пошук і відбір комерційних пропозицій на поставку товару;
* організацію виконання замовлень і поставку товарів (визначення маршрутів збуту, перевірку наявності товарних запасів, заходи стимулювання збуту тощо).
3. Збутова політика підприємства.
Збут у маркетингу – це стосунки, що виникають на ринку з приводу купiвлi-продажу товарiв чи послуг.
Збутова політика – це комплекс принципів, методів та заходів, що використовуються керівництвом для організації та управління збутовою діяльністю підприємства з метою забезпечення ефективних продажів товарів в межах визначених цільових ринків.
Мета збутової політики - організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції.
Реалізація цієї мети передбачає:
розробку стратегії збутової політики підприємства;
вибір ефективних методів збуту;
вибір певного рівня каналу збуту;
вибір та обґрунтування типів посередників.
Збутову політику підприємства і політику розподілу доцільно орієнтувати на:
1) отримання прибутку в поточному періоді і па перспективу;
2) максимальне задоволення платоспроможного попиту споживачів;
3) довгострокову ринкову стійкість підприємства і конкурентоспроможність його продукції;
4) створення позитивного іміджу на ринку та його суспільне визнання тощо.
Для прийняття рішення про здійснення заходів МПР можуть застосовуватись наступні показники:
1) величина товарообороту;
2) частка ринку;
3) витрати по збуту;
4) ступінь розгалуження мережі розподілу;
5) імідж каналів збуту;
6) рівень кооперування суб'єктів в системі розподілу;
7) гнучкість розподільної мережі.
Усі функції збуту можна поділити на три групи:
1) функції, пов'язані з угодами;
2) логістичні функції;
3) функції обслуговування.
Під час виконання цих функцій між учасниками процесу обміну виникають п'ять потоків: фізичні (переміщення товарів від виробника до споживача), фінансові, потоки прав власності, потоки замовлень, інформаційні потоки. Рішення щодо розподілу пов'язані з тим, хто саме з учасників каналу збуту і які саме функції виконуватиме.
Література: 1, 2; 4; 5; 6; 13; 17.