2.2 Міозит, загальні відомості та діагностика

Міозит — захворювання, пов'язане із запаленням одного або декількох скелетних м'язів. Якщо в запальний процес залучено безліч м'язів слід говорити про поліміозит. Трапляється, що захворювання вражає не тільки м'язи, а й шкіру — дерматоміозит.

Етіологія

Зазвичай причиною розвитку міозиту є різні інфекційні хвороби (грип, хронічний тонзиліт, ГРВІ). Захворювання також може бути зумовлено різними токсичними речовинами або паразитами. Походженням міозиту можуть бути м'язові судоми, переохолодження, травми. Міозит досить часть спостерігають при червоному вовчаку, ревматизмі, ревматоїдному артриті. Гнійний міозит можливо результатом місцевого інфікування при порушенні правил гігієни, наприклад, під час проведення медичних маніпуляцій.

Шийний міозит — найпоширеніше захворювання. При цьому захворюванні виникає тупий м'язовий біль в області шиї. Він «віддаєть» в потилицу, плечовий пояс і між лопатками. Іноді тупий біль може відчуватися у вухах, скронях чи в області чола. Рухливість шийних хребців при цьому захворюванні зазвичай залишається нормальною, але може бути і обмеженою через больові відчуття при розтягуванні певних груп м'язів і сухожиль.

Залежно від перебігу хвороби слід виділяти гострі та хронічні міозити. Гострі міозити можуть бути гнійними або негнійними. Хронічні міозити — це, в більшості випадків, результат затягування гострої форми даного захворювання. До хронічних форм захворювання також відносяться туберкульозний і сифілітичний міозит. Зустрічається і міозит паразитарного походження. Гострий гнійний міозит завжди є наслідком бактеріальних інфекцій. Спричинюють гнійний міозит різні бактерії: стафілококи,пневмококи, гонококи, стрептококи. Вони потрапляють в м'яз через різні травми шкіри або в результаті поширення гнійного процесу з сусідніх тканин, перенесення через кров з віддалених гнійних вогнищ. Характерними ознаками захворювання є біль, припухлість, збільшення температури тіла, ущільнення м'язів. Спостерігається озноб. Через деякий час ущільнена ділянка м'яза може розм'якшуватися. Негнійний міозит може з'являтися як ускладнення інших запальних процесів в м'язах, наприклад при травмі або пухлині. Часто уражаються м'язи стегна, гомілки, плеча, грудні м'язи.

Симптоми

Основним симптомом міозиту є м'язовий біль, який посилюється при натисканні, русі, що призводить до ураження м'язів і обмеження рухливості суглобів. На хворому місці може з'явитися припухлість і почервоніння. Болючість уражених м'язів при міозиті може з'явитися в спокої під час сну, при зміні погоди. Основною характерною ознакою захворювання є наростаюча м'язова слабкість: у хворої тварини, йому важко вставати підніматися по сходах.

Міозит — захворювання, яке може прогресувати, до процесу залучаються нові м'язи. Особливо схильним до тяжких наслідків є шийний міозит, оскільки іноді запалення може торкнутися м'язів гортані, глотки і стравоходу, що незмінно призведе до утруднення в проковтуванні їжі, появі кашлю. Коли в процес утягуються дихальні м'язи, може з'явитися задишка.

Основним фактором розвитку міозиту може принести багато самих різних причин. До виникнення міозиту можуть призвести грип, хронічний тонзиліт, ГРВІ, та впровадження в м'язи паразитів. Також розвитку міозиту можуть бути принести потрапили в організм, різні токсичні речовини. Але, як правило, розвиток міозиту відбувається в результаті місцевого переохолодження, статичного перенапруження м'язів, незвичні фізичні навантаження (і частіше на холоді), удари і напруження м'язів (при занятті спортом). Також міозит може з'явитися після сильних судом і навіть після тривалого перебування в незручній позі.

Лікування

Лікування міозиту засноване на комплексі процедур, які призначають виходячи із специфіки кожного конкретного випадку, оскільки розрізняють кілька видів і стадій захворювання. Лікування включає вплив на основний процес (призначення антибіотиків при гнійних захворюваннях і туберкульозі, антигельмінтних препаратів, специфічних сироваток), протизапальну терапію. При автоімунних захворюваннях проводять терапію кортикостероїдними препаратами у великих дозах.

Тривалість лікування залежить від перебігу міозиту, прийом препаратів може бути припинений лише при настанні ремісії, що підтверджена клінічними, серологічним і електроміографічному дослідженням. Нерідко разом з кортикостероїдними препаратами необхідно призначення інших імуносупресорів. У тяжких випадках використовують методики екстракорпоральної детоксикації — плазмаферез, цітаферез. Обов'язкова симптоматична терапія — вазоактивні препарати і знеболюючі засоби. Важливим є догляд, лікувальна гімнастика, раціональна дієта, яка містить достатню кількість легкозасвоюваних білків.

В якості ліків для будь-якого запалення добре підійдуть нестероїдні протизапальні засоби:  1)диклофенак; 2)кеторолак;  3)ібупрофен;  4)моваліс.

Розділ 3 Рекомендації щодо уникнення порушень обміну м'язової тканини у

домашніх тварин.