5. Види зв’язків у реляційних базах даних

У реляційних таблицях дані можуть бути розташовані в двох і більше таблицях. В Access для зв’язування таблиць використовується зв’язуюче поле, яке називається зовнішнім ключем. Наприклад, в одній таблиці розміщена інформація про громадян, їх адреси, ідентифікаційний код, а в інших – інформація про земельні ділянки, які їм належать або про нерухомість, яка їм належить. Інформація про належність нерухомості громадянину зв’язується з його даними завдяки зв’язуючому полю, яким в даному випадку може бути ідентифікаційний код.

При створенні зв’язків між таблицями необхідно дотримуватись таких правил:

1. Як правило, зв’язуючим полем являється первинний ключ однієї таблиці, тоді як в іншій таблиці це поле являється звичайним.

2. Зв’язуючі поля повинні містити дані одного типу! Зв’язуються тільки однотипні поля!

Коли зв’язуються між собою дві таблиці, утворюється один із чотирьох можливих зв’язків:

1. Один до одного. За такого зв’язку один запис першої таблиці зв’язується тільки з одним записом іншої таблиці.

Такий зв’язок є найпростішим, проте зустрічається рідко. Таблиці, які мають зв’язок один до одного, завжди можна зкомпонувати в одну, що зазвичай і виконується.

2. Один до багатьох. Один запис першої таблиці зв’язаний з багатьма записами в іншій.

Наприклад, громадянин володіє трьома земельними ділянками на праві приватної власності, тому, один запис про громадянина зв’язується з трьома записами в таблиці про земельні ділянки.

3. Багато до одного. Багато записів першої таблиці зв’язані з одним записом другої таблиці.

Наприклад, два громадянина володіють земельною ділянкою на праві спільної власності, тому, два записи про громадян зв’язуються з одним записом в таблиці про земельні ділянки.

4. Багато до багатьох. У такому випадку багато записів однієї таблиці зв’язані з іншими даними в іншій. Фактично такий тип зв’язку – складний і заплутаний, у базі даних Access його створювати заборонено. На практиці для реалізації такого зв’язку використовуються зв’язуючі таблиці.

Наприклад, існує дві таблиці, одна з яких називається Земельна ділянка, а інша – Фізична особа. Таблиці Фізична особа може відповідати декілька записів із таблиці Земельна ділянка, оскільки громадянин може володіти багатьма земельними ділянками одночасно. Таблиці Земельна ділянка може відповідати багато записів із таблиці Фізична особа, оскільки земельна ділянка може належати декільком громадянам на праві спільної власності. Наведений приклад являє собою класичний приклад зв’язку багато до багатьох.

Для створення такого типу зв’язку необхідно створити зв’язуючу таблицю, яка буде містити первинні ключі першої та другої таблиці. Наприклад, первинним ключем таблиці Земельна ділянка є поле Кадастровий номер, а первинним ключем таблиці Фізична особа – поле Ідентифікаційний номер. Для створення зв’язку необхідно створити третю таблицю, звичайними (не ключовими) полями в якій будуть Ідентифікаційний номер та Кадастровий номер.

6. Створення зв’язків між таблицями

Створення зв’язків строго формальна процедура, тому їх потрібно створювати після створення таблиць і перед створенням форм, запитів, модулів чи програм.

Послідовність створення зв’язків у Access:

1. На вкладці Робота з базами даних у групі команд Показати або сховати вибрати команду Схема даних. З’явиться вікно Схема даних, яке в даний момент швидше за все не буде заповненим.

2. Із контекстного меню вибрати команду Додати таблицю або клацнути на кнопці Відобразити таблицю , яка розміщена на панелі інструментів. На екрані з’явиться діалогове вікно Додати таблицю та список таблиць поточного файлу бази даних (рис. 2.3).

3. Послідовно клацнути на таблицях, для яких необхідно створити зв’язок, при цьому так само послідовно натискати кнопку Додати.

4. Помістити курсор миші на поле, з якого необхідно розпочати зв’язок, натиснути та утримувати ліву клавішу миші. Перемістити вказівник миші від одного зв’язуючого поля до іншого.

5. Для створення надійного зв’язку між двома таблицями встановити галочку в полі опції Забезпечення цілісності даних (в Access неможливо створити зв’язок із неіснуючим об’єктом)

Рисунок 2.3 – Зв’язування таблиць