- •Лекція 1. Вступ до порівняльної психології та зоопсихології
- •1.Порівняльна психологія та зоопсихологія: спільне та відмінне у предметі
- •2. Зв'язок зоопсихології з іншими галузями психології
- •3. Методи досліджень в порівняльній психології
- •Лекція 2. Розвиток психічного відображення у філогенезі
- •1.Проблема походження психіки.
- •2. Сенсорний рівень розвитку психіки.
- •3. Перцептивний рівень розвитку психіки
- •Інстинкт як вроджена форма поведінки
- •Лекція 3. Вроджена та набута поведінка
- •Чинники та структура інстинктивної поведінки
- •Научіння та його роль в розвитку психіки
- •Лекція 4. Научіння у тварин
- •Загальна характеристика процесу научіння
- •Навик. Дресирування. Пізнавальні процеси при формуванні навиків.
- •Научіння і спілкування. Наслідування
- •Лекція 5: основні форми поведінки тварини
- •1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство
- •Домінування та ієрархія
- •Ігрова та дослідницька поведінка
- •Агресивна поведінка та агресія
- •Угруповання, популяції та міграції тварин
- •Лекція 6. Проблема інтелекту тварин
- •1. Мислення людини та розумова діяльність тварин
- •2. Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин
- •3. Поняття про “емпіричні закони” та елементарні логічні завдання
- •Лекція 7. „Вищі психічні процеси та властивості тварин ” Уява в тварин
- •Свідомість та самоідентифікація тварин
- •1. Свідомість як філософська, гносеологічна категорія, як дух, ідеальне, що є протилежністю матеріального, фізичного.
- •2. Свідомість як робочий, бадьорий стан. Протилежним йому є стан несвідомості (при сні, знепритомненні, шоках тощо).
- •7. Свідомість як ідеологічна, світоглядна, моральна категорія. Кажуть: "національна свідомість", "класова свідомість", "суспільна свідомість", "свідомий добродій" і таке інше.
- •Лекція 8. Якісні відмінності поведінки і психіки людини від поведінки і психіки тварини Передтрудова предметна діяльність мавп
- •2. Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення
- •3. Формування людської мови та матеріальна культура
- •Глосарій
- •Додаткова література для опрацювання:
Свідомість та самоідентифікація тварин
Свідомість і самосвідомість є комплексним, синтетичним психічним утвором, в якому так чи інакше представлено всі психічні процеси.
В осяганні довкілля і пристосуванні до нього та його перетворенні свідомість відіграє вирішальну роль, а тому теоретичне осмислення цієї якості людини і тварин є одним із головних завдань науки психології і, зокрема, зоопсихології.
Свідомість виступає завершальною ланкою у пристосуванні живих форм матерії до свого середовища. "Рух рослин до світла, - зазначав І.Павлов, - і відшукання істини шляхом математичного аналізу - чи не є по суті явища одного і чого самого ряду? Чи не є це останні ланки майже безконечного ланцюга пристосувань, що здійснюються в усьому живому світі?
Ось чому таке важливе філософське, методологічне значення має вивчений передісторії людської свідомості, зародження і розвитку цієї якості на різних єволюційних щаблях тваринного світу.
Маючи на увазі свої експериментальні матеріали, І.П. Павлов висловлю вав тверде переконання: "Здобуті об'єктивні дані, керуючись подібністю або тотожністю зовнішніх проявів, наука перенесе рано чи пізно і на наш суб'єктивний світ і тим одразу й яскраво висвітлить нашу таку таємничу природу, з'ясує механізм і життєвий сенс того, що займає людину понад усе, - її свідомість, муки її свідомості".
В історії людської думки у поглядах на свідомість панували дві, діаметрально протилежні позиції: одні приписували свідомість усій природі, у тому числі й неживій (згадаймо хоча б монади Лейбніца, інші ж визнавали свідомість лише у людини. У радянській філософії й психології, звісно, неподільно утвердилася остання позиція. Це цілком природно випливало із уже не раз відзначуваної тенденції всіляко принижувати можливості психології тварин.
А в той же час ці автори свідомо замовчують, вдають, що вони не знають, як часто їхні класики говорять про свідомість саме тварин. "А втім, само собою зрозуміло, - писав Ф. Енгельс, - що ми не думаємо заперечувати у тварин здатність до планомірних, умисних дій. Навпаки, планомірний спосіб дій існує в зародку вже всюди, де є протоплазма, де живий білок існує і реагує, тобто робить певні, хоча б найпростіші рухи як наслідок певних подразнень ззовні. Така реакція має місце навіть там, де ще немає ніякої клітини, не кажучи вже про нервову клітину. Прийом, з допомогою якого комахоїдні рослини захоплюють свою здобич, є теж у певному відношенні планомірним, хоч відбувається цілком несвідомо. У тварин здатність до свідомих, планомірних дій розвивається відповідно до розвитку нервової системи і досягає, у ссавців вже досить високого ступеня"" .
Свідомість тварин визнавали й інші відомі марксисти, зокрема Георгій Ллє-хапав і Володимир Ульянов. Зокрема останній співчутливо цитував вислів свого учителя: "Історія землі показує, що об'єкт існував далеко раніше, ніж появився суб'єкт, тобто далеко раніше, ніж появились організми, які мали помітний ступінь свідомості"
Плутанина з проблемою свідомості тварин, крім демагогічного пересмикування й свавільного висмикування з контексту, має своєю причиною також полісемантичність, багатозначність поняття "свідомість". Справді-бо, розрізняють щонайменше сім значень цього слова: