Висновки

Після дослідженого, справді можна визнати, що блаженному Августину завдячує і Східна, і особливо Західна і навіть протестантська теологія⁹⁶. Для мене було важливим те, що у своїх творах він завжди описане богослов’я порівнював із своїм життям. Щодо часу, то «ми вперше зустрічаємо в історії християнської культури опис часу, пов’язаного не тільки із завданням показати фізичної картини світу, але перш за все, із онтологією часу особистості, яка бачить духовну основу і свою батьківщину у вічності біля «неба небес»». «В критичній літературі та публіцистиці Августина справедливо називають першим психологом, який показує час як внутрішній простір душі людини, чого до нього ніхто не робив у християнській літературі»⁹⁷.

Через дослідження часу, свобідної волі та Божественого напередвизначення на основі «Сповіді», розуміємо, як Господь зло може змінити на добро. Коли б він не вчився бути таким оратором, то певно зміг в майбутньому написати скільки цінних праць. Якщо б він не перебував у тому блуді та не був таким противником Церкви, Бога та істини, можливо він з таким захопленням і любов’ю би не описував, що описав. І навіть, якби він не був у таких важких гріхах, можливо, він би настільки не занурився у свою душу, щоб згодом розстелити її перед всім світом і не поділився б тим духовним досвідом, що пережив. Навіть, коли б не був Августин у секті Маніхеїв, то невідомо, чи згодом би він охрестився. Велике чудо Боже те, що навіть зло Він може обернути на добро. Тему Божого Провидіння за всю історію скоріш за все вперше висвітлює саме Августин. Та й скоріш за все, що краще за нього цього не зробив.

Через те, що людська воля була створена з нічого, то людина схильна до зла (небуття). Все ж, Августин впевнений, що коли людина довірить Божій силі свою слабкість у схильності до гріха та малому розумі, тоді людина може зберігати подобу Божу. Але це не означає, що блаженний Августин хоче сказати, що людський розум чи свобідна воля є така зла, що не може сама досягнути раю. Він лише наголошує на тому, що людська душа не є погана, а – недосконала. Та до кінця зрозуміти, як співдіє Божа благодать і свобідна воля людини, залишається таємницею, що прихована певно до кінця світу. Думаю, що не важливо знати, як відбувається це дивне таїнство. Важливо знати, що такий факт є, з чого й необхідно користати для спасіння душ. Те, що людина потребує Божого втручання до спасіння, засвідчує той факт, що на світ мав народитися Месія. Якби людина сама могла спастися, тоді б не потребувала Божої помочі. Свобідна воля є спонтанною, тому вона може як робити зло, так і добро, як заслужити на нагороду так і на покарання⁹⁸. В загальному Августин погоджується з думками Пелагія щодо свобідної волі. Одна важлива різниця – це обов’язкова участь Божої благодаті для спасіння людини. Попри те, що Господь дає людині благодать для спасіння душі, вона далі залишається схильною до чинення гріхів. Божа воля за Августином, це не тільки передбачення, але й благодать – допомога, яка супроводжує людину кожного дня. Через це благодать можна назвати наслідком Божої Волі. Тому як тільки пробуєш винищити свобідну волю, то сторона Божої волі стає на достойний захист, але коли тема Божої Волі вивищується, висуваються аргументи на захист свобідної волі. Тому можемо зробити висновок, що можливо у дуже дивний спосіб, але обидві речі є.

Ще до семінарії я стикнувся із думкою Августина, щодо спасіння всіх людей⁹⁹ у книжці «Надія не зрадить. Роздуми про спасіння» Вацлава Гринєвича. Дотепер є ця надія, яку ні в якому разі не хочу нав’язвувати комусь чи виступати з нею проти думки Церкви. Можливо, Господь скористається своєю всемогутністю і любов’ю, щоб спасти всіх, бо Він: «…хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. Адже гріх несе шкоду на певний час, а покарання – вічні. Августина не можна ні в якому разі називати фанатиком. Адже він сам всі думки ретельно перевіряв і радив своїм критикам те ж саме перед тим як робити висновки.