III. Злочини проти безпеки держави у політичній, інформаційній, економічній, соціальній, екологічній, науково-технічній і воєнній сферах

В цю групу входять злочини, передбачені статтями 111, 113, 114 КК.

Стаття 111. Державна зрада.

Стаття має 2 частини. Частина 1 дає визначення поняття цього злочину. Вона гласить:

“Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України”.

Державна зрада є найтяжчим злочином, що зумовлено його винятковою суспільною небезпечністю. У відповідності до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Тому кожний випадок держаної зради з боку громадян України є свідомим порушенням конституційного обов’язку щодо захисту вітчизни, її незалежності територіальної цілісності. Небезпечність державної зради полягає у тому, що винний спричиняє шкоду основам національної безпеки України або створює умови для спричинення такої шкоди, а тим паче, найбільшу небезпеку державна зрада становить в умовах воєнного стану або збройного конфлікту.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є:

• зовнішня безпека України;

• її суверенітет;

• територіальна цілісність та недоторканість;

• обороноздатність;

• державна, економічна чи інформаційна безпека.

Предмет – відомості, що становлять державну таємницю.

Об’єктивна сторона полягає у тих діях, що прямо вказані в законі і є вичерпним переліком державної зради, зокрема:

• перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;

• шпигунство;

• надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Розглянемо окремо ці 3 форми державної зради.

1. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.

Ця форма державної зради передбачає наявність воєнного стану або збройного конфлікту і виражається в наданні безпосередньої допомоги ворогуючій державі.

Воєнний стан – особливий стан, особливий правовий режим (політико-економічна ситуація), порядок управління, що запроваджується на всій території України чи в окремих її місцевостях у разі оголошення війни, збройної агресії чи загрози нападу з метою надання відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян і громадських організацій, військового командування повноважень необхідних для здійснення заходів для відвернення загрози та забезпечення локалізації та нейтралізації загрози національній безпеці України, а також тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян і людини, прав та законних інтересів юридичних осіб.

Воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України указом Президента України, який має бути затверджений Верховною Радою України протягом двох днів після його подання. Режим воєнного стану існує в часових межах, а саме: від дня і часу оголошення ВР України за поданням Президента України стану війни і до дня і часу оголошення ВР України за поданням Президента України про укладення миру, про що негайно повідомляється через засоби масової інформації (ЗМІ).

У разі впровадження воєнного стану Президент України відповідно до Міжнародного пакту про громадські та політичні права впродовж 3 днів повідомляє про це Генерального секретаря ООН.

Збройний конфлікт за своїм характером може бути:

• міжнародного характеру (локальні війни);

• не міжнародного характеру (в межах держави). Наприклад, Росія і Чечня; Грузія і Абхазія.

Державна зрада у формі переходу на бік ворога можлива лише при збройних конфліктах міжнародного характеру.

Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту – це вступ громадянина України в контакт з її військовим противником для сприяння йому в заподіянні шкоди суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України і може мати свій прояв у наступному:

• перехід до ворога через лінію фронту, а якщо він поєднаний з незаконним перетинанням державного кордону України або поєднаний з переправленням людини (наприклад, воєначальника або відомого вченого в галузі озброєння) для оплатної передачі з метою використання у збройних конфліктах чи експлуатації праці її, то такі дії кваліфікуються за статтями 331, 332, 149 КК;

• вступ на службу до ворожої армії або участь у бойових діях на боці ворога;

• робота в розвідувальних, поліцейських та різних каральних органах ворога на тимчасово окупованій території чи за її межами;

• надання допомоги розвідувально-диверсійним загонам ворога, а також іншим підрозділам ворожих військ при їх дії в тилу українських військ тощо.

Акцентую вашу увагу на те, що ця форма зради на підставі викладеного може проявлятися як:

• фізичний перехід, тобто в залишені території нашої держави;

• інтелектуальний перехід, тобто надання сприяння ворожій державі або її представникам на території нашої держави.

Однак, незалежно від форм свого прояву відповідальність за ст.111 КК можлива лише у випадках, коли такий перехід було вчинено з метою надання допомоги ворожій державі в боротьбі з українською державою. Якщо ж особа, хоча вчинила перехід на бік ворога, але за іншими мотивами (не для сприяння ворогові в його боротьбі з Україною), відповідальність за державну зраду виключається.

Однак, коли злочинець, крім державної зради вчинює такі дії, які є самостійним злочином – диверсію, вбивство, зґвалтування та інші, то у цих випадках його дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, які передбачають відповідальність за ці злочини.

Перехід на бік ворога вважається закінченим злочином з моменту встановлення контакту злочинцем з органами чи представниками військового противника, тобто це є злочин з формальним складом.

Не виключається кваліфікація діянь винного як готування або замах до державної зради цієї форми.

Суб’єктивна сторона – характеризується умисною формою вини і тільки у вигляді прямого умислу.

Мотиви можуть бути різноманітними, але всі вони мають окрас (тенденцію) ворожого ставлення до конституційного ладу, ненависть до України.

Мета – збагатитися, зберегти життя та інше.

Від переходу на бік ворога належить відрізняти такі військові злочини, як:

• добровільна здача в полон (ст.430 КК);

• здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст.427 КК);

• злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст.431 КК).

Відмінність цих злочинів від переходу на бік ворога полягає в змісті суб’єктивної сторони. Вчиняючи перехід винний діє на шкоду національним інтересам України, її народу, що і зумовлює допомогу ворогові в його діях проти нашої держави. суб’єктивна сторона військових злочинів таких ознак немає, мотивами яких є боягузтво або легкодухість при добровільній здачі у полон (ст.430 КК) та інші.

ІІ. Шпигунство – це друга форма державної зради.

Вона полягає у передачі громадянином України або збиранні з метою передачі іноземні державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що містять державну таємницю, які можуть бути використані цими адресатами в підривній діяльності проти України, на шкоду пріоритетним національним інтересам.

Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до ст.1 ЗУ “Про державну таємницю” від 21.01.1994 року в редакції від 21.09.1999 року: “Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні з боку держави”.

Відомості державної таємниці загального характеру розділені у 4 сферах:

• у сфері оборони;

• у сфері економіки, науки і техніки;

• у сфері зовнішніх відносин;

• у сфері державної безпеки і охорони правопорядку.

На підставі цього закону, наказом Голови СБУ № 52 від 01. 03. 2001 року затверджено Звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ), до якого вносяться конкретні відомості, що становлять державну таємницю в тій чи іншій сфері.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності:

• особливої важливості;

• цілком таємно;

• таємно (п. 4 ст.8 Закону).

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення.

Не відноситься до державної таємниці інформація:

• про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

• про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

• про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

• про фактори порушень прав і свобод людини і громадянина;

• про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

• інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких дана ВР України, не може бути засекречена (п. 4 ст.8 Закону).

Іноземна організація – це будь-яка державна чи недержавна установа, підприємство, об’єднання, орган іншої країни, у тому числі політичні партії, комерційне підприємство, а також міждержавна чи міжнародна організація, у тому числі неофіційні, нелегітимні чи злочинні, що знаходяться як за межами України, так і в Україні і проводять розвідувальну діяльність проти нашої держави. Іноземною організацією також є військова, політична, економічна, фінансова, прикордонна чи інша розвідка.

Представник іноземної держави або іноземної організації – слід розуміти різноманітних осіб, які уповноважені виражати інтереси тієї чи іншої іноземної держави (організації) та діє від імені або представляє її за спеціальним повноваженням, у тому числі таємним (неофіційним) і по своєму завданню (повноваженню) займаються шпигунською діяльністю проти України.

Форми шпигунства:

• передача відомостей, що становлять державну таємницю;

• збирання таких відомостей з метою передачі вказаним вище адресатам.

Передача відомостей, як отриманих від якоїсь особи, так і зібраних, викрадених або отриманих іншим шляхом, у тому числі і за допомогою приладів, механізмів та інших технічних засобів – слід розуміти, як повідомлення, вручення, пересилання вказаним в законі адресатам особою, яка безпосередньо передає відомості. Способи передачі різноманітні.

Ця форма шпигунства є закінченим злочином з моменту передачі відомостей відповідним адресатам, незалежно від того, чи був сприйнятий ними зміст відомостей, а також незалежно від того чи настали будь-які наслідки для держави.

Збирання з метою передачі – слід розуміти різні способи добування відомостей, що становлять державну таємницю (придбання, підслуховування, розпитування, візуальне спостереження тощо).

Ця форма шпигунства є закінченим злочином із моменту оволодіння будь-яким способом збирання і будь-яким обсягом таких відомостей..

Якщо шпигунство вчинене шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих ЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж або шляхом викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем, необхідно додатково кваліфікувати відповідно за ст.364 чи ст.362 КК.

Якщо особа викрала з метою передачі предмети, відомості про які становлять державну таємницю (зразки військової зброї, спеціальної техніки тощо) або офіційні документи, що знаходяться на державних підприємствах і містять державну таємницю, такі дії, залежно від їх конкретного способу, а також від особливостей предмету і суб’єкта, необхідно додатково кваліфікувати за статтями 185-191, 262, 357, 410 КК.

Шпигунство поєднане з незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації не потребує додаткової кваліфікації за ст.359 КК.

ІІІ. Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Ця третя форма державної зради полягає в тому, що громадянин України, вступивши в контакт з вказаними адресатами, надає їм допомогу в проведенні різного роду підривних акцій проти України, у сприянні їх можливим чи здійсненим зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.

Види такої діяльності з боку громадянина України можуть бути різноманітними, зокрема:

• спроба змінити систему вищих органів державної влади нелегітимним способом (насильницька зміна чи повалення конституційного ладу, посягання на життя державного діяча тощо);

• втручання у міжнародну політику України (несанкціоноване розірвання дипломатичних стосунків тощо);

• створення умов для діяльності на території України іноземних розвідок (вербування агентури серед населення тощо);

• здійснення заходів, щодо посилення економічної залежності України від інших держав.

Державна зрада в цій формі може вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Наприклад: посадова особа, вступивши в злочинну змову з вище згаданими адресатами, умисно діючи на шкоду інтересам України, не вживає заходів по припиненню фактів підривної діяльності проти України, по притягненню винних до кримінальної відповідальності.

При вчиненні даної форми державної зради допомога надається державі з якою Україна не знаходиться ні у воєнному стані, ні у періоді збройного конфлікту.

Якщо ця допомога надається в умовах воєнного стану іноземній державі, що проводить проти України військові дії, то відповідальність настає за державну зраду у формі переходу на бік ворога.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного надання допомоги.

Суб’єкт – фізична осудна особа, яка досягла 16 річного віку. Спеціальний суб’єкт – громадянин України. Іноземці і особи без громадянства можуть бути визнані співучасниками.

Якщо ж буде встановлено, що особа, яка обвинувачується в державній зраді, крім українського громадянства має ще й громадянство іншої держави, то слід виходити із того, що набуття нею іноземного громадянства виключає її з числа громадян України. Тому вчинені нею шпигунські дії слід кваліфікувати за ст.114 КК “Шпигунство”, а діяння вчинені нею в інших формах, передбачених ст.111 КК слід кваліфікувати за іншими статтями Особливої частини КК, якщо фактично вчинене містить склад злочину.

Якщо зраджує державі службова особа, використовуючи при цьому владу чи службове становище, то її дії належить кваліфікувати додатково ще за ст.364 або 423 КК, а якщо вона це робила за хабар, то і за ст.368 КК.

В ч.2 ст.111 КК передбачено спеціальний вид звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Вона має місце при наявності у сукупності 2-х умов:

1. громадянин не вчинив ніяких дій на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників;

2. добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.

Наступним злочином близькосхідним з державною зрадою є шпигунство, передбачений ст.114 КК.

Ст.114 Шпигунство.

Дана стаття також має 2 частини. В частині 1 дається визначення поняття визначення цього злочину. Вона гласить:

“Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства”.

Основні положення ознак цього злочину розкриті в попередньому злочині “Державна зрада” у формі шпигунства.

Звертаю вашу увагу тільки на деякі моменти.

Суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16 річного віку. Спеціальний суб’єкт – тільки іноземець або особа без громадянства.

В ч. 2 ст.114 КК , як і в частині 2 ст.111 КК передбачено спеціальний вид звільнення особи від кримінальної відповідальності, але є певні відмінності.

Підставою для цього має бути сукупність 3 умов, а саме:

1. особа припинила діяльність, передбачену частиною 1 ст.114 КК;

2. добровільно повідомила органи державної влади про вчинене;

3. якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Існує думка, що коли особа:

1. зібрала для передачі вказаним адресатам певні відомості, але добровільно передала їх компетентним органам влади України, вона може бути звільнена від відповідальності на підставі ч. 2 ст.114 КК.

Чому може бути звільнена? З цим погодитися важко в силу того, що в законі прямо вказано імператив: “звільняється від кримінальної відповідальності…”.

2. У разі ж, коли вона вже передала хоча б частину відомостей зазначеним адресатам, після чого припинила свою шпигунську діяльність та добровільно повідомила органи влади України про вчинене, підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.114 КК немає, оскільки шкоду інтересам України вже заподіяно самим фактом отримання вказаних відомостей їх адресатом і відвернути її практично неможливо (фактор несвоєчасності).

Вважається, що це не витікає із закону.

Важко погодитися з тією тезою, що шкода інтересам України завдана самим фактом отримання адресатом вказаних відомостей.

Згідно з міжнародними угодами України в умовах воєнного конфлікту особа із складу збройних сил сторони, яка перебуває у конфлікті, не вважається такою, що займається шпигунством і не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст.114 КК, якщо вона:

1. від імені цієї сторони збирає інформацію на території, що контролюється супротивною стороною, але, діючи таким чином, носить формений одяг своїх збройних сил (лазутчик);

2. проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, від імені сторони, від якої вона залежить, збирає на цій території інформацію, що має воєнне значення, але не діє при цьому обманним шляхом або навмисно не вдається до таємних дій;

3. не проживаючи на території, окупованій супротивною стороною, фактично займається на цій території, але її не захоплено до того, як вона знову приєдналась до збройних сил, до яких вона належить.