Основні терміни для засвоєння з іі модуля

"Воєнний комунізм" – соціально-економічна політика більшовиків в УРСР у 1919-1920 рр. Характеризувався становленням продовольчої розкладки, забороною торгівлі, націоналізацією підприємств, згортанням грошового обігу.

"Рейкова війна" – операція радянських партизанів у період з 3 серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території російської федерації, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

„Велика сімка” – група з семи провідних країн світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Канада), яка здійснює координацію важливих зовнішньоекономічних заходів у межах щорічних зустрічей керівників держав і урядів.

„Розстріляне відродження” – значні збитки в духовному житті українського народу внаслідок політичних репресій та ідеологічного закріпачення діячів української культури в 30-х рр. ХХ ст.

Автокефальна церква – православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організаційних і культових питань.

Авторитаризм – форма необмеженої політичної влади, зосередженої в руках однієї (монарх, диктатор) або кількох осіб, що спирається на військово-каральний апарат із застосуванням репресій, терору.

Аграрний – земельний, який стосується землеволодіння, землекористування.

Агресія – незаконне, з точки зору міжнародного права, застосування сили однією або кількома державами проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави або народу (нації); напад на інші країни з метою їх загарбання, політичного чи економічного підкорення, зміни їхнього політичного устрою тощо.

Адміністративно-територіальний устрій – система територіальної організації держави. Передбачає поділ державної території на окремі частини – одиниці (краї, області, провінції, дистрикти, штати, губернії, райони тощо), у яких створюються і функціонують органи державної влади й управління на місцях.

Акт злуки українських земель – акт проголошення об'єднання Наддніпрянської України і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну Українську Народну Республіку 22 січня 1919 р. в Києві на Софіївському майдані.

Альтернатива – необхідність вибору між можливостями, що взаємно виключають одна одну.

Анархізм – суспільно-політична течія, що заперечує будь-яку політичну владу; невизнання авторитету, стихійність, неорганізованість.

Анархія – безладдя, стихійність, неорганізованість.

Анексія – насильницьке приєднання державою всією (або частини) території іншої держави або народу, а також насильницьке утримання того чи іншого народу в межах чужої держави, що є грубим порушенням норм міжнародного права і принципу самовизначення націй.

Антигітлерівська коаліція – об'єднання держав і народів, що боролися в Другій світовій війні проти блоку Німеччини, Італія та Японії.

Антикомінтернівський пакт – договір, який був підписаний 25 листопада 1936 р. в Берліні фашистською Німеччиною і Японією, в результаті якого було створено блок з ціллю завоювання світового панування.

Антисемітизм – вкрай вороже ставлення до євреїв; одна з форм шовінізму.

Без’ядерний статус України – (проголошений Верховною Радою Україною в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р., потім підтверджений у її Заяві від 24 жовтня 1991 р. та в постанові від 9 квітня 1992 р.) – перша у світі гуманістична ініціатива уряду ядерної держави добровільно позбутися успадкованої від СРСР зброї масового винищення.

Бізнес – економічна діяльність, яка розрахована на одержання прибутку.

Більшовизм – історична назва екстремістської течії в російському соціально-демократичному русі. Один з лідерів – В.Ленін.

Більшовицька диктатура – необмежена політична, економічна й ідеологічна влада російської партії більшовиків.

Брестська угода – договір 1918 р., укладений між РСФРР та державам Четверного союзу про припинення війни між ними.

Бюджет – затверджений у законодавчому розклад грошових прибутків і видатків держави, міста, підприємства на певний термін.

Бюджетний дефіцит – перевищення розміру державних витрат над бюджетними надходженнями.

Бюрократія – верства вищих чиновників, вища чиновницька адміністрація.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – макроекономічний показник статистики народного господарства, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємства, галузей матеріального виробництва і сфери послуг, що знаходяться на території країни.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартість товарів і послуг, вироблених національними суб’єктами (підприємствами, організаціями і приватними особами) за рік, незалежно від їхнього територіального місцезнаходження.

Великі держави – термін, прийнятий для позначення держав, які відіграють провідну роль у світовій політиці й міжнародних відносинах.

Виборча система – порядок формування виборчих державних органів та органів місцевого самоврядування. Існують такі види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана. Регулюється нормами виборчого права.

Виробничі відносини – відносини, що склалися між членами суспільства у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання та утворюють суспільну форму, в якій відбувається цей процес. Зумовлює соціально-економічну структуру суспільства.

Військово-політичний союз – об’єднання двох або кількох держав для здійснення спільної зовнішньополітичної воєнної діяльності на основі укладеної угоди (Антанта, Троїстий союз, НАТО тощо).

Військово-промисловий комплекс (ВПК) – союз монополій які виробляють воєнну продукцію, верхівки збройних сил, державного й ідеологічного апаратів, засобів масової інформації, мілітаризованої науки, які явно або приховано виступають провідником політики нарощування озброєння, що склався в індустріально розвинених країнах світу.

Вільна економічна зона – спеціальна територія з пільговими валютним і податковим режимами, на якій заохочується спеціальна з іноземним капіталом діяльність.

Внутрішня політика – діяльність державних органів, установ і правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів різних прошарків населення країни, можливе в даних умовах задоволення цих інтересів, на збереження існуючого ладу або цілеспрямоване перетворення його, на забезпечення взаємозв’язку, взаємодії окремих сфер суспільства, на суспільний прогрес.

Волюнтаризм – соціально-політична діяльність, що не враховує об’єктивних законів історичного процесу, реальних умов і можливостей, а визначається суб’єктивною волею й свавіллям осіб, які здійснюють її.

Генеральний Секретаріат – вищий розпорядницький орган влади в Україні з 15 січня 1917 р. до січня 1918 р.

Геноцид – дії, спрямовані на часткове або цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення. Ця політика широко застосовувалася в роки Другої світової війни на окупованій території України проти євреїв і циган.

Геополітика – наука, яка вивчає й аналізує в єдності географічні, політичні та інші взаємопов’язані фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави.

Гетто – 1) частина території в багатьох середньовічних містах Західної і Центральної Європи, відведена для ізольованого проживання євреїв; 2) територія для ізольованого проживання меншин, яких дискримінують за національною, расовою або релігійною ознакою.

Гетьманат – гетьманський державний устрій, який існував в Україні в квітні-грудні 1918 р.

Глобалізація – складний, багатогранний, загальноцивілізаційний процес, який охоплює всі сторони суспільного розвитку.

Глобальний – 1) всебічний, повний, універсальний; 2) який стосується території всієї земної кулі.

Глобальні проблеми сучасності – сукупність проблем, які постали перед людством у взаємопов’язаних системах „людина – суспільство – природа” в другій половині ХХ ст. і вимагають негайного вирішення.

Голодомор – соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення.

Голокост – загибель значної частини єврейського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми посібниками і Німеччині й на захоплених територіях у 1933-1945 рр.

Громадянська війна – організована озброєна боротьба за державну владу між класами, соціальними групами однієї країни.

Громадянське суспільство – поняття, що вживається для означення сукупності існуючих у суспільстві державно-політичних відносин, сфери життєдіяльності громади й окремих індивідів, що перебувають поза впливом держави, її директивного регулювання й регламентації. Його існування втілюється в приватному житті громадян, у функціонуванні вільного ринку, у безперешкодному розвитку духовних, релігійних, моральних і національних цінностей, у добровільно сформованих асоціаціях і організаціях громадян тощо.

Гуманізм – система ідей і поглядів на людину як найвищу соціальну цінність.

Девальвація – законодавче зменшення золотого запасу (вартості) грошової одиниці, зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

Деідеологізація – теорія та політична діяльність, спрямовані на зменшення ролі ідеології в житті суспільства, „визволення” науки (особливо гуманітарних знань), а також особистості з-під впливу ідеології.

Декларація – урочисте проголошення загальних політичних принципів, програмних актів, важливих міжнародних подій, законів тощо урядом, політичною партією (партіями), міжнародними або громадськими організаціями.

Демократія – народовладдя; політичний устрій, який базується на визнанні політичних свобод, громадянських прав і свобод, а також таких принципів: розподіл влади, легальність опозиції, правління не осіб, а закону (правова держава), незалежність від влади засобів масової інформації, конституційне розв’язання конфліктів.

Денаціоналізація – повернення державою націоналізованих підприємств або майна колишнім власникам. Інша назва – реприватизація.

Деполітизація – відмова від переваги політичних методів управління суспільним життям; визволення державних і суспільних організацій від ідеологічного тиску та політичного диктату партій чи рухів або монопольної влади однієї партії.

Депортація – примусове виселення населення з місця постійного проживання.

Держава – політична форма організації життя суспільства, що складається в результаті виникнення й діяльності публічної влади – особливої системи, яка керує основними сферами суспільного життя.

Державна влада – державна організація політичного правління суспільством.

Державна символіка – офіційні зовнішні атрибути держави, які зображені у формі знаків, символів, кольорів тощо й уособлюють національно-державну ідею. Головними атрибутами держави є герб, прапор, гімн.

Державний борг – сума заборгованості держави по кредитних операціях.

Державний герб – офіційна емблема держави, зображена на печатках, бланках державних органів, грошових знаках тощо. Символ державного суверенітету.

Державний гімн – поетично-музичний твір, який прославляє державу.

Державний переворот – гетьманський переворот, здійснений 29 березня 1918 р. у Києві прихильниками гетьмана П.Скоропадського за підтримки німецького командування.

Державний прапор – офіційний символ державної влади. Уособлює суверенітет держави. Опис державного прапора, як правило, фіксує конституція.

Десталінізація – політика відходу від негативних рис сталінізму як крайньої форми більшовизму (лівототалітарного режиму). Починається після смерті Й.В.Сталіна; активізується після ХХ з’їзду КПРС (1956 р.), виявляється у розширенні демократичних прав і свобод, відмові від переслідування й фізичного знищення політичних суперників, реабілітації жертв масових репресій тощо.

Диктатор – особа, яка має необмежену владу в управлінні державою.

Диктатура – нічим не обмежена влада однієї особи, групи, класу.

Дипломатія – офіційна діяльність щодо здійснення цілей і завдань зовнішньої політики держави й захисту її прав та інтересів за кордоном.

Директорія – тимчасовий орган державної влади УНР, створений у грудні 1918 р. у результаті скинення влади П.Скоропадського.

Дисиденти – інакомислячі (переносне значення).

Дисидентський рух – рух, спрямований проти комуністичного тоталітарного режиму. В Україні в 60-ті роки дисиденти акцентували увагу переважно на збереженні нації, її духовної культури та мови („шестидесятники”). З другої половини 70-х років активізується рух за права людини (правозахисна течія).

Діаспора – релігійні та етнічні групи, що проживають поза країною походження, у стані національно-культурної меншини.

Друга світова війна – війна між гітлерівською і антигітлерівською коаліціями в 1939-1945 рр. Охопила 60 країн і сотні мільйонів людей.

Евакуація – комплекс заходів уряду СРСР 1941-1942 рр. із переміщення у глибокий тил населення, промисловості, матеріальних і культурних цінностей під загрозою німецької окупації.

Економіка – 1) сукупність відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ та послуг в умовах конкретної економічної системи і конкретної держави; 2) господарство будь-якого регіону, держави або її частини, групи країн або всього світу.

Економічна криза – період капіталістичного ладу, коли відбувається відновлення порушених в процесі розвитку капіталістичної економіки. Проявляється в: безробітті, падінні виробництва, порушенні грошового обігу.

Експропріація – 1) примусове вилучення майна; 2) позбавлення власності та колишнього соціального становища одного класу іншим класом, яке здійснюється економічним шляхом (напр., шляхом обезземелення селян) або за допомогою прямого насильства.

Електорат – коло осіб, які мають право голосу при виборах до органів влади або міждержавних організацій.

Еліта – найвидатніші представники певної частини суспільства, соціальної групи.

Еміграція – добровільне або вимушене переміщення населення з країн (місця) постійного проживання в інші країни (місця).

Європейська інтеграція – форма інтернаціоналізації виробництва; процес зближення й поглиблення взаємодії економічної, політичної, правової, військової та інших сфер життєдіяльності низки країн Європи.

Закон – виданий у встановленому порядку загальнообов’язковий акт найвищого органу державної влади, який має найвищу силу.

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, що виникла в листопаді 1918 р. у результаті розпаду Австро-Угорської імперії.

Зовнішня політика – загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими країнами і народами відповідно до потреб, принципів і цілей її внутрішньої політики.

Імпічмент – особливий порядок (процедура) притягнення до відповідальності й судового розслідування справ про злочини вищих службових осіб (президента, міністрів); позбавлення повноважень осіб, які обрані до органів законодавчої, державної або місцевої влади, у випадках порушення ними законів.

Інаугурація – урочиста церемонія введення на посаду службової особи (урочиста процедура вступу на посаду).

Індустріалізація – система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни.

Індустріальне суспільство – суспільство, у якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) і відповідних їй соціальних та політичних структур.

Інтегральний націоналізм – ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів. Один з головних ідеологів – Д.Донцов.

Інтеграція – зближення, поглиблення взаємодії, об’єднання в ціле раніше ізольованих частин.

Інтервенція – відкрите чи замасковане втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави.

Інтернування – особливий режим обмеження свободи, установлений однією з воюючих держав щодо громадян ворожої держави або нейтральною державою щодо військовослужбовців воюючих держав; ізоляція.

Інфраструктура – сукупність галузей і видів діяльності, які мають підлеглий та допоміжний характер і обслуговують виробництво (виробнича – транспорт, зв’язок, шляхи тощо) і населення (соціальна – комплекс закладів освіти, охорони здоров’я, торгівлі тощо).

Кабінет міністрів – вищий орган виконавчої влади в державі, який складається з міністрів на чолі з прем’єр-міністром або президентом; офіційне найменування уряду.

Коаліційний уряд – уряд, сформований із представників різних політичних партій, суспільних організацій на підставі угоди між ними.

Коаліція – 1) об’єднання, союз на добровільних основах для досягнення спільних цілей; 2) політичний або воєнний союз держав для спільних дій.

Колабораціонізм – явище, що належить до періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів окремих держав з окупаційним режимом.

Колгосп – велике колективне господарство, в СРСР кооперативна організація селян, об’єднаних для ведення соціалістичного господарства на базі громадських засобів виробництва й колективної праці. Господарство ведеться на землі, яка належить державі й закріплена за колгоспами на безстрокове й безкоштовне користування.

Колективізація – перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20-х – на початку 30-х років. Супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств. Базується на застосуванні протиправних методів, терору, беззаконня, репресій.

Командна економіка – економіка, в якій весь обсяг ресурсів розподіляється органами централізованого управління. Таку систему характеризує громадська власність практично на всі матеріальні ресурси, колективне прийняття економічних рішень шляхом централізованого економічного планування. Підприємства є власністю держави і здійснюють виробництво на основі державних директив.

Комунізм – уявний суспільно-політичний устрій, для якого характерно: суспільна власність на засоби виробництва, зрілість продуктивних сил на базі науки й техніки, що постійно розвиваються, цілковита соціальна рівність усіх членів суспільства, всебічний розвиток особи, суспільне багатство – всенародна власність, здійснення принципу „від кожного – за здібністю, кожному – за потребою.

Конвенція – міжнародний договір, угода, переважно з якихось спеціальних питань, напр., про ядерне роззброєння, про охорону навколишнього середовища тощо.

Консенсус – загальна згода з основних питань, до якої доходять учасники конференції, наради, переговорів тощо.

Консерватизм – прихильність до традиційних цінностей у житті суспільства

Коренізація – політика більшовиків, яка проводилася в 20-х роках з метою забезпечення підтримки неросійських народів. Щоб закріпитися в національних республіках, підкорити партійному впливові національне відродження і спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, передбачалось: підготувати й висунути в партійно-державний апарат кадри корінної національності; поширити сферу застосування національних мов, перш за все, в партійно-державних установах; запровадити навчання, видання книг, газет та журналів мовами корінних національностей. В УРСР така політика була названа українізацією.

Корпорація – 1) група осіб, об’єднана спільністю професійних або станових інтересів; 2) форма акціонерного товариства, яка в ХХ ст. стала головною формою монополістичних об’єднань.

Ленд-ліз – система передачі США в позику чи оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства тощо країнам антифашистської коаліції під час Другої світової війни.

Мажоритарна виборча система – виборча система, за якою обраним уважається кандидат, що одержав більшість голосів виборців окремої території або всієї держави.

Меджліс – назва парламенту в деяких мусульманських країнах; в Україні – виборчий представницький орган кримських татар.

Міжнародна безпека – стан політичного простору, за якого в сучасному світі дотримуються міжнародних законів, що гарантують політичним суб’єктам їхню законну суверенність.

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних, воєнних та інших зв’язків і взаємовідносин між народами, державами й об’єднаннями держав, соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й рухами, які діють на світовій арені. Місце України у них визначається її часткою в світовій економіці й політиці, станом її наукового й культурного потенціалу, рівнем демократизації внутрішньополітичного життя.

Міжнародні організації – об’єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання воєнних конфліктів. Особливе місце відводиться Організації Об’єднаних Націй (ООН) з її спеціалізованими установами (ЮНЕСКО, ВОЗ, МБРР, МВФ, МООТ ТОЩО).

Мілітаризація – підпорядкування економічного, політичного й громадського життя країни цілям підготовки загарбницьких воєн; перенесення форм і методів військової організації до сфери цивільних відносин, поширення військових законів, військової дисципліни на якусь галузь народного господарства; воєнізація промисловості, створення воєнної економіки в мирний час.

Мілітаризм – 1) політика гонки озброєнь, підготовка й розв’язання загарбницьких воєн, що її проводять різні країни; 2) політичне панування вояччини в державах і підпорядкування всього життя країни воєнним цілям.

Монополія – 1) виключне право на виробництво або продаж будь-чого; 2) велике виробниче об’єднання, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва й капіталу з метою встановлення панування в будь-якій галузі господарства й отримання монопольно високого прибутку й надприбутку.

Мораторій – у сучасному політичному й дипломатичному лексиконі – відстрочка, відкладення певних дій.

Науково-технічна революція – корінний переворот у продуктивних силах суспільства, коли наука перетворюється в безпосередню продуктивну силу. Характерні риси НТР: універсальність (перетворює всі галузі) і прискорення науково-технічних перетворень (скорочує час між відкриттям і впровадженням). Основні напрями НТР: електронізація, комплексна автоматизація, перебудова енергетичного комплексу, виробництво нових матеріалів, прискорений розвиток біотехнології, освоєння космосу.

Національна валюта – грошова одиниця даної країни, яка використовується у зовнішньоекономічних зв’язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами.

Національний дохід – вартість, заново створена протягом певного періоду (звичайно – року) в народному господарстві тієї чи іншої країни (або галузі), частина валового суспільного продукту, яка залишається після відрахування матеріальних витрат на його виробництво.

Національний продукт – оцінка сумарної вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в економічній системі.

Нова економічна політика – політика, проголошена в березні 1921 р. на Х з’їзді РКП(б) і спрямована на подолання масового незадоволення політикою „воєнного комунізму”. Передбачала заміну продрозверстки продподатком, свободу торгівлі, приватне підприємництво, залучення іноземного капіталу (у формі концесій), використання праці наймитів на селі.

Обмеження стратегічних озброєнь – заходи щодо кількісного і якісного обмеження, а також скорочення стратегічних наступальних і оборонних озброєнь. До стратегічних наступальних озброєнь належать озброєння наземного базування – міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), морського базування – балістичні ракети на підводних човнах (БРПЧ), а також важкі бомбардувальники (ВБ); до стратегічних оборонних озброєнь – системи протиракетної оборони (ПРО).

Окупація – тимчасове зайняття збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави.

Опозиція – 1)опір, протидія комусь, чомусь; 2) угрупування в будь-якій організації, партії тощо, яке протиставляє свої погляди, свою політику поглядам, політиці більшості; основні її види – парламентська і внутрішньопартійна.

Організація українських націоналістів (ОУН) – організація, створена в 1929 р. у Відні на з'їзді офіцерських об'єднань. Пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, вважала головним методом у боротьбі акти терору, саботажу.

Остарбайтери – офіційна назва, вживана у фашистському третьому рейху стосовно робітників, вивезених зі східних окупованих територій.

Пакт – 1) міжнародний договір, який має велике політичне значення; 2) угода між політичними партіями, профспілками, іншими організаціями про спільні дії.

Пакт "Молотова-Ріббентропа" – план щодо розподілу Центрально-Східної Європи 1939 р.

Палата – у країнах з парламентарною формою правління назва парламенту в цілому або його частини.

Парламент – вищий представницький орган державної влади в багатьох країнах, побудований цілком або частково на виборних засадах.

Парламентаризм – система правління, за якої, за конституцією, законодавча влада належить виборному парламентові.

Партизанський рух – один із проявів боротьби народних мас за свободу та незалежність чи за соціальні перетворення. В Україні проходив у 1941-1944 рр. як боротьба проти фашистських окупантів.

Партійно-політична система – політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх зв’язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади, характером і принципами їх організації, ідейними пріоритетами, соціальною базою, місцем і роллю в політичній системі суспільства.

Підпілля – рух проти нацистського окупаційного і радянському режимам, очолений українськими націоналістами.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

План "Барбаросса" – кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР. За ним передбачалося знищити СРСР, частину населення перетворити на рабів, а частину – виселити і знищити.

План "Ост" – план війни фашистської Німеччини стосовно України. За ним передбачалося її перетворення на колоніальну країну, аграрно-сировинний додаток до рейху, "життєвий простір" для колонізації представниками "вищої раси".

Плебісцит – опитування населення, всенародне голосування з найважливіших питань державного життя, референдум.

Плюралізм – різноманітність.

Політика – галузь діяльності, пов’язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром якої є завоювання, утримання й використання державної влади. Головна її мета – забезпечувати збереження і зміцнення існуючої системи суспільних відносин.

Політична інтеграція – злиття суспільних, державних структур у межах однієї держави або міждержавних об’єднань з метою регулювання процесами економічної, політичної, соціальної діяльності суспільства.

Політична незалежність – самостійний курс держави в міжнародних відносинах, проведенні зовнішньої політики, виборі соціально-політичної орієнтації внутрішнього розвитку.

Політична партія – політична організація, що виражає інтереси певної соціальної групи (або груп), об’єднує найбільш активних її представників і прагне до досягнення певних цілей та ідеалів.

Політична реакція – опір суспільному прогресу; політичний режим, встановлений для збереження віджитого суспільного ладу.

Політична система суспільства – система, яка вміщує разом з державою партії, профспілки, церкву та інші організації й рухи, що мають політичні цілі, а також норми, політичні традиції й настанови.

Політичний розвиток – процес, під час якого внаслідок взаємодії різних політичних сил відбуваються зміни в політичній поведінці, політичній культурі, у політичній системі суспільства.

Постіндустріальне суспільство – стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству. Характерні риси: перевага сфери послуг над сферою виробництва; зміни в соціальній структурі суспільства (класовий поділ поступається місцем професіональному); переміщення центру знань, що справляють вирішальний вплив на політику, до університетів; створення нової інтелектуальної технології, запровадження планування і контролю над технологічними змінами.

Посткомуністичні країни – держави, які були створені внаслідок падіння тоталітарних комуністичних режимів у країнах Центральної і Південно-Східної Європи, розпаду СРСР та встановлення демократичної форми правління.

Превентивний – запобіжний, той що випереджає дії протилежної сторони.

Президент – глава держави в країнах з республіканською формою правління.

Президентська форма правління – президентська влада, спрямована на повне й послідовне здійснення державної політики й законів, покликана забезпечити її твердість, єдність і непорушність.

Прем’єр-міністр – у ряді країн голова уряду, голова кабінету міністрів, який призначається як правило, головою держави. Він є лідером партії або партійної коаліції, що має більшість у парламенті, керівником парламентської фракції більшості.

Приватизація – перехід державної або муніципальної власності (безкоштовно або за плату) в приватну власність з метою притягнення іноземних інвестицій, створення умов для розвитку ринкової економіки.

Продрозкладка – примусове вилучення продовольства й частини необхідних продуктів у селян. Складова економічної політики "воєнного комунізму", що проводилася радянською владою в Україні в 1919-1921 рр. в умовах громадянської війни і господарської розрухи.

Продуктивність праці – показник ефективності праці, який вимірюється кількістю продукції, виробленої за одиницю часу.

Пропорційна виборча система – виборча система, яка передбачає висунення кандидатів у представницькі органи від партій, виборчих блоків; розподіл місць в органах влади залежить від кількості здобутих голосів виборців.

Путч – державний переворот, здійснений групою змовників, а також спроба такого перевороту.

П'ятирічка – план розвитку народного господарства СРСР, який був розрахований на п'ять років..

Радянізація – встановлення радянської влади й проведення відповідних соціально-економічних перетворень у західноукраїнських землях. Проводилася двічі – 1939-1941 рр. і в післявоєнний період.

Ратифікація – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

Реабілітація – поновлення в правах; поновлення доброго імені, колишньої репутації.

Регіон – область, район; частина країни, яка відрізняється від інших сукупністю порівняно стійких економіко-географічних, соціальних, національних особливостей, що є природними і (або) склалися історично.

Режим економічного сприяння – один з принципів регулювання економічних (у тому числі й торгівельних) відносин між країнами, який передбачає надання кожній зі сторін, що домовляються, максимально можливих прав, переваг і пільг на користь іншої сторони.

Репресії – каральні заходи держави проти своїх громадян, що порушують їхні політичні, економічні, особисті права та свободи; важливий елемент управління при авторитарних і тоталітарних режимах.

Республіка – форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або більшості їх. Від імені громадян (народу) управління здійснюється представницькими органами влади, що обираються або прямим шляхом, або на основі особливих процедур непрямого народного волевиявлення.

Референдум – всенародне опитування з найважливіших питань державного життя, у якому беруть участь усі громадяни, які мають виборчі права.

Ризький мир – угода між Польщею і Радянською Росією 1921 р., за якою Польща визнала УРСР, а Західна Україна і Білорусія увійшли до складу Польщі.

Ринкова економіка – економіка, не пов’язана з плановими завданнями, орієнтована на конкуренцію, розвиток ринкових відносин.

Ринкові відносини – суспільні відносини між людьми у процесі виробництва й обміну товарів. Домінуючою формою економічної системи стають при капіталізмі, коли обмін товарів опосередкований грошима й робоча сила перетворюється на товар.

Розкуркулювання – політика знищення селян-власників шляхом адміністративного примусу для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також шляхом депортації репресованих селян на новобудови. Проводили більшовики під час суцільної колективізації сільського господарства.

Розрядка – якісно новий етап розвитку міжнародних відносин, який сформувався на межі 70-х рр. і характеризувався переходом від конфронтації до співробітництва держав з різними суспільно-політичними системами на принципах мирного співіснування.

Рух опору – визвольний рух у роки Другої світової війни проти зовнішнього та внутрішнього фашизму і встановлених ним порядків, за відновлення національної незалежності та державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний устрій після визволення. Характеризується різноманітністю форм і методів боротьби.

Соборність – єдність усіх території тієї чи іншої держави.

Соціал-демократія – ідейно-політична течія, що спирається на ідеї соціальної справедливості, свободи і рівності, демократичного перетворення суспільства, виникло наприкінці ХІХ ст. Для переважної більшості соціал-демократичних партій характерними є такі ознаки: висування концепції демократичного соціалізму; встановлення міцних, стійких зв’язків з профспілковим рухом; прихильність принципу політичного консенсусу при розв’язання різних проблем; визнання пріоритету соціальної мети над економічною; створення соціально орієнтованої економіки, розширення соціальної політики держави.

Соціальна політика – діяльність держави стосовно збалансованого розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління й соціального захисту населення.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі тощо.

Сталінізм – одна з форм тоталітаризму. Склався в СРСР з 20-х років як культ особи Й.В.Сталіна. Передбачав звеличення ролі однієї особи, приписування їй за життя визначального впливу на хід історичного розвитку, коли особа підміняє керівництво партії, ліквідує демократію, встановлює диктаторський режим. Ідеологія і практика культу особи фактично існувала до кінця 80-х років.

Суверенітет – політична незалежність і самостійність держави, недопущення будь-якого втручання у внутрішню або зовнішню діяльність.

Тіньова економіка – економічна діяльність, приховувана з метою ухилення від податків або через її протизаконний характер.

Толерантність – терпимість, поблажливість до когось або до чогось.

Тоталітаризм – політична система, одна із форм авторитарної держави, якій притаманний повний (тотальний) контроль за всіма сферами життя суспільства в цілому і за життя людини зокрема.

Тоталітарна держава – форма державного устрою, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життєдіяльності суспільства. Їй властиве одержавлення всіх легальних організацій, заборона опозиційних організацій, обмеження конституційних прав і свобод, мілітаризація суспільного життя, репресії стосовно інакомислячих.

Українізація – політика ВКП(б), здійснювана в 1920 – на початку 1930-хроків комуністами України й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок національному рухові у вигляді введення української мови в школах й інших сферах культурного життя. Цей період часто називають добою культурного відродження.

Універсали – акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні (Українська Центральна Рада), що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії 1917-1918 рр. Перший Універсал УЦР – документ, прийнятий у черві 1917 р. Декларував автономію України, проголошував УЦР вищим державним органом в Україні. Другий Універсал УЦР – документ, прийнятий у липні 1917 р. Визначав правовий статус українського уряду Генерального секретаріату, зобов'язував УЦР підготувати проект закону про автономний устрій України. Третій Універсал УЦР – документ, виданий після Жовтневої революції в Росії. Проголосив Українську Народну Республіку, що збереглася як автономна державна одиниця Російської республіки. Четвертий Універсал УЦР – документ, прийнятий на засіданні Малої ради 9 січня 1918 р. Проголосив незалежність і суверенітет УНР.

Унітарна держава – форма державного устрою, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони.

Федерація – форма державного устрою, за яким федеральні одиниці, що входять до складу держави, мають власні конституції, законодавчі, виконавчі, судові органи. Разом із ними створюють єдині – союзні, федеральні – органи державної влади, встановлюється єдине громадянство, грошово одиниця тощо.

Ядерна політика – діяльність політичних суб’єктів у сфері мирного чи потенційного воєнного використання атомної енергії.