Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВТП Контр. робота.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

4. Принцип роботи задаючого генератора радіопередавача.

Задаючий генератор радіопередавача – це автогенератор, в якому електричні коливання виникають та підтримуються без зовнішнього збудження за рахунок зворотного зв'язку.

Автогенератори є первинними джерелами високочастотних електричних коливань.

Вимоги:

  • забезпечення високої стабільності частоти автоколивань.

  • забезпечення високого коефіцієнта корисної дії.

Для будь-якого автогенератора характерні два узгоджених процеси:

  1. Збудження електромагнітних коливань у коливальній системі змінним струмом активного

елементу;

  1. Керуючий вплив електромагнітних коливань на струм активного елемента за рахунок

внутрішнього або зовнішнього зворотного зв'язку.

Задаючий генератор - це лампа (або транзистор) з коливальним контуром в анодному

(колекторному) ланцюгові і котушкою, подключеною до сітки (бази).

У автогенераторі є коло позитивного зворотного зв'язку, яке представлене на схемі у вигляді сiточної котушки Lc, індуктивно зв'язаної (М – коефіцієнт взаємної індукції) з контурною котушкою Lk. Через це коло на сітку лампи подається змінна напруга Uc, пропорційна напрузі Uk на контурі.

Автоколивання виникають самодовільно у момент ввімкнення джерел живлення.

Завдяки позитивному зворотному зв'язку у сiточному колі з'являється напруга збудження, яка змінює анодний струм таким чином, що він підтримує коливання у контурі.

Режим роботи генератора й параметри його елементів вибираються такими, щоб коливання виникали й починали зростати при надзвичайно малих початкових флуктуаціях.

Для забезпечення зростання амплітуди коливань необхідно виконати, так звані, умови балансу фаз та балансу амплітуд:

- напруга збудження, яка подається через коло зворотного зв'язку, повинна мати таку фазу, щоб викликана нею зміна анодного струму лампи приводила до поповнення енергії у контурі;

- енергія, яка підводиться до контуру першою гармонікою анодного струму, за період коливань повинна перевищувати втрати енергії у контурі.

Форма сигналу на виході задаючого генератора.

5. Призначення та структурна схема радіоприймача прямого підсилення.

Радіоприймач призначений для:

1 - прийому і виділення корисного високочастотного сигналу кореспондента з безлічі сигналів різних радіостанцій,

2 - перетворення прийнятого сигналу (фільтрація від завад, посилення виділеного слабкого сигналу, детектування в сигнал звукової частоти до величини, що забезпечує нормальну роботу вихідного пристрою).

3 - відтворення прийнятого повідомлення.

Склад радіоприймача: антена, приймач, пристрій відтворення.

Військові Р/ПРМ повинні працювати в широкому діапазоні частот, забезпечувати високу чутливість і гарну вибірковість.

Чутливість приймача – це найменша величина корисного сигналу в прийомній антені, яка здатна забезпечити нормальну роботу кінцевого приладу. Вимірювати чутливість можна по напрузі (у мікровольтах), по потужності (у мікроватах).

Вибірковість приймача характеризує його здатність відокремлювати корисний високочастотний сигнал від всіх завад, які виникають у прийомній антені.

За принципом побудови радіоприймачі бувають двох типів:

  • прямого підсилення

  • супергетеродинного типу

У приймачі прямого підсилення тракт високої частоти складається з двох функціональних елементів: вхідного кола (ВК) та одно або багатокаскадного підсилювача радіочастоти (ПРЧ), які виконують підсилення та фільтрацію коливань на частоті прийнятих сигналів.

Структурна схема радіоприймача прямого підсилення

Тракт ВЧ

вы

Вхідне коло являє собою поодинокий коливальний контур, а іноді – систему зв’язаних контурів.

Каскади ПРЧ це резонансні підсилювачі, транзисторні або лампові підсилювачі з навантаженнями у вигляді одиночних коливальних контурів, рідше – смугові підсилювачі з фільтрами у вигляді систем зв’язаних контурів.

Обидва елементи тракту ВЧ (і вхідне коло і ПРЧ) настроюють на частоту сигналу, що приймається. Звідси і витікає назва приймача – приймач прямого підсилення, тобто підсилення безпосередньо, прямо на частоті прийнятого сигналу.

Функція ПРЧ – основне підсилення сигналу та забезпечення високої частотної вибірності приймача, виконання квазіоптимальної фільтрації сигналів.

Переваги приймачів прямого підсилення:

- прості схемні рішення, оскільки тракт високої частоти має однотипні каскади ПРЧ;

- вони не мають побічних каналів приймання, які мають супергетеродинні приймачі;

- через відсутність перетворення частоти в них менші, ніж у супергетеродинних приймачах

спотворення структури сигналів.

Недоліки:

- неможливість на достатньо високих частотах забезпечити вузьку смугу пропускання.

- при перестройці приймача на інші частоти його смуга пропускання буде змінюватися, отже вибірність приймача не буде зберігатися постійною в діапазоні робочих частот.

- при достатньо великій кількості каскадів, працюючих на частоті, знижується стійкість роботи приймача, підвищується можливість самозбудження, особливо при роботі на високих частотах.

- затруднюється перестройка таких приймачів через необхідність узгодженої перестройки

вхідного кола й великої кількості каскадів ПРЧ.

Внаслідок указаних недоліків приймачі прямого підсилення застосовуються рідко. Різновидом приймача прямого підсилення є детекторний приймач. Такий приймач не має ПРЧ, його вхідне коло приєднано безпосередньо до детектора. Тому підсилення сигналів створюється тільки в тракті звукової частоти. Детекторний приймач простий в перестроюванні, але має низькі чутливість і вибірність. Такі приймачі вживалися у початку розвитку радіо.