Глосарій

Агресивна поведінка тварин — погроза та дії тварин, спрямовані проти представників свого, рідше іншого виду тварин.

Адаптації принцип — один з фундаментальних принципів науки, який відображає здатність організму активно пристосовуватися до навколишнього середовища.

Активація — нейрофізіологічний і психологічний процеси підсилення активності організму.

Активність пошукова — поведінка, яка спрямована на зміну ситуації за відсутності певного прогнозу її результатів.

Актуалізація — перехід певного інстинкту, схильності, здатності й можливого (потенційного) до справжнього (актуаль­ного) стану.

Алеломиметична поведінка — наслідування без навчання.

Анімотерапія — галузь психотерапії; показує вплив тварини на людину.

Антропогенез — процес виникнення і розвитку людини з людиноподібних тварин ( антропоїдів).

Антропоморфізм — перенесения притаманних людині властивостей та особливостей на явища природи.

Антропопсихізм — визнання психіки лише як властивості людського мозку.

Асоціація — зв'язок між психічними явищами, за яким актуалізація одного з них призводить до появи іншого.

Аферентація — один із вузлових механізмів процесу випереджаючого відображення.

Безумовні рефлекси — вроджене інстинктивне реагування на стимул.

Білатеральність — двобічна симетрична побудова організму хребетних тварин і людини.

Бінауральний ефект — здатність людини або тварини визначати напрям джерела звуку завдяки тому, що звук від джерела в обидва вуха надходить не одночасно.

Біогенетичний закон — еволюційна закономірність, яка полягає в тому, що індивідуальний розвиток організму пов­торно — особливо на ембріональній стадії — деякі риси свого роду, тих предкових форм, від яких він походить.

Біопсихізм — визнання психіки як властивості лише живої матерії.

Випереджаючого відображення принцип — фундаментальний принцип, у змісті якого фіксується об'єктивний факт ви­переджаючого відображення мозком людини або вищих тварин явищ і подій зовнішнього світу.

Вища нервова система — відображальна умовно-рефлекторна діяльність вищих відділів центральної нервової системи, спрямована на забезпечення найскладніших взаємовідношень цілісного організму людини або вищої тварини.

Відображення — загальна властивість матерії, яка полягає в здатності матеріальних об'єктів реагувати на дію та впливи.

Вік — поняття, що характеризує період життя істоти, а та-кож стадії життя.

Гальмування — нервовий процес, який лежить в основі умов-но-рефлекторної діяльності живого організму.

Генетичний код — відносно стійка система кодування спадкової інформації в молекулах нуклеїнової кислоти.

Генетичний метод — спосіб дослідження психічних явищ, ґрунтується на аналізі їх походження і розвитку.

Генотип — сукупність спадкових структур організму.

Гомеостаз — здатність живого організму підтримувати свою стабільність в умовах безперервної зміни фізико-хімічних, енергетичних, інформаційних умов його життя.

Групова поведінка тварин — узгодження спільних дій тва­рин, які виконуються у зграях.

Детермінізм — закономірна та необхідна залежність психічних явищ від чинників, які їх породжують.

Динамічний стереотип — порівняно стійка система тимчасових умовно-рефлекторних зв'язків у корі головного мозку.

Динамічність — властивість нервової системи, яка виражається в швидкості та легкості утворення умовних рефлексів.

Дослідницька поведінка тварин — компонент психічної діяльності тварин, яка забезпечує біологічно адекватну орієнтацію їхньої поведінки у новій ситуації.

Дресура — спільна назва для всіх навчених, набутих в індивідуальному досвіді реакцій.

Ембріональний (пренатальний) період — період життя з мо­менту поділу заплідненої клітини до народження.

Ендогенний стан — стан, породжений причинами, які лежать у внутрішньому середовищі організму людини або тварини.

Етологія — наука, яка вивчає закономірності поведінки організмів у різних її проявах.

Еферентація — передача нервових імпульсів від мозкових центрів по еферентних (відцентрових) нервових волокнах до периферійних робочих систем організму.

Закон вправ — чим частіше дія або реакція використовується в даній ситуації, тим сильніший асоціативний зв'язок між дією та ситуацією.

Закон економії (канон Ллойда Моргана) — твердження про те, що не варто описувати поведінку тварин за допомогою психічних процесів більш високого рівня, достатньо це зробити за допомогою психічних процесів нижчого рівня.

Закон ефекту — будь-яка дія, що викликає задоволення, асоціюється з даною ситуацією; таким чином, поява цієї дії стає вірогіднішою, ніж раніше.

Захисна реакція — природжена постійна реакція організму зворотного змісту.

Збудження — нервовий процес, який лежить в основі умов-но-рефлекторної діяльності живого організму.

Збудливість — вища форма еволюції подразливості.

Зворотний зв'язок — зв'язок між результатами певного процесу і його перебігом.

Знарядійні дії тварин — специфічна форма поведінки тва­рин з предметами, коли вони одним предметом впливають на інший предмет або тварину.

Зоопсихологія — галузь психологи, яка вивчає розвиток психіки тварин.

Ігри тварин — комплекс різноманітних поведінкових актів, який може служити для витрачання певної енергії або виконувати роль “тренування” молодої тварини у важливих сферах життєдіяльності.

Імітаційна поведінка — здатність тварини наслідувати та копіювати рухи, міміку, голос іншої тварини.

Імпринтинг — специфічна форма научіння у вищих хребетних, при якій фіксуються відмінності деяких природжених поведінкових актів батьківських особин, сестер та братів, харчових об'єктів тощо.

Інволюція — процес, протилежний еволюції, стосовно організму і психіки — протилежний розвиткові рух.

Індивідуальні відмінності — риси, які відрізняють одну тварину від іншої (одну людину від іншої).

Індивідуальність — сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини (тварини), яка відрізняє її від інших.

Іннервація — наявність нервових волокон в органах і тка­нинах тварин та людини.

Інсайт — вища форма научіння, яка базується на досвіді, отриманому раніше, за інших схожих обставин.

Інстинкт — сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки тварин та людей.

Інстинктивний рух — вроджена координация.

Інтелектуальна поведінка — тип поведінки, який е верши­ною психічного розвитку тварини, виражаеться у вмінні твари­ни вирішувати деякі наочно дійові завдання.

Інтроспекція за допомогою аналоги — метод вивчення поведінки тварин, який базується на твердженні про те, що в мозку у спостерігача відбуваються ті ж мислительні процеси, що і мозку тварин, за якими спостерігають.

Ітерація — метод тренування, навчання, вироблення вправності повторениям тієї ж самої дії.

Клінотаксиси — зміна траєкторії нижчих тварин при зустрічі з перешкодою.

Ключові подразники — біологічно значущі для тварин об'єкти живої чи неживої природи.

Комунікація у тварин — вроджена система сигналів (звуків, поз, рухів тіла, запахів), які посилаються однією твариною та адекватно сприймаються іншою.

Константність — відносна сталість деяких психічних та фізіологічних процесів.

Конструктивна діяльність тварин — маніпулювання предметами, за допомогою яких тварина будує комплексний об’єкт (гнізда деяких риб, жаб, пташок, шимпанзе тощо).

Концепція специфічної енергії органів чуття — уявлення про те, що якість відчуття залежить від того, який орган чут­тя збуджений.

Лабільність — здатність до швидких змін.

Латентне научіння — научіння, яке не піддається спостереженню на той час, коли воно відбувається.

Локалізація психічних функцій — зв’язок фізіологічних і психічних функцій з роботою різних клітин кори головного мозку.

Локомоція (у тварин) — рух, активне пересування у просторі (повзання, ходіння, біг, політ тощо).

Маніпулювання (у тварин) — прояв рухової активності, який охоплює всі форми переміщення компонентів середовища в просторі.

Метод анекдотів — метод, який базується на збиранні розповідей про тварин.

Методи зоопсихологи — способи отримання інформації про поведінку тварин на основі спостереження та експерименту.

Мислення тварин — процес психічного відображення навколишньої дійсності, який дозволяв адекватно реагувати на нову ситуацію, для якої немає готового рішення.

Мова тварин — набір символів та жестів, які складають основу спілкування тварин.

Мотивація — спонукання, які визначають активність організму та визначають її спрямованість.

Навичка — 1) автоматизований спосіб виконання дій, сформований в процесі тренування; 2) розглядається як етап у роз-витку поведінки тварин.

Навчена безпорадність — стан, який виникає у людини та тварини після більш або менш тривалого аверсивного впливу, уникнути якого не вдаеться.

Наслідування у тварин — особлива форма научіння під час спілкування, коли одна тварина наслідує приклад іншої.

Научіння у тварин — придбання та накопичення в онтоге­нез! індивідуального досвіду.

Невроз експерименталышй — стан, який виникае у твари­ни під час експерименту, який характеризуется порушенням адаптивної поведінки, відмовою від їжі, вегетативними розладами, порушеннями сну, неможливістю вироблення нових та неспрацьовуванням старих умовних рефлексів.

Нейропсихізм — визнання психіки як властивості тих жи-вих організмів, які мають нервову систему.

Нюх — один з органів чуття людини та тварини, що виконує функцію розпізнавання запахів.

Облігатне научіння — видоспецифічна поведінка тварини.

Онтогенез — індивідуальний розвиток будь-якою організму від зародження до кінця життя.

Організм — біологічна особина, цілісна жива система, здатна підтримувати оптимальну взаємодію із зовнішнім середовищем.

Орієнтувальний рефлекс — складна реакція тварини та лю­дини на новизну стимулу, яку I. П. Павлов назвав рефлексом “що таке?”

Панпсихізм — помилкова теорія, яка наділяє психікою всю матерію.

Підкріплення — те, що підвищує вірогідність реакції.

Поведінка — категорія для позначення сукупності дій тва­рин і вчинків людини.

Подразливість — здатність живого організму відповідати на вплив зовнішнього середовища.

Порівняльна психологія — галузь психології, яка охоплює проблеми, пов'язані з антропогенезом, становлениям людської свідомості та вивченням загального і відмітного в психічній діяльності людини та тварин.

Постембріональний період (постнатальний) — період життя, що починається від моменту народження.

Потреба — стан нестачі в організмі індивіда чогось необхідного для існування.

Пропускна здатність рецепторів — властивість рецепторів передавати до мозкового центру аналізатора певний обсяг інформації за одиницю часу.

Психіка — здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Психофізичний паралелізм — вчення, за яким психічне невіддільне від тілесного, однак не перебуває з ним у причинно-наслідковому зв'язку.

Реакція — будь-яка відповідь організму на зміну у внутрішньому чи зовнішньому середовищі — від біохімічної реакції окремої клітини до умовного рефлексу.

Рекапітуляція — скорочений в часі повтор в онтогенезі ознак філогенетичних (історичних) форм.

Релізери — зовнішні подразники, які створюють у сукупності пускову ситуацію (див. Ключові подразники).

Рефлекс — закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.

Рефлекторна дуга — шлях, яким проходять нервові імпульси від рецептора до виконавчого органа будь-якого рефлексу.

Рецепція — трансформація енергії зовнішнього світу у нервовий процес збудження, яке поширюються та несе нервовим центрам інформацію про дії відповідного подразника.

Розвиток — рух від простих форм і структур до вищих, складніших.

Розвиток психіки — закономірна зміна психічних процесів у часі, яка виражається в їхніх кількісних, якісних та струк-турних перетвореннях.

Свідомість — вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Сенсорний — чуттєвий, пов'язаний з відображенням дійсності за допомогою відчуттів та сприймання.

Сигнал — умовний знак для передавання конкретної або узагальненої інформації.

Сила звички — сила зв'язку "стимул — реакція", яка є функцією кількості підкріплень.

Синапси — спеціалізовані утвори, за допомогою яких не­рвов! клітини пов'язані одна з одною.

Статевий імпринтинг — різновид імпринтингу (див. Імпринтинг), коли молода тварина запам’ятовує характеристику (забарвлення та ін.) представників протилежної статі свого виду, що є важливою умовою для подальшого спарювання.

Статевий інстинкт — інстинкт, пов'язаний з продовженням роду, виявляється в потязі до осіб протилежної статі та статевому зближенні.

Субдомінантний — подразник, який є побічним щодо домінанти.

Субституция — заміщення (під час гри).

Схема підкріплення — умови, за яких співвідносяться різні види підкріплень.

Таксиси — природжені способи просторової орієнтації в бік сприятливих або несприятливих умов середовища.

Теорія функціональних систем — концепція організації процесів у цілісному організмі, який взаємодіє із середовищем.

Територіальна поведінка тварин — сукупність різних форм активності тварин, спрямованих на завоювання та використання певного життєвого простору.

Тропізм — зміна напрямку руху рослин під впливом біологічно значущих подразників.

Умовний рефлекс — набута реакція організму на певний подразник, що виникла в результаті поєднання цього подразни-ка з позитивним підкріпленням з боку актуально! потреби.

Факультативне научіння — індивідуальний досвід.

Фенотип — сукупність властивостей організму, які створюються в процесі його розвитку.

Філіальний імпринтинг — різновид імпринтингу (див. Імпринтинг), який характеризуется “реакцією слідування”, коли молода тварина слідує всюди за об’єктом уподобання.

Філогенез — історичне формування групи організмів.

Фотокінез — здатність світового подразника збільшувати або зменшувати загальний рівень рухової активності тварини за одиницю часу.

Фотопатія — здатність організму витримувати рівень освітлення та реагувати на нього.

Фототаксиси — зміна траєкторії нижчих тварин у разі зміни освітлення.

Функціональний стан центральної нервової системи — тло

або рівень активації нервової системи, на якому реалізуються ті або інші поведінкові акти тварин та людини.

Хемотаксиси — зміна траєкторії нижчих тварин у відповідь на подразник.

Шимпанзеподібний вік — особливий період у фізичному і психічному розвитку дитини від 10-12 місяців, у якому її дії нагадують дії мавп.

Ювенільний період — ігровий період у вищих тварин, який закінчується з початком статевого дозрівання.