Мистецтво України другої половини 17 ст. – кінця 18 ст.

34.1. Іконопис 17-18 ст.

34.2. Гравюра як головний вид графічних мистецтв. Розвиток офорту. Творчість Леонтія Тарасевича (портретний жанр в гравюрі).

34.3. Народний портрет, орнаментально-килимовий стиль.

34.4. Три етапи розвитку бароко в архітектурі.

34.5. Типи народного житла. Дерев’яна храмова архітектура. Багатоярусні дзвіниці. Архітектурні школи: Галицька (церква св. Юра в Дрогобичі), Волинська (собор в Ковелі, 1505), Слобожанська (Троїцький собор в Новоселиці).

34.6. Бароко в скульптурі (брами Заборовської та Софійської дзвіниці в Києві, скульптура Пінзеля на ратуші в Бучачі (1750), Кругла скульптура з Київської ратуші).

Інтенсивний розвиток архітектури супроводився значним розвитком монументально-декоративного мистецтва. Не зважаючи на те, що у всіх видах тодішнього мистецтва переважає релігійна тематика, друга половина XVII і перша XVIII ст. — це початок наближення до реального життя. Мистців починають все більше цікавити світські сюжети чи людська особистість. У другій половині XVII ст. українські майстри кисті все більше опановують просторову і повітряну перспективу і світлотіньове моделювання. Була це доба бароко, що і в цій галузі мистецтва мала великий вплив на мистців, які під впливом фламандської школи (зокрема Рубенса) пішли шляхом реалізму і це довело навіть до створення окремої української малярської школи, при чому українські мистці досягають великої технічної досконалосте.

Тут на першому місці треба вирізнити настінний живопис, якого зразки, типові для України з другої половини XVII ст., найкраще збереглися в кількох дерев’яних церквах західної України, а саме — в церквах св. Юра та Чесного Хреста в Дрогобичі і св. Духа в Потеличі. В юріївській церкві в Дрогобичі наприклад одна стіна зображує розп’яття і страсті Христові, а протилежна — вшестя Христа та зображення Страшного Суду з мотивом урочистого ходу царів, цариць, мучеників та інших праведників у рай. Нові теж прийоми спостерігаємо в зображенні Богоматері, яку мистець наділив рисами звичайної української селянки на тлі українського стилізованого килиму (квіти, вазони і т.п.)

В картинному малярстві переважає релігійна тематика, але окремим персонажам мистці надавали прикмети не тільки живих людей, але й своїх сучасників, як напр. в зображенні св. Бориса і Гліба в одній іконі на Волині (місто Ратне) зображено їх у формі козаків-донаторів.

Про велику майстерність українських іконописців свідчить один з класичних творів кінця XVII ст. «Розп’яття» з портретом лубенського полковника Леонтія Свічки, в українському одязі, з козацькими вусами й оселедцем, а релігійні персонажі (образи Христа, Марії, Йосипа) теж зображено як реальних людей.

Серед різних жанрів світського мистецтва основне місце займає портрет, а його українського особливістю було те, що при всій своїй життєвості, зберіг він тісний зв’язок з іконописом. Іконописне зображення включало портрети визначних діячів того часу. Такі портрети (з малими винятками) виконувались посмертно і ставили їх ближче до святих місць у церквах, каплицях, вміщували в іконах з тим, щоб забезпечити небіжчикові заступництво святих. Дуже популярними були тоді портрети Хмельницького і визначних козацьких старшин, а в західній Україні — львівських братчиків у репрезентативній позі з жезлами, гербами, книгами та іншими атрибутами.

В Україні доби бароко, зокрема часів Мазепи, дуже успішно продовжувало розвиватисяграфічне мистецтво, а осередками його були великі друкарні. Києво-Печерської Лаври, Троїцько-Ільїнського монастиря в Чернігові та Ставропігійського братства у Львові. Велику увагу приділяли майстри естетичному виглядові книги і часто прикрашували оксамитові або шкіряні (різних кольорів) оправи книг золотими або срібними тисненнями та квітчастими взорами. В кінці XVII ст. великого розцвіту досягла традиційна для українського мистецтва дерево різьба з релігійною тематикою, як напр. в «Толковій Псалтирі» з 1697 р. Доволі гарно розвивалась тоді й книжкова мініатюра. Нею були ілюстровані деякі церковні книги, як напр. рукописне Євангеліє з полтавського сховища.