2. Структурна схема системи зв’язку.

Під системою зв'язку розуміють сукупність технічних засобів, призначених для передачі інформації, включаючи відправника та одержувача повідомлень.

Відправником та одержувачем повідомлень можуть бути як людина, так і різного роду технічні пристрої, що забезпечують формування, реєстрацію, зберігання та використання повідомлень. Повідомлення можуть бути у вигляді мови, літерно-цифрового тексту, зображення, показань приладів тощо.

Для передачі по каналу будь-який вид повідомлення Р(t) повинен бути перетворений у первинний електричний сигнал (t). При цьому між повідомленням та сигналом повинна бути однозначна відповідність, щоб при зворотному перетворенні в пункті прийому можна було отримати передане повідомлення. Перетворення повідомлення в сигнал здійснюється за допомогою кодера, а зворотне перетворення – за допомогою декодера. Наприклад, мовні повідомлення перетворюються в електричний сигнал за допомогою мікрофона, який в цьому випадку виконує функцію кодера, як декодери з приймального боку використовуються телефони.

Електричний сигнал (t) є низькочастотним первинним сигналом, він не може бути переданим безпосередньо на великі відстані. Тому за допомогою модулятора або маніпулятора у передавачі формується радіосигнал S(,t), який далі підсилюється і розповсюджується через вільний простір (лінію зв'язку) до приймального пристрою. У приймальному пристрої з отриманого радіосигналу S(,t), попередньо підсиленого у ПРЧ, в демодуляторі виділяється первинний електричний сигнал (t), який перетворюється у декодері у повідомлення P(t).

Через наявність завад, а також спотворень в апаратурі та на лініях зв'язку повідомлення на виході приймального пристрою P(t) відрізняється від переданого P(t).

Завади n(t) додаються до сигналу і тому називаються адитивними. До них належать: атмосферні, індустріальні, космічні, від сусідніх радіостанцій, створені супротивником, а також власні шуми радіоприймального пристрою.

Залежно від середовища, в якому розповсюджуються електричні сигнали, системи зв`язку поділяються на такі види:

• проводові;

• радіозв'язку (прямої видимості, радіорелейного, тропосферного, супутникового зв`язку);

• зв`язку рухомими засобами.

Проводові системи зв`язку поділяються за типом направляючих систем на повітряні, кабельні та хвилеводні. Повітряні лінії зв`язку складаються з металевих проводів, підвішених на опорах за допомогою ізоляторів та інших спеціальних пристроїв. Кабельні лінії зв`язку будуються з використанням кабелів, кабельного обладнання та кабельно-лінійних пристроїв, і являються основними видами проводових ліній в системах зв`язку. Хвилеводні лінії зв`язку використовуються у високочастотній частині радіодіапазону та в оптичному діапазоні електромагнітних коливань.

В системах радіозв'язку прямої видимості в якості носія інформації використовуються електромагнітні коливання середовища поширення радіохвиль відповідного діапазону частот.

До радіорелейних систем радіозв`язку належать системи, що використовують багаторазову ретрансляцію(переприйом) радіосигналів між радіостанціями в умовах забезпечення прямої геометричної видимості антен на дециметрових і більш коротких хвилях.

У тропосферних системах радіозв`язку використовується явище розсіювання та відбиття радіохвиль в нижній області тропосфери.

У супутникових системах зв`язку використовується ретрансляція сигналів через один або декілька штучних супутників зв`язку.