1.Усне ділове мовлення.

Усне мовлення - це слухове сприймання певної інформації. За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто - неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.  За характером спілкування усне мовлення - діалогічне, має ряд лексичних особливостей. В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності. Звичайна сфера застосування усного мовлення - бесіда, розмова. Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють собою проміжну форму між усною і писемною формами літературної мови. Це складний вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація) Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури. Відомий український педагог В.Сухомлинський писав, що "мовна культура - це живодавній корінь культури розумової, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти й писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову й свою справу". Без мови неможливе існування будь-якого людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці. Головна складність в обладнання усним мовленням полягає у необхідності визначати на слух, інтуїтивно доцільності чи недоцільності того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови у кожному конкретному випадку.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги: 1) точність у формулюванні думки, не двозначність; 2) логічність; 3) стильність; 4) відповідність між змістом і мовними засобами; 5) відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення; 6) відповідність між мовними засобами та стилем викладу; 7) вживання сталих словосполучень; 8) різноманітність мовних засобів; 9) нашаблонність у побутові висловлювання; 10) доречність; 11) виразність дикції; 12) відповідність інтонації мовлене вій ситуації Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови. Усне ділове мовлення - це розмовно-літературне мовлення, воно наближається до мовлення писемного.

2. Вітання і звертання.

Важко уявити собі людину, яка не хотіла б триматися впевнено, розкуто, вільно в будь-якому суспільстві і компанії. Кожен мріє подобатися, привертати до себе оточуючих манерами, зовнішністю, умінням відчувати себе вільно в самій складній ситуації. Як домогтися цього? Дуже просто — оволодіти мистецтвом етикету спілкування.

Як звертатися до людей

Є три види звертання:  Офіційне (громадянин, пан);  Дружнє (шановний колега, старий, любий друже);  Фамільне (допустиме тільки серед найближчих друзів).

До старших за віком потрібно звертатися на «ви».

До незнайомим ровесникам теж потрібно звертатися на «ви».

На «ти» звертаються тільки до найближчих друзів.

Загальні правила вітання при зустрічі.

Першими вітають молодші старших, чоловіки — жінок, жінка вітає чоловіка, який набагато старший за неї. Винятки з цього правила: якщо ввійшов до кімнати, будь-то чоловік або жінка, першим вітається з присутніми.

У випадку, коли в кімнаті кілька людей, вітаються спочатку з господинею будинку, потім з іншими жінками, потім — з господарем будинку і чоловіками.

Вітаючись з чоловіком, жінка повинна першою подати руку. Якщо вона обмежується поклоном — чоловікові не слід подавати їй руку. Те саме — між старшими та молодшими чоловіками.

Чоловік завжди встає (за винятком дуже літніх і хворих, яким важко підніматися), вітаючись і з жінками, і з чоловіками. Жінка, вітаючись з чоловіком, не встає. Чоловік, вітаючись із жінкою, встає.

Винятки: господиня дому, приймаючи гостей, завжди встає, вітаючись з ними; у службовій обстановці чоловік може не вставати, вітаючи жінку. Жінки також встають, вітаючись з дуже літніми чоловіками.

Привітавшись зі своїм ровесником, чоловік може сісти. Якщо ж він вітається з більш літнім чоловіком або з жінкою, то він може сісти лише після того, як сядуть вони, або з їх дозволу. Якщо господиня дому пропонує сісти, а сама продовжує стояти — сідати не слід.

Вітаючи даму, чоловік може поцілувати їй руку. Однак, робити це можна тільки в приміщенні!

Не прийнято вітатися через поріг, через стіл, через будь-яку перегородку.