4. Ознаки конфліктів
Порівняння і аналіз різних визначень конфлікту дозволить виділити його інваріантні ознаки і хоч би в першому наближенні обмежити його проблем-ное поле.
Автори більшості існуючих визначень конфлікту сходяться относи-тельно "зіткнення" (синонімами якого можуть також виступати "несумісність", "боротьба", "розбіжності" і т. д.), що лежить в його основі. Будь-який конфлікт, незалежно чому характеру, конкретного змісту і виду, обов'язково содер-жит в собі момент протистояння, "протиборства". Озброєне зіткнення сусідніх держав, сімейна сварка, службовий конфлікт, страйк на пред-приятии, особиста драма - в усіх цих конфліктах присутнє зіткнення суперечливих або несумісних інтересів, позицій, тенденцій і т. д.
Що означає це "зіткнення чогось з чимось"? Передусім, воно предпола-гает наявність тих, що суперечать один одному начал. Тема "бінарності" або "поляриз-ма" добре знайома філософії, в різних формах що зверталася до неї на раз-ных етапах свого розвитку. Для нас важливо, що ці "полюси", як підкреслюють філософи, взаємно припускають один одного - як ліве і праве, добро і зло, високе і низьке і т. д. Це означає, що їх протистояння стає возмож-ным тільки у взаємодії, іншими словами, протиріччя не може суще-ствовать само по собі, поза своїми конкретними носіями. У контексті проблеми оп-ределения конфліктів - ця властивість може бути позначена як біполярність, що означає і взаємозв'язана і взаємнопротилежність одночасно. Ис-тванна точка зору може існувати, тільки якщо з нею співіснує помилкова. Протистояння інтересів припускає наявність двох що суперечать один одному або несумісних інтересів. Боротьба мотивів також можлива тільки при їх мно-жественности. Біполярність як особливість конфлікту, мабуть, характерна і для випадків ширшого соціального протистояння. Наприклад, один з видних сучасних теоретиків в області срциологии конфлікту Р. Дарендорф вважає, що будь-який конфлікт зводиться до "стосунків двох елементів". Навіть якщо в конф-ликте бере участь декілька груп, між ними утворюються коаліції, і конфлікт знову придбаває біполярну природу (Дарендорф, 1994, с. 142).
Проте сама по собі біполярність ще не означає зіткнення двох різних начал. Їх справжня протилежність виявляє себе не просто в їх сопо-ставлении, але в їх протистоянні, що припускає "боротьбу", активне взаимо-действие, спрямоване на подолання протиріччя, що розділяє їх. Південний і Північний полюсы, при усій їх полярності, "полюсности" в буквальному розумінні слова, не знаходяться в конфлікті один з одним.
Конфлікт виявляє себе в "боротьбі" його різних сторін, яка завершает-ся дозволом, або зняттям цього протиріччя. Г. Зиммель стверджував, що "кон-фликт.. призначений для вирішення будь-якого дуалізму, це - спосіб досягнення своєрідної єдності, навіть якщо воно досягається ціною знищення однієї із сторін, що беруть участь в конфлікті" (Зиммель, цит. по: Тернер, 1985, с. 131). Таким чином, разом з біполярністю, що є носієм протиріччя, в каче-стве обов'язкового атрибуту конфлікту виступає активність, спрямована на подолання протиріччя.
Ще один критерій, на підставі якого ми можемо охарактеризувати явле-ние конфлікту, - це наявність суб'єкта або суб'єктів як носіїв конф-ликта. Дійсно, "зіткнення" як ядро конфлікту припускає осознан-ную активність сторін. Це узгоджується з традицією філософського розуміння протиріч і їх розвитку, згідно якої, наприклад, в природних противоре-чиях не буває фази конфлікту : "Конфлікт як фаза протиріччя можливий лише тоді, коли його сторони представлені суб'єктами. Де суб'єкта немає - не може бути конфлікту" (Штракс, 1977, с. 26). Це означає, що знаходитися в конфлікті можна тільки з кимось - з іншою групою, з іншою людиною, з самим собою. Те, що конфлікт вимагає наявності суб'єкта або суб'єктів, що представляють його сторо-ны, припускає можливість (принаймні, потенційну) активних і осоз-нанных дій з боку цих суб'єктів. Цим конфлікт відрізняється від про-тиворечия, сторони якого не обов'язково мають бути представлені суб'єктами.
Прийняття цієї точки зору обмежує проблемне поле конфлікту "чело-веческими" явищами. Тим самим ми відділяємо від наукового розуміння конфлікту його метафоричні значення: не можна знаходитися в конфлікті з природою або тех-никой, оскільки вони не можуть вступати в активну і усвідомлену взаємодію з нами. Коли ж йдеться, наприклад, про "конфлікт добра і зла", то, по суті, він завжди реалізується в якихось персоніфікованих формах і протистоянні конкретних людей або груп. Крім того, ознака "суб'єктності" виключає кон-фликты між тваринами, обмежуючи їх "суперництво" або "конкуренцію" явищами боротьби, оскільки, на наш погляд, специфіка біологічних форм не дає можливості використовувати стосовно них термін "конфлікт". Тим часом в роботах біологів нерідко зустрічається поняття конфлікту. Наприклад, Д. Мак-Фарленд згадує про конфлікти тваринні, хоча при цьому фактично йдеться про інстинктивну поведінку (Мак-Фарленд, 1988). Рання психологічна тра-диция допускала в дослідницьких цілях використання результатів экспери-ментирования на тваринах в пояснювальних моделях людської поведінки. Ж. Нюттен, аналізуючи психологічні дослідження конфлікту, приводить в ка-честве прикладів експерименти класичного типу на тваринах (Эксперимен-тальная психологія, вып. 5, 1976, с. 71-75). Проте сучасні гуманітарні науки, включаючи психологію, виходять з несводимости складних форм человеческо-го поведінки до біологічних схем. У тому, що конфлікт відноситься до одного з найскладніших явищ психічного життя людини, нам доведеться усе більш переконуватися у міру опису його феноменології.
Зіставимо запропоноване нами первинне розуміння конфлікту з диалекти-ческой традицією, у рамках якої Гегель дав класичний опис "разворачи-вания" протиріччя : "..Дія починається, власне кажучи, лише тоді, ког-да виступила назовні протилежність, що міститься в ситуації. Але оскільки дія, що стикається, порушує деяку супротивну сторону, то цим розладом воно викликає проти себе протилежну силу, на яку воно напа-дает, і внаслідок цього з акцією безпосередньо пов'язана реакція. ..Тепер про-тивостоят один одному в боротьбі два вирваних з їх гармонії інтересу, і вони у сво-ем взаємному протиріччі необхідно вимагають деякого дозволу". Незважаючи на те що конфлікт є часткою злучаємо протиріччя і тому більш специ-фичен, виділені нами ознаки конфлікту цілком узгоджуються з гегелівським розумінням протиріччя.
Таким чином, при первинному розгляді конфлікт виступає як біполярне явище - протистояння двох почав, що проявляє себе в ак-тивности сторін, спрямованою на подолання протиріччя, причому сторо-ны конфлікту представлені активним суб'єктом (суб'єктами).
Подальший розвиток і застосування цього терміну визначається тим, в яких сферах буття і пізнання розгортається протиріччя, який характер противо-стоящих один Одному сторін, як відбувається їх взаємодія і т. д.
Вже згадуваний огляд досліджень конфлікту (Анцупов, Шипилов) по-зволяет виділити як найбільш значних (по тривалості существова-ния і кількості робіт) філософсько-соціологічну і психологічну тради-ции вивчення конфлікту. Можливо, їх аналіз дозволить нам уточнити определе-ние конфлікту і межі його проблемного поля, а також розширити розуміння природи конфліктів, перейшовши до опису їх феноменології.
ВИСНОВКИ
1. Поняття конфлікту належить науці і буденній свідомості.
2. Аналіз змісту поняття конфлікту виявляє, що і в буденній мові, і в науці воно застосовується для позначення широкого круга явищ від внутрішньоособового до соціального рівня, використовується в різноманітних контекстах, а також в метафоричному значенні.
3. Поняттям конфлікту користуються різноманітні наукові дисципліни, ототожнюючи його з різними явищами.
4. Класифікації конфліктів зазвичай підкреслюють їх різнорівневий ха-рактер. При цьому широта предметного поля утрудняє коректне определе-ние конфлікту, релевантне усім його видам.
5. Аналіз і порівняння різних визначень конфлікту дозволяє виділити як інваріантні такі його характеристики, як біполярність, актив-ность, спрямована на подолання протиріч, суб'єктність (наявність суб'єкта або суб'єктів як носіїв конфлікту).
6. Виділення інваріантних характеристик конфлікту дозволяє накласти обмеження на рамки його предметного поля. Конфлікт - це біполярне явище (протистояння двох почав), що проявляє себе в активності сто-рон, спрямованою на подолання протиріч, причому сторони представ-лены активним суб'єктом (суб'єктами).
7. Найбільш тривалими і розвиненими в науці являються философско-со-циологическая і психологічна дослідницькі традиції, рассмотре-ние яких може сприяти уточненню поняття конфлікту, а також його предметній області.